Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 473/4144/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 473/4144/20 Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції України в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції України в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №576821 від 13.11.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Також позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог позивач зазначив про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а саме: суб`єктивної сторони - вини. На думку позивача, притягуючи його до адміністративної відповідальності, Департамент патрульної поліції мав встановити належного суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, а саме особу, яка виконувала роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області. Позивач визначає, що 22.06.2020 року Служба автомобільних доріг у Миколаївській області уклала договір №40-Б ПП «Будівельна фірма «Миколаївавтодор», предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області. Тобто, до обов`язків вказаного підприємства віднесено здійснення експлуатаційного утримання визначених договором автомобільних доріг та саме вказане підприємство повинно нести адміністративну відповідальність. Також позивач зазначив про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП., а також про допущені процедурні порушення під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме неналежне сповіщення, винесення постанови без його присутності, відсутність посилань на докази щодо того, що саме він, відповідно до посадової інструкції, є суб`єктом вказаного правопорушення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року позов задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління патрульної поліції України в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність оскаржуваної постанови, оскільки допущене позивачем порушення підтверджується актом обстеження ділянки дорожньої мережі, який на думку апелянта є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП. Апелянт зазначає, що оскаржуваний акт дійсно складено за відсутністю представника юридичної особи, що здійснює обслуговування вказаної автомобільної дороги, але з урахуванням того, що позивач не спростовує викладені в цьому акті обставини та не заперечує правильність відображених в ньому відомостей, останній слід вважати допустимим доказом. Крім того, апелянтом зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду. ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 06.12.2019 року №490-К ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 09 грудня 2019 року (а.с. 74 зв. бік). 16 жовтня 2020 року фахівцями відповідача складені акти обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, а саме автодороги М-14 «Одеса Мелітополь Новоазовськ )» км 56+283м до межі Миколаївської області км 177+303, за результатами якого зазначену ділянку визнано такою, що не відповідає вимогам п.п.3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» (а.с. 77-80). 13 листопада 2020 року інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №576821, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КпАП України та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн. (а.с. 73). Як вбачається з даної постанови, позивач ОСОБА_1 , будучи адміністративно - відповідальною посадовою особою (в.о директора Служби автомобільних доріг Миколаївської області) за експлуатаційне утримання доріг Миколаївської область км 56 +283 до км 177+303 автодорога М-14 «Одеса Мелітополь - Новоазовськ , не виконав вимог норм та стандартів утримання п.п. 3.1.1, 3.1.2, 4.2 ДСТУ 3587-97 та Закону України «Про дорожній рух», що виразилося в руйнуванні та деформації покриття, відсутності дорожніх знаків та огороджень чим порушив п.п. 1.5 ПДР України. Вважаючи протиправним притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову в судовому порядку. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353 -XII, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Відповідно до п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Частиною першою статті 140 КУпАП передбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. В свою чергу, відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Частиною 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованої в Мінюсті України 10.11.2015за №1408/27853, зокрема передбачено, що при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг. Зокрема, у спірній постанові зазначено про недотримання позивачем п. 1.5 ПДР України. Зважаючи на вимоги Інструкції №1395, основним доказом, який підтверджує вчинення особою порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, є акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (затвердженої форм), а також надані до нього заміри та схеми. Ознайомившись зі змістом наявних у справі матеріалів, судова колегія встановила, що матеріали справи не містять ані акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (затвердженої форм), ані відповідних замірів та схем до нього. З приводу наявного у справі акту обстеження ділянки дорожньої мережі судова колегія зазначає, що його форма та зміст не відповідає вимогам Інструкції №1395, останній складено за відсутності свідків, або уповноважених осіб, що відповідають за належне утримання відповідної ділянки, а відтак він обґрунтовано не був врахований судом першої інстанції при вирішенні даного спору. Наданий відповідачем диск з відеозаписом також не містить належних доказів вчинення позивачем порушень п. 1.5 ПДР України, оскільки в ньому наявні два відеозаписи, на яких працівники поліції здійснюють візуальний огляд вулично-шляхової мережі з салону службового автомобіля. При цьому вказані відеозаписи не містять відомостей щодо здійснення замірів чи виготовлення схем. До того ж загальна тривалість відеозаписів менше 6 хвилин ставить під сумнів фактичної відеофіксації обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, зокрема, відрізку дороги в 121 км. Згідно п.41 висновку Консультативної ради європейських суддів №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, як суб`єкт владних повноважень, не довело належними доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст. 140 КУпАП, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови. Стосовно посилань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом судова колегія зазначає наступне. 30 листопада 2020 року представником позивача адвокатом Гуньком В.С. на запит отримано копію оскаржуваної постанови ДПО 18 №576821 від 13.11.2020 року. 02.12.2020 року позивачем в системі «Електронний суд» подано позовну заяву. З огляду на вказане, позивачем дотримано 10-ти денного строку звернення до суду, встановленого ст. 289 КУпАП. В свою чергу, твердження апелянта, що постанова ДПО 18 №576821 від 13.11.2020 року отримана позивачем 18.11 2020 року, не доведені належними доказами. Надана роздруківка ДП «Укрпошта» з відстеження рекомендованого відправлення №5450105110603 не визначає, кому саме було вручено відповідне відправлення (а.с. 132). Інші доводи апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції висновків суду про наявність підстав для задоволення позову не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції України в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.