Постанова 4855 № 640/20524/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20524/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Карпушової О.В., Пилипенко О.Є., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Чернігівської області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Ради адвокатів Чернігівської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Ради адвокатів Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про отримання інформації від Генерального прокурора України та продовження стажування, зобов`язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що питання про оцінку результатів стажування не вирішено відповідачем у визначені законодавством строки. Рішення про продовження стажування є необґрунтованим, оскільки не містить інформації про те, якою саме юридичною практикою позивач не займалась, який пункт індивідуального плану проходження стажування не виконано, які пояснення, в якому виді та кому чи якому органу надані керівником стажування щодо начебто неналежного виконання позивачем обов`язків стажиста. Також відповідачем не конкретизовано обставини та нормативно-правові акти, які не дозволяють позивачу отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та набути статус адвоката, у зв`язку з виконанням останньою обов`язків прокурора. Надсилаючи до Генерального прокурора України лист, в якому Рада адвокатів Чернігівської області просила повідомити чи працює позивач в органах прокуратури та повідомлялось про закінчення останньою стажування в Раді адвокатів Чернігівської області та намір отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, відповідач, на переконання позивача, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки чинним законодавством не передбачено права рад адвокатів регіону проводити перевірку наданої стажистом інформації. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 02 листопада 2018 року №68/2 «Про продовження стажування в частині, що стосується ОСОБА_1 , зобов`язано Раду адвокатів Чернігівської області прийняти рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що прийняття рішення про продовження стажування обумовлено встановленням відповідачем невиконання позивачем у повному обсязі індивідуального плану проходження стажування, не проходження в повному обсязі юридичної практики в межах стажування та виконання індивідуального плана, а також здійснення позивачем діяльності, яка є несумісною з адвокатською діяльністю. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що законодавством не обмежено прокурорів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також зазначає, що її основана робота пов`язана з відвідуванням судів, у яких непоодинокі випадки затримки початку розгляду справ, що давало можливість у період очікування відвідувати інші судові засідання в якості вільного слухача. Акцентує увагу, що виконання індивідуального плана здійснювалось у вільний від основної роботи час, а проекти складених документів вона направляла керівнику стажування поштою. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог - скасуванню, з таких підстав. Судом установлено, що 12 березня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про направлення її на стажування до адвоката ОСОБА_2 . Рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 16 березня 2018 року затверджено індивідуальний план проходження ОСОБА_1 стажування і видано їй направлення на стажування до адвоката ОСОБА_2 . За результатами проходження стажування 17 вересня 2018 року позивачем до Ради адвокатів Чернігівської області подано звіт про результати стажування з доданими до нього проектами процесуальних документів, щоденник стажування, звіт про оцінку стажування, скалений керівником, заяву з проханням провести оцінку результатів стажування та видати свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю та додаток 11 до Положення. 21 вересня 2018 року після розгляду зазначених документів та проведення співбесіди відповідачем в порядку контролю за проходженням стажування та перевірки готовності стажиста до здійснення адвокатської діяльності прийнято рішення про відкладення розгляду питання про затвердження звіта позивача про результати стажування, з метою перевірки правдивості внесеної в Додаток 11 інформації. 02 жовтня 2018 року Радою адвокатів Чернігівської області на адресу Генерального прокурора України направлено лист, в якому рада повідомила про факт звернення позивача із заявою про направлення її на стажування, а також про затвердження рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 березня 2018 року індивідуального плану проходження ОСОБА_1 стажування і видачу їй направлення на стажування до адвоката ОСОБА_2 . Також, з метою повної і всебічної оцінки результатів стажування ОСОБА_1 та перевірки правдивості внесених останньою відомостей, Рада просила підтвердити або спростувати факт роботи позивача в органах прокуратури на час направлення даного листа, а також надати інформацію про графік роботи прокурора у прокуратурі Голосіївського району міста Києва. Листом від 19 жовтня 2018 року прокуратурою міста Києва повідомлено, що позивач обіймає посаду прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при проведенні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва. Тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, початок роботи з 9 години - упродовж робочого тижня, кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер о 18 годині, у п`ятницю - о 16 годині 45 хвилин, вихідні дні - субота і неділя. З урахуванням викладеного, 02 листопада 2018 року відповідачем, на підставі статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пункта 11.7.2 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03 лютого 2017 року зі змінами від 08 лютого 2018 року №15, вирішено продовжити проходження стажування стажиста ОСОБА_1 терміном на три місяці з 02 листопада 2018 року з подачею звітів про проходження стажування щомісячно до 30 числа кожного місяця, а також, відповідно до пункта 9 статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлено розмір додаткового внеску у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої станом на день прийняття цього рішення, за кожний місяць додаткового стажування. В обґрунтування вказаного рішення Радою зазначено, що за результатами розгляду поданих до Ради адвокатів Чернігівської області звітів встановлено, що за період проходження стажування позивач не займалась юридичною практикою, що підтверджується інформацією в поданих звітах та поясненнями керівника стажування ОСОБА_2 . З аналізу щоденника проходження стажування ОСОБА_1 встановлено невиконання останньою у повному обсязі індивідуального плана проходження стажування. Одночасно, у Додатку 11 Положення, поданим до Ради адвокатів Чернігівської області, позивач засвідчила відсутність обмежень для набуття статусу адвоката, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема того, що вона не здійснює діяльність, яка є несумісною з адвокатською діяльністю, визначеною пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», чим зазначила у наведеному додатку відомості, які не відповідають дійсності, що підтверджується листом з прокуратури міста Києва від 19 жовтня 2018 року та записом у трудовій книжці. На підставі викладеного, відповідачем в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про невиконання у повному обсязі індивідуального плану проходження стажування, не зайняття юридичною практикою під час проходження стажування та здійснення позивачем діяльності, яка є несумісною з адвокатською діяльністю, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Уважаючи такі рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не обмежено прокурорів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, отже законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю діючими працівниками органів прокуратури України відсутні. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що під час стажування для отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю позивач займалась наступною юридичною практикою: відвідувала судові засідання, пройшла юридичний тренінг, складала проекти процесуальних документів. Натомість, твердження відповідача про невиконання у повному обсязі індивідуального плану проходження стажування позивачем ґрунтується на тому, що остання не змогла пояснити як організувала стажування, за умови, що робоче місце керівника стажування знаходиться у місті Чернігові, а місце проживання та роботи позивача у місті Києві. Здійснюючи перегляд рішення місцевого суду, колегія суддів керується положеннями частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто переглядає таке в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №5076-VI) Положеннями частини 1 статті 6 цього Закону закріплено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Відповідно до положень статті 10 Закону України №5076-VI стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування, розмір внеску на проходження стажування та порядок його сплати затверджуються Радою адвокатів України. На реалізацію наведеної бланкетної норми рішенням Ради адвокатів України від 03 лютого 2016 року затверджено Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (далі - Положення). Відповідно до пункта 3 рішення Ради адвокатів України від 01 червня 2018 року №80 особи, які розпочали стажування до 01 червня 2018 року, проходять стажування за правилами Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в редакції, що діяла на момент початку стажування. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Положення, як таке, що діяло на час початку позивачем стажування у відповідній редакції. Відповідно до пункта 1.1 розділа 1 цього Положення стажуванням є діяльність із формування і закріплення на практиці практичних знань, умінь і навичок, отриманих у результаті теоретичної підготовки особи, яка одержала свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту, щодо її готовності самостійно здійснювати адвокатську діяльність з метою отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Пунктом 1.5 Положення закріплено, що стажування здійснюється протягом шести місяців і обчислюється шляхом сумарного обліку робочого часу стажиста на виконання програми та плану стажування. Загалом робочий час стажиста за увесь час стажування має становити не менше 550 годин, з яких не менше 50 годин робочого часу має становити зайняття стажистом юридичною практикою. Порядок організації та проходження стажування врегульований положеннями розділа 5 Положення. Пунктом 5.15 цього розділа закріплено, що стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста. У час відпочинку, вихідні та святкові дні стажування проводиться за взаємною згодою стажиста та адвоката - керівника стажування. Як убачається з щоденника стажування позивача, стажування відбувалось у період з 16 березня по 16 вересня 2018 року. Більшість годин стажування припадають на робочий час. На обґрунтування можливості виконання плана стажування позивач зазначає, що всі дії вчинялись у вільний від роботи час. Зокрема, зазначає, що у зв`язку з великою завантаженістю суддів та регулярністю відкладення початку судових засідань, мала можливість під час очікування судових засідань у справах, в яких вона приймала участь як прокурор, відвідувати інші судові засідання як вільний слухач. Колегія суддів до таких тверджень позивача ставиться критично. Законодавство про працю не дає визначення вільного від роботи часу. Науковці пропонували увесь час поза робочим часом називати «вільним від роботи часом» або «неробочим часом». Проте у законодавстві застосовується саме термін «час відпочинку», і його правовий аспект полягає у зв`язку із трудовими обов`язками працівника, а точніше, коли працівник вільний від такого зв`язку. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мала право виконувати план стажування тільки у час, коли була вивільнена від виконання службових обов`язків. Як зазначає ОСОБА_1 , у період з 01 липня по 01 серпня 2018 року вона перебувала у черговій відпустці. Також частина роботи по стажуванню виконувалась нею у вихідні та святкові дні. Однак, більша частина робіт, як зазначено у щоденнику, виконувалась у час, коли позивач зобов`язана була виконувати свої трудові обов`язки. З огляду на викладене, такі години не можуть бути зараховані до часу зайняття стажистом юридичною практикою. Посилання позивача на порушення відповідачем строку прийняття рішення про продовження стажування як на підставу для його скасування колегією суддів до уваги не приймає, оскільки зазначене не призвело до його протиправності. До того, таке порушення обумовлене необхідністю прийняти обґрунтоване рішення. Оскільки вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю є похідною, вона також задоволенню не підлягає і колегія суддів не уважає за необхідне надавати їй правову оцінку. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині задоволення позову порушено норми матеріального права, що зумовило неправильне вирішення справи у відповідній частині. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Ради адвокатів Чернігівської області задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року в частині задоволення позову скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.В. Карпушова О.Є. Пилипенко