Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1487/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1487/21 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021р. про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, в якому просив визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020р. як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021р. адміністративний позов разом з доданими документами повернуто позивачу. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем обґрунтування в заяві про поновлення строку звернення до суду, на думку суду, не є поважними, оскільки відповідно до абз.4 ст. 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до відповідачів за отриманням спірної допомоги у належному розмірі позивач міг звернутися до 30 вересня 2020р., однак до Управління звернувся у 2020р., а до Центру лише у березні 2021р.. Окрім того, звернення до відповідачів та отримання відповіді від одного з відповідачів після закінчення шестимісячного строку, не припиняє перебіг строку звернення до суду та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплат та можливе порушення його прав, а також не є обставиною яка перешкоджала звернутись до суду із позовом вчасно. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного. Приписами ч.1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положеннями до ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За правилами до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. У відповідності до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом у квітні 2021р. та оспорює бездіяльність (відмову) відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2020р. у розмірі, передбаченому ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту». Крім того, позивач як причину пропуску строку звернення до суду з позовом, вказує на те, що до відповідачів він звернувся із заявами в межах шестимісячного строку, однак відповіді отримав 3.12.2020р. та 2.04.2021р.. Враховуючи, що відповідь Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат була надана в останній день шестимісячного строку звернення, позов подано із порушенням строку звернення до суду. Разом з тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, що наведені позивачем обґрунтування, на думку суду, не є поважними, оскільки відповідно до абз.4 ст.17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до відповідачів за отриманням спірної допомоги у належному розмірі позивач міг звернутися до 30 вересня 2020р., однак до Управління звернувся у 2020р., а до Центру лише у березні 2021р.. Окрім того, звернення до відповідачів та отримання відповіді від одного з відповідачів після закінчення шестимісячного строку, не припиняє перебіг строку звернення до суду. Тобто, позивач у спірних правовідносинах фактично без поважних причин своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, дій відповідача у межах визначеного законом строку. Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у соціальних спорах викладена у постанові від 31 березня 2021р. Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19. При цьому, необхідно зауважити про те, що сутність зазначеного «інституту» полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, «поважними» причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Разом з тим, позивач, крім зазначених вище обставин, не надав до суду жодних належних та беззаперечних доказів існування таких об`єктивних причин або істотних перешкод. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. При цьому, необхідно зазначити, що строк в 6 (шість) місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб`єкта владних повноважень. Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно (протягом 6 місяців) погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 316, 321, 325 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021р. про повернення позовної заяви залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, остаточна та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв