Постанова 4875 № 922/3944/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" червня 2021 р. Справа № 922/3944/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1256 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2021, постановлену суддею Ольшанченком В.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області (повний текст складено та підписано 09.04.2021) у справі №922/3944/19 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків, до 1) Харківської міської ради, м. Харків, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, 3) Фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни, м. Харків, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання повернення майна, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 задоволено заяви відповідачів ФОП Дудки В.І. та Харківської міської ради про залишення позову без розгляду. Позов керівника Харківської місцевої прокуратури №5 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання повернення майна залишено без розгляду. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни, адвоката Рижкова І.П., про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку частини 5 статті 130 ГПК України у сумі 9700,00 грн. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 9700,00 грн в якості компенсації здійснених відповідачем витрат. Вказана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 123, 126, 129, 130 ГПК України мотивована тим, що представником фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни, адвокатом Рижковим І.П., підтверджено розмір витрат на правничу допомогу, час, витрачений на підготовку заяви, клопотання та пояснень, заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом цієї справи та є співмірними із складністю справи, розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. А отже, посилаючись на те, що позов прокурора залишено без розгляду, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви представника третього відповідача про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку частини 5 статті 130 ГПК України внаслідок необґрунтованого подання позову. Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 у справі №922/3944/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається, зокрема, на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), за відсутності доказів витраченого часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критерію розумності, співмірності та справедливості, а також становить надмірний тягар для органів прокуратури, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення правничої допомоги у вказаному розмірі. Вказує на те, що судом першої інстанції під час постановлення вказаної ухвали неповно досліджено обставини, що мають значення для справи, а тому судове рішення ухвалено з порушенням вимог статей 236, 238 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування ухвал суду першої інстанції від 29.03.2021 (про залишення позову без розгляду) і від 09.04.2021, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 у справі №922/3944/19; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 08.06.2021, в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.06.2021 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив суд її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Присутній представник третього відповідача, заперечуючи проти доводів прокурора з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив про законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін. Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.159, 162). Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу, проте вони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників відповідача-1 та відповідача-2. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника третього відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. 29.11.2019 (згідно відмітки на поштовому конверті) до Господарського суду Харківської області з позовною заявою звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни (надалі - відповідачі), в якій просив: 1) визнати незаконним та скасувати пункт 36 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2018 №5572-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Дудкою Валентиною Іванівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №115 та скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності 26900134 від 18.06.2019 та 27026636 від 11.07.2018; 3) зобов`язати фізичну особу-підприємця Дудку Валентину Іванівну (код НОМЕР_1 ) повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №ХІІІ, 18, 27 загальною площею 62,9 кв.м та 32/100 частки у праві власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №26, 26б площею 8,4 кв.м загальною площею 71,3 кв.м в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18 в частині пункту 36 додатку 1 до рішення є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави прокурор, з посиланням на приписи статті 131-1 Конституції України, статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначив про те, що відчуження об`єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із статтею 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування. Водночас, з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак в даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно звернувся до суду з даним позовом. За твердженням прокурора, звернення з даним позовом до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2019, зокрема, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказана ухвала мотивована тим, що місцевий господарський суд визнав достатніми матеріали позовної заяви для прийняття цієї заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (т.1, а.с. 95-97). Під час розгляду даної справи, 14.01.2020 до місцевого господарського суду від третього відповідача ФОП Дудки В.І. надійшов відзив на позовну заяву (вх.№814), в якому вона, зокрема, просила стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Харківської місцевої прокуратури №5 понесені фізичною особою-підприємцем Дудкою Валентиною Іванівною судові витрати (т.1, а.с.106-120). При цьому, заявником на виконання пункту 8 частини 3 статті 165 ГПК України повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який третій відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи складає 3000,00 грн, а саме: участь адвоката у підготовчому судовому засіданні по справі (1500 грн за кожне судове засідання та 500 грн за явку в судове засідання, яке не відбулось не з вини третього відповідача чи її представника); участь у судовому засіданні під час розгляду справи по суті (1500 грн за кожне судове засідання та 500 грн за явку в судове засідання, яке не відбулось не з вини третього відповідача чи її представника). Також, тертій відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Вказане клопотання мотивоване тим, що в позовній заяві прокурором не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом, оскільки не доведено нездійснення або неналежним чином здійснення Харківською міською радою, як суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави або територіальної громади, а тому відсутні підстави представництва інтересів держави в суді (т.1, а.с.155-161). Крім того, 02.11.2020 до місцевого господарського суду від представника третього відповідача ФОП Дудки В. І. адвоката Рижкова І.П. надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (т.2, а.с. 1-7) 09.12.2020 представник третього відповідача адвокат Рижков І.П. звернувся до місцевого господарського суду із заявою в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 28825), в якій повідомив про те, що ФОП Дудкою В.І. докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які вона має сплатити у зв`язку з розглядом справи №922/3944/19 на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2020 №29/2020, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (т.2, а.с. 40). 29.03.2021 до місцевого господарського суду від представника третього відповідача ОСОБА_1 адвоката Рижкова І.П. надійшли письмові пояснення щодо практики Верховного Суду стосовно застосування пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України з урахуванням правових висновків по справі №912/2385/18 (т.2, а.с.203-206). 29.03.2021 місцевим господарським судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (т.2, а.с. 215-219). Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що прокурором при поданні позову не доведено наявність законних підстав для представництва інтересів держави, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. При цьому, суд першої інстанції з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, виходив з того, що прокурором не обґрунтовано та не доведено неможливість здійснення або неналежне здійснення Харківською міською радою своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та територіальної громади міста Харкова в цих правовідносинах; не дотримано вимог щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду; не доведено наявність виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді. 05.04.2021 представником третього відповідача, фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни, адвокатом Рижковим І.П. подано заяву про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку частини 5 статті 130 ГПК України (вх. №7596), в якій заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача понесені ФОП Дудкою В.І. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9700,00 грн (т.2, а.с.220-222). До вказаної заяви додано належним чином засвідчені копії наступних документів: договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2020 №29/2020, укладений між ОСОБА_1 (далі - клієнт) та адвокатом Рижковим Іваном Петровичем (далі - адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3309, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 11.02.2020 № 3; Додаток 1 до договору №29/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2020 "Тарифи на послуги"; Завдання №1 від 20.10.2020 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2020 №29/2020; акт від 21.12.2020 № 1 приймання-передачі наданих послуг, акт від 30.03.2021 №2 приймання-передачі наданих послуг; квитанція від 24.12.2020 №44 на суму 6060,00 грн; квитанція від 30.03.2021 №8 на суму 4242,00 грн (т.2, а.с.223-231). 09.04.2021 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви представника Фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни адвоката Рижкова І.П. про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, в порядку частини 5 статті 130 ГПК України (т.2, а.с. 238-240). Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Харківської області від 09.04.2021, якою задоволено заяву представника Фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни адвоката Рижкова І.П. про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, в порядку частини 5 статті 130 ГПК України. Відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. За приписами частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України). В силу приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України). Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України). Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України). Водночас, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат. Відповідно до частини 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. У відповідності до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20). Судова колегія зазначає, що за результатом розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 у справі №922/3944/19 постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 скасовано вказану ухвалу про залишення позову без розгляду та передано справу №922/3944/19 на розгляд Господарського суду Харківської області. Зміст вказаної постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що оскільки справу передано на розгляд суду першої інстанції, то відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання розподілу судових витрат має бути вирішене при ухваленні відповідного рішення. З огляду на викладене, у зв`язку із скасуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 у справі №922/3944/19 про залишення позову без розгляду, на підставі якої ухвалене оскаржуване судове рішення про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, в порядку частини 5 статті 130 ГПК України, останнє також підлягає скасуванню. Щодо інших аргументів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у постанові, оскільки не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте, ухвала суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає. За таких підстав, з урахуванням результатів перегляду ухвали суду від 29.03.2021 у даній справі в суді апеляційної інстанції, ухвала Господарського суду Харківської області від 09.04.2021, яка постановлена на підставі заяви третього відповідача про компенсацію здійснених ним витрат - підлягає скасуванню у зв`язку з його невідповідністю нормам процесуального законодавства - ст. 130 ГПК України. Враховуючи те, що ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду у цій справі є скасованою за результатом її перегляду в апеляційному порядку та справу передано на розгляд суду першої інстанції, то за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 у справі №922/3944/19 підлягає частковому задоволенню, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати. Оскільки справа передається до суду першої інстанції, то відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги також має бути вирішене при ухваленні рішення. Керуючись ст.ст. 129, 130, 269, 270, ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 у справі №922/3944/19 скасувати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.06.2021. Головуючий суддя О.В. Шевель Суддя О.О. Крестьянінов Суддя В.О. Фоміна