Постанова 4855 № 640/25844/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25844/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: - визнання протиправним та скасування рішення від 23 вересня 2020 року №2600-0303-8/134126 щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру"; - зобов`язання здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років, виходячи з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №21-1497зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26 березня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, станом на липень 2020 року, що враховується для перерахунку пенсії та відповідно до рішень Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 та від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019, згідно з якою розмір місячної заробітної плати складає 57 384,60 грн., без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити різницю між належною позивачу до сплати та фактично виплаченою пенсією з 13 грудня 2019 року до моменту здійснення перерахунку; - зобов`язання виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі від 23 вересня 2020 року №2600-0303-8/134126 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №21-1497зп з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією ОСОБА_1 здійснити разово та однією сумою з урахуванням висновків цього рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та просить відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані тим, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, у позивача виникло право звернутись за перерахунком пенсії в порядку ч.20 ст.86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" з дня ухвалення цього рішення - 13.12.2019. Однак, таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури вже після ухвалення згаданого рішення Конституційного Суду України. Оскільки вищевказана довідка про розмір заробітної плати видана станом на 06.09.2017, відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки. Також зазначає, що вимога здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження граничного розміру є передчасною, оскільки у цій частині права позивача не порушені. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у справі №753/16405/16-а Лівобережне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 1 грудня 2015 року, на підставі довідки Національної академії прокуратури України № 18/223-вих.16 з додатками від 20 липня 2016 року відповідно до статті 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XІІ, в редакції Закону України від 12 липня 2001 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) зарплати з урахуванням фактично отримуваних виплат і умов праці, що існували на день звільнення за останні 24 календарних місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, без обмеження її максимального розміру та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат. Листом від 23 вересня 2020 року №2600-0303-8/134126 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, обґрунтовуючи тим, що перерахунок пенсії прокурорам Офісу Генерального прокурора на підставі довідок про розмір заробітної плати станом на 26 березня 2020 року здійснюється з 01 квітня 2020 року та з урахуванням вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" перерахунок здійснюється із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача із обмеженням становитиме становить 16 380,00 грн., позивач отримує пенсію згідно рішення суду в розмірі 18 371,29 грн., тому проводити такий перерахунок недоцільно. Позивач вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку пенсії протиправною, звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача, що для реалізації права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі нової довідки. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), яка регулювала порядок призначення та перерахунку пенсії передбачала, що: - прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ); - обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ); - призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), внаслідок яких наведена вище ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ з 01.10.2011 стала ч.18. Тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14.10.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ). Частина 20 ст.86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". Отже, первісна редакція ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ та ч.17 (з 01.10.2011 - ч.18) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності неодноразово змінювався. Переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.46-2, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.ч.4, 6, 11 ст.50-1, ч.3 ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів). 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким, серед іншого, внесено такі зміни: - частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України"; - частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: "

20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 (після 13.12.2019) нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Протягом періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах. Так, Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача, а реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на перерахунок його пенсії. Аналогічний висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021. Твердження апелянта, що для реалізації права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Так, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії від 15 вересня 2020 року, до якої долучено довідку про заробітну плату, видану Офісом Генерального прокурора 23 липня 2020 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України. В матеріалах справи міститься копія довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видана Офісом Генерального прокурора 23 липня 2020 року №21-974зп ОСОБА_1 про те, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 та від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26 березня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу становить 57 384,60 грн. Отже, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, що враховується для перерахунку пенсій встановлений за нормами чинними на 26 березня 2020 року. Рішенням Конституційного Суду від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 26 березня 2020 року розмір заробітної плати прокурора визначається виключно Законом України "Про прокуратуру", тобто змінилися розміри заробітної плати (грошового забезпечення) прокурорів, які до 26 березня 2020 року визначалися в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а з 26 березня 2020 року визначені на підставі статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Отже, позивач має право перерахунок його пенсії на підставі довідки Офісом Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №21-974зп саме з 01 квітня 2020 року, про що вірно вказано судом першої інстанції. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №21-974зп з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати - 57 384,60 грн. без обмеження граничного розміру пенсії, колегія суддів враховує наступне. Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 1 грудня 2015 року отримує пенсію за вислугу років згідно із розрахунку 90% від суми місячної зарплати без обмеження її максимального розміру. На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті статті 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, без обмежень, які встановлені уже після призначення позивачу пенсії. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, Дарницький районний суд м. Києва 24 листопада 2016 року у справі №753/16405/16-а зокрема постановив зобов`язати Лівобережне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 починаючи з 1 грудня 2015 року, на підставі довідки Національної академії прокуратури України №18/223-вих.16 з додатками від 20 липня 2016 року відповідно до статті 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XІІ (в редакції Закону України від 12 липня 2001року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) зарплати з урахуванням фактично отримуваних виплат і умов праці, що існували на день звільнення за останні 24 календарних місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, без обмеження її максимального розміру та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат. Таким чином, право позивача на перерахунок та отримання пенсії, виходячи із 90% суми заробітної плати без обмеження її граничного розміру встановлено постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у справі №753/16405/16-а, яка набрала законної сили. Крім того, в частині вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження граничного розміру, то за приписами ч.1 ст.2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, за приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Оцінюючи твердження апелянта щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині, колегія суддів зазначає, що засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95). Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Так, відмовляючи у перерахунку пенсії позивача, відповідач не висловлювався щодо цих аспектів перерахунку, оскільки вважав, що позивач не має права на перерахунок взагалі. Однак позиція відповідача з цих питань викладена у відзиві на позов та апеляційній скарзі. Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04.11.1950, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52). Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. В контексті викладеного, суд попередньої інстанції аргументовано вказав, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі від 23 вересня 2020 року №2600-0303-8/134126 щодо відмови позивачу у перерахунку призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язання відповідача здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугою років, виходячи з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №21-1497зп без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача виплатити різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією, то оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року в редакції постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі по тексту - Постанова №649), в якому, зокрема, зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року в частині затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду є протиправною, то суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією позивача. Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко