Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/1742/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2021 року м. Чернівці справа № 727/1742/21 провадження 22-ц /822/614/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.Б. секретар Скрипка С.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 квітня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги обґрунтувала наступним. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 квітня 2020 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , в розмірі по 2027 грн. на кожну дитину, щомісячно починаючи з 19 жовтня 2018 року і до їх повноліття. Постановою Чернівецького Апеляційного суду від 17.08.2020 року рішення залишено без змін. 18.05.2019 року Шевченківським районним судом м.Чернівців видано виконавчий лист. Зазначає, що після розгляду цивільної справи в Чернівецькому Апеляційному суді, 07.09.2020 старший державний виконавець Рашевська Н.В. винесла постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, якою було поновлено виконавче провадження за зазначеним листом. Вказує, що згідно довідки, виданої державним виконавцем, заборгованість за виконавчим листом від 12.06.2020 року становить 78726,06 грн. З розрахунку заборгованості від 28.09.2020 року заборгованість становила суму 90888,06 грн. У вересні 2020 року боржник вперше сплатив аліменти в сумі 16216 грн. за червень, липень, серпень та вересень 2020 року. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 211537,73 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовільнити позов. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 78726 грн. 06 коп. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт, зазначає, що судом першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову з підстав погашення заборгованості, не взято до уваги, що заборгованість була повністю погашена лише 23 лютого 2021 року в сумі 81 400 грн., однак за весь період прострочення відповідачем сплати аліментів, починаючи з 19 жовтня 2019 року по 23 лютого 2021 року заборгованість існувала, і на неї була відповідним чином нарахована пеня, яка підлягала стягненню. Позивач не відмовлялася від позову і судом не було встановлено поважних причин несплати відповідачем аліментів протягом тривалого періоду.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 квітня 2020 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , в розмірі по 2027 грн. на кожну дитину, щомісячно починаючи з 19 жовтня 2018 року і до їх повноліття. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17.08.2020 року рішення залишено без змін. 12.06.2020 року Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місці Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Рашевською Н.В. відкрито виконавче провадження. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сума боргу на вересень 2020 року становить 78726(сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять шість) гривень, 06 копійок Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня. Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17) відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Як вбачається з матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 квітня 2020 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , в розмірі по 2027 грн. на кожну дитину, щомісячно починаючи з 19 жовтня 2018 року і до їх повноліття. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17.08.2020 року рішення залишено без змін. Таким чином до набрання рішенням про стягнення аліментів законної сили, вина відповідача у несплаті аліментів та наявності умислу ухилення від сплати заборгованості по аліментам відсутня. Судом встановлено, що 24.02.2021 року, після пред`явлення даного позову відповідач погасив повністю заборгованість, що підтверджується копіями квитанцій: № 117 від 23.02.2021 року; квитанція № 0,0,1961868001.1; квитанція № 54 від 27.11.2020 року; квитанція № 43 від 29.10.2020 року; квитанція № 11 від 01.02.2021 року. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції не врахував, що оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів позивачкою був пред`явлений до примусового виконання у червні 2020 року, саме з цього часу слід обраховувати в разі несплати заборгованість по аліментам. Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд керується розрахунком заборгованості по аліментах, виконаним державним виконавцем. Згідно вказаного розрахунку, заборгованість по аліментах виникла, починаючи з дня пред`явлення виконавчого листа до виконання червень 2020 року до вересня 2020 року. Визначаючи кількість прострочених днів сплати аліментів, суд апеляційної інстанції виходить з того, що аліменти є щомісячними платежами, які підлягають сплаті до останнього дня кожного календарного місяця. Таким чином, періодом прострочення є період з першого числа кожного наступного місяця після несплати аліментів по липень 2020 року, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги позивач зазначила, що за серпень 2020 року відповідач сплатив аліменти у вересні 2020 року і пеня за цей місяць не нараховується. З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що пеня підлягає стягненню за період з червня по липень 2020 року. Розрахунок заборгованості по пені виглядає наступним чином: пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2020 року: 4054 грн. х 1% х 62 дні (з 01.07.2020 року по 01.09.2020 року) = 2513 гривень 48 копійок; пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2020 року: 4054 грн. х 1% х 31 день (з 01.08.2020 року по 01.09.2020 року) = 1256 гривень 75 копійок; Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів становить 3770 гривень 23 копійки та підлягає стягненню на користь позивача. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 квітня 2021 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з червня по липень 2020 року в розмірі 3770 гривень 23 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді І.Н. Лисак І.М. Литвинюк