Постанова 4818 № 646/2640/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року м. Харків справа № 646/2640/20 провадження № 22-ц/818/753/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря:.Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач -, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шатернікова Тетяна Миколаївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шатернікова Тетяна Миколаївна, про стягнення надмірно сплачених коштів за договором позики та припинення права застави за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року у складі судді Білінської О.В.,,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму 36 953, 49 грн. надмірно сплачених коштів, що була переплачена понад визначену в договорі позики №25/07/17-10 від 25.07.2017 суму грошового зобов`язання; визнати припиненою заставу транспортного засобу легкового автомобілю марки «Mitsubishi», модель «Colt 1.3», шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2007 року випуску, тип легковий комбі, колір сірий, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , яка виникла на підставі нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу від 25.07.2017, бланки серії НМЕ №712687, №712688, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С., у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог спростовується тим, що ОСОБА_3 визнала факт повернення позики, а також тим, що між сторонами немає інших угод, крім правовідносин боржника і позичальника за договором позики №25/07/17/10 від 25.07.2017. Зазначає, що нотаріально посвідчена вимога ОСОБА_4 щодо повернення суми позики, не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 визнала факт отримання нею боргу в розмірі 53323рн. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що грошові кошти в сумі 121 758, 84 грн. сплачені ним відповідачу ОСОБА_2 саме в рахунок виконання зобов`язань за договором позики №25/07/17-10 від 25.07.2017. Крім того, договір застави не може бути визнано припиненим, оскільки він є похідним від договору позики, а вимоги щодо визнання цього договору недійсним позивач не заявляв. Висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 25 липня 2017 року між ОСОБА_1 (Позичальник) , та ОСОБА_2 (Позикодавець) було укладено Договір позики №25/07/17-10, умовами якого передбачено, що позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 83 252, 14 грн., що є еквівалентом 3 224 доларів США (1долар- 25,82 грн.), в свою чергу позичальник зобов`язується повернути позику згідно з графіком погашення, не пізніше ніж через 4 місяці з моменту укладення даного договору, тобто до 25.11.2017, загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню буде відповідати еквіваленту 3 224 доларів США за курсом НБУ на дату здійснення платежу. За домовленістю сторін позика є безпроцентною. Встановлено відповідальність за невиконання умов договору позики, а також умови дострокового повернення коштів (а.с. 9-11). У наступному, сторони договору позики уклали між собою додаткову угоду №1 від 17.11.2017 та додаткову угоду № 2 від 27.03.2018 , якими було змінено окремі пункти договору позики, а саме: кінцевий строк повернення позики, встановлено, що позика підлягає поверненню до 25.07.2018 року. п. 1 позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 84 805, 35 грн., що є еквівалентом 3 224 доларів США (1долар- 26,30 грн.), яку позичальник зобов`язується повернути до 25.07.2018, загальна сума, яка підлягає поверненню в гривнях, буде відповідати еквіваленту 3 224 доларів США за курсом НБУ на дату здійснення платежу. За домовленістю сторін позика є безпроцентною. Пунктом 5.5 передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену в п. 1 даного договору відповідного до Графіка повернення позичальником грошових коштів. Також договором, з урахуванням внесених змін, а саме пунктом 6.1 було визначено, що за умовами дострокового повернення позики до 25 квітня 2018 року включно, сума боргу становить 72 495, 00 грн., еквівалент 2 756 доларів США, до 25 травня 2018 року включно, сума боргу становить 76 598, 38 грн., еквівалент 2 912 доларів США, до 25 червня 2018 року включно, сума боргу становить 80 702, 00 грн., еквівалент 3 068 доларів США (а.с. 12-15). У забезпечення виконання зобов`язання за договором позики №25/07/17-10 від 25.07.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу від 25.07.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценка В.С., за № 3626, згідно якого предметом застави є легковий автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Colt 1.3», шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2007 року випуску, тип легковий комбі, колір сірий, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 (а.с.16-19). 07.04.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шатернікової Т.М., позивачу було направлено лист-повідомлення, до якого додана нотаріально завірена заява від 07.04.2020 з вимогою від ОСОБА_2 про сплату в тридцятиденний термін з моменту отримання вказано листа заборгованості за договором позики у розмірі 135 688, 56 грн, ( основний борг - 84 805, 35 грн. та неустойка за 60 діб - 50 883,21 грн. (а.с. 44-46). Про виконання зобов`язання за вищевказаним договором позивач повідомляв відповідачку листами від 12.03.2019 та від 02.04.2019 (а.с. 47-52). Відповідно до п. 8 договору позики №25/07/17-10 позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, зазначеної в п. 1 даного договору, на банківський рахунок № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 або готівкою в м. Харкові. Відповідно до п. 13 вказаного договору у випадку повернення суми позики, визначеної в п. 1 даного договору, позичальником готівкою, позикодавець зобов`язаний видати позичальнику розписку про одержання суми позики в повному обсязі або частково. Після повного виконання зобов`язання позичальником за даним договором позикодавець зобов`язується також передати позичальнику розписку. Факт повернення позики або її частини підтверджується заявою позикодавця. Наявність зазначеної заяви у позичальника є єдиним належним підтвердженням виконання ним зобов`язання за цим договором щодо повернення позики або її частини належним чином. Припинення зобов`язань позичальника за цим договором позики (виконанням або з інших підстав, передбачених законодавством) тягне за собою припинення договору застави, та надання витягу з державного реєстру рухомого майна про зняття обтяжень з предмету договору застави, а також всіх похідних від нього зобов`язань. Позивач стверджував, що замість суми грошового зобов`язання за договором позики №25/07/17/10 від 25.07.2017 в розмірі 84 805, 35 грн., що є еквівалентом 3 224,00 доларів США, помилково сплатив більшу суму 121 758, 84 грн., що є еквівалентом 4 491, 54 доларів США, тобто ним надмірно сплачено 36 953, 49 грн.( 121 758, 84 грн. - 84 805, 35 грн.). На підтвердження вищенаведеного, позивачем було надано платіжні доручення по сплаті на користь ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 78 991, 00 грн. (а.с.21-35) та розписки про отримання грошових коштів на загальну суму 1 598 доларів США (а.с.36-43). Крім того, позивачем надано реєстр платежів за договором позики №25/07/17/10 від 25.07.2017 за період з 25.08.2017 по 11.01.2019 (всього 23 платежі) сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 121 758,84 грн. або 4 491,84 доларів США. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на безпідставне одержання відповідачкою коштів понад визначену в договорі суму, які, на його думку, в розумінні ст. 1212 ЦК України підлягали поверненню. Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Згідно із ч.ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази згідно вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку. Договір позики вважається укладеним в момент учинення дій щодо передання предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України). Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику. Відповідно до чч.1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що здійснений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю, розписка про отримання в борг коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Тобто, виходячи зі змісту вищезазначеної статті, доказом виконання зобов`язання може бути письмовий документ чи то розписка кредитора про отримання часткового виконання, чи то підпис або ж у іншому виді погодження (підтвердження) боржником часткового виконання зобов`язання, тощо. Послідовність повернення сум коштів, оформлених відповідними розписками, платіжними дорученнями, тощо, їх системність, строковість погашення, зазначення сум боргу, свідчить про виконання позивачем саме умов договору позики на який він посилається. Доказів існування між сторонами інших боргових зобов`язань матеріали справи не містять. Однак, з матеріалів справи убачається, що кошти позивачем поверталися з порушенням встановленого договором позики графіку платежів. Так, умовами договору позики від 25 липня 2017, укладеного між ОСОБА_1 (Позичальник) та ОСОБА_2 (Позикодавець) з урахування змін, внесених до цього договору додатковими угодами № 1, № 2 від 17.11.2017 та 27.03.2018 , передбачено, що платежі мали вноситися кожного місяця до 25 числа включно: - з серпня по жовтень 2017 року по 156 доларів США, що еквівалентно 4 028,33 грн., а до 25.11.2017 у сумі 2 756 доларів США, що еквівалентно 71 167,15 грн ; -з грудня 2017 року по лютий 2018 року по 156 доларів США, що еквівалентно 4 130,32 грн., а до 25.03.2018 у сумі 2 756 доларів США, що еквівалентно 72 969 грн ; - 156 доларів США, що еквівалентно 4103.49 грн, з квітня по червень 2018 року, а до 25.07.2018 поверненню підлягала сума 72 495 грн. (еквівалент 2756 доларів США). При цьому, пунктом 10 договору позики передбачено сплату неустойки у розмірі 1% від суми займу за кожний календарний день існування простроченої заборгованості в разі несвоєчасного повернення боргу (а.с. 10). У ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що, за договором позики, позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. З матеріалів справи убачається, що позивачем систематично порушувалися терміни повернення коштів за договором позики, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок по сплаті неустойки у розмірі, передбаченому умовами договору. Доказів того, що сплачені позивачем на користь відповідача суми, які перевищують суму самої позики. не є неустойкою, матеріали справи не містять. Позивачем не надано доказів виконання зобов`язань за договором позики в повному обсязі із урахуванням санкцій (неустойки) за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених п. 10 договору. Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати, задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 574 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється припиненням зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Крім того, ст.28 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Отже, застава припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, у зв`язку з його виконанням. Колегія суддів зазначає, що доказів припинення основного зобов`язання позивачем суду не надано, тому підстав вважати припиненою заставу автомобіля марки «Mitsubishi державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору застави транспортного засобу від 25.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С., не вбачається. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на те, що доказів того, що між сторонами існували інші боргові зобов`язання немає, а з розписок та платіжних доручень убачається, що ОСОБА_1 сплачував кошти саме на повернення боргу за договором позики №25/07/17/10 від 25.07.2017 (з відповідними змінами) та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог з мотивів, які виклав у оскаржуваному рішенні. Оскільки частина 4 статті 376 ЦПК України передбачає у якості підстави для зміни судового рішення також і випадки доповнення або зміни його мотивувальної частини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а саме: оскаржуване рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року змінити та відмовити в задоволені позову з мотивів цієї постанови Так як вимоги апеляційної скарги щодо скасування судового рішення та ухваленням нового про задоволення позову залишаються без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України, між сторонами не розподіляються. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ч. 4 ст. 376 ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року змінити. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шатернікова Тетяна Миколаївна про стягнення надмірно сплачених коштів за договором позики та припинення права застави відмовити з мотивів цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення 09 червня 2021 року.