Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24558/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24558/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Громадської організації «Об`єднання колективного управління «Оберіг» до Комісії з акредитації організацій колективного управління при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» та Громадська спілка «Український музичний альянс», про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Громадської організації «Об`єднання колективного управління «Оберіг» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року Громадська організація «Об`єднання колективного управління «Оберіг» (далі - позивач, ГО «ОКУ «Оберіг») звернулась у суд з позовом до Комісії з акредитації організацій колективного управління при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач 1, Комісія з акредитації), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач 2, Мінекономрозвитку) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позову зазначає, що рішення Комісії прийняті із порушенням вимог Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», а саме, не досліджувалось питання щодо наявності в організацій колективного управління програмного забезпечення, необхідного для здійснення функцій колективного управління, не перевірено репрезентативність учасників конкурса. До того ж, склад Комісії не сформовано у повному обсязі, а в прийнятті рішень приймали члени, у яких був конфлікт інтересів. Ухвалою місцевого суду від 21 січня 2020 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у цій в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Громадську спілку «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі - третя особа 1, ГС «УЛАСП») та Громадську спілку «Український музичний альянс» (далі - третя особа 2, ГС «УМА»). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення нора матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач є організацією колективного управління, а тому вимушений вступати у правовідносини з третіми особами, які спірними рішеннями відповідачів визнані акредитованими. Оскільки таке визнання відбулось із порушенням вимог закону, відповідачі змушують, на переконання позивача, вступати у правовідносини із неналежними особами. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 заперечує проти її задоволення та наголошує, що рішення місцевого суду постановлено із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Треті особи подали письмові пояснення, в яких просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що наказом Міекономрозвитку від 04 січня 2019 року № 8, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048, затверджено Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління (далі - Положення). Відповідно до вказаного Положення Міекономрозвитку 22 березня 2019 року утворено комісію з акредитації організацій колективного управління у наступному складі: Бровченко Юрій Петрович - заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі, голова комісії; Жалдак Валерій Олександрович - директор департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку, заступник голови комісії; члени комісії: Бережний Ігнат Володимирович - директор асоціації Музична індустрія України (за згодою); Гловацький Богдан Вікторович - делегат від Міжнародної конференції музичних видавців (ІСМР) (за згодою); Літвіщенко Ганна Олександрівна - начальник юридичного управління Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (за згодою); М`ясникова Катерина Андріївна - виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації Незалежна асоціація телерадіомовників (за згодою); Якубівський Володимир Леонідович - начальник управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури (за згодою). 26 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Міністерства розміщено оголошення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованих організацій колективного управління (в подальшому доповнено 02 та 06 квітня 2019 року, а також 10 травня 2019 року), в якому повідомлялось про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах: 1) розширене колективне управління: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції; 2) обов`язкове колективне управління: право слідування щодо творів образотворчого мистецтва; кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Також, в оголошенні зазначено, що документи приймаються до 24 квітня 2019 року (включно) та повідомлено, що вимоги до заяви про акредитацію організації колективного управління та додані до неї відомості і документи визначені статтею 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15 травня 2018 року № 2415-VIII (далі - Закон України № 2415-VIII). Повідомлено, що засідання Комісії з акредитацій відбудеться 06 травня 2019 року. Додатково висловлено прохання до всіх організацій колективного управління, що подають документи на акредитацію, окремо надати інформацію для визначення репрезентативності відповідно до частини 6 статті 16 Закону України № 2415-VIII за звітами, поданими користувачами до організацій колективного управління (форму звіту розміщено за посиланням). У подальшому повідомлено, що продовження засідання Комісії з акредитації відбудеться 10 травня 2019 року, питання порядку денного, які не були розглянуті на засіданні 06 травня 2019 року, залишаються до розгляду на засіданні комісії 10 травня 2019 року. 24 квітня 2020 року позивач подав до Мінекономрозвитку заяву про акредитацію організації колективного управління разом із документами, у якій заявник просив його акредитувати в таких сферах розширеного колективного управління через наявність конфлікту інтересів між такими категоріями правовласників, як виконавці і виробники фонограм: - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, в якості додаткової акредитованої організації, з метою захисту інтересів виконавців ; - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції, в якості додаткової акредитованої організації, з метою захисту інтересів виконавців; та у таких сферах обов`язкового колективного управління: - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. 06 травня та 10 (після оголошеної перерви) травня 2019 року проведене засідання Комісії з акредитації, в ході якого розглянуто питання про акредитацію організаці1 колективного управління: ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» у сфері розширеного колективного управління на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою та ГС «Український музичний альянс» у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції. Так, рішенням Комісії з акредитації, оформленим протоколом № 1 від 6-10 травня 2019 року (підпункт 4.2 пункта 4 та підпункт 5.2 пункта 5), акредитовано зазначені організації колективного управління. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 28 травня 20219 року подав скаргу до Мінекономрозвитку. За результатами розгляду цього звернення відповідач 2 листом від 25 червня 2019 року в скасуванні рішень Комісії з акредитації відмовив. Наказами Мінекономрозвитку від 29 травня 2019 року №913 та №914 акредитовано організації колективного управління - треті особи. Не погоджуючись із рішеннями Комісії з акредитації, позивач звернувся з даним позовом до суду. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем рішення не є юридично значимими для позивача та не порушують його прав та законних інтересів, оскільки такі рішення не можуть вважатися розглядом заяви позивача про акредитацію організації колективного управління у сфері - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою та право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції, саме в якості додаткової акредитованої організації. До того ж, наведені ним обставини не вказують на порушення оскаржуваними рішеннями Комісії з акредитації його конкретних індивідуальних прав та охоронюваних законом інтересів, позивачем також не доведено, що такі рішення взагалі якимось чином впливають безпосередньо на нього. Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке. Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року). Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї правової норми гарантує кожному захист своїх прав, які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Так, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб`єктом владних повноважень - відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами. У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Як убачається із матеріалів справи, предметом оскарження виступають рішення Комісії з акредитації в частині акредитації третіх осіб. Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені положеннями Закону України № 2415-VIII. Положеннями статті 16 цього Закону закріплено, що акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою, якою є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності - Мінекономрозвитку, та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління у визначеному цим Законом порядку. Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях комісії з акредитації, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менш як двох третин її членів. Установа розміщує на своєму офіційному веб-сайті оголошення про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв. В оголошенні обов`язково зазначаються сфера акредитації, строк для подання документів та дата засідання комісії з акредитації. За результатами конкурсу Установа розміщує на своєму веб-сайті рішення про акредитацію організації колективного управління. Прийняте рішення може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення. Скарги розглядаються протягом 15 днів з дня їх надходження. Прийняте рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи. Як установлено судом та зазначає позивач, 24 квітня 2019 року ним подано заяву про визнання його додатково акредитованою організацією колективного управління у сферах, в яких подали заяви про акредитацію треті особи. Відповідач 1, на переконання позивача, всупереч вимогам Закону України № 2415-VIII не розглянув питання щодо проведення додаткової акредитації позивача, чим грубо порушив його законні права та інтереси. Відповідно до протокола №1 засідання Комісії з акредитації за результатами розгляду питання щодо існування (наявності) будь-якого конфлікта інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діють треті особи, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління, Комісія дійшла висновку, що такий конфлікт інтересів відсутній. Наведене обумовило відсутність підстав для розгляду заяви позивача про його акредитацію. Однак, зазначене рішення позивач не оскаржує. Також, колегія суддів зауважує, що можливість розгляду цього питання обумовлена саме прийняттям Комісією рішення про акредитацію третіх осіб. Отже, ураховуючи, що позивач не брав участь у конкурсі, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про акредитацію третіх осіб не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов`язків, та, в силу положень статті 16 Закону України № 2415-VIII, право на оскарження такого у позивача відсутнє. Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 (провадження № 11-2заі17), від 19 квітня 2018 року у справі № П/800/570/17 (провадження № 11-136заі18) та від 07 листопада 2019 року (справа №9901/227/19). Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 272, 286, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Громадської організації «Об`єднання колективного управління «Оберіг» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька