Постанова 4809 № 402/1228/18

ПОСТАНОВА Іменем України 13 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 402/1228/18 провадження № 22-ц/4809/46/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Кіселика С. А., секретар судового засідання Кравченко Я. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Гончарук Олексій Олексійович, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2019 року в складі головуючого судді Бондаренка А. А. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 19.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики у розмірі 97058 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.08.2011 року нею, як позикодавцем, було передано в якості позики ОСОБА_2 , як позичальниці, грошові кошти в сумі 51238 грн, що на момент надання позики за офіційним курсом НБУ становило 1800 дол. США та 1000 грн. На підтвердження умов позики, а також посвідчення отримання від позивачки коштів відповідачкою 24.08.2011 року було надано власноруч написану розписку. Термін повернення коштів у розписці вказаний не був. Крім того, 31.01.2012 року нею, як позикодавцем, було передано в якості позики ОСОБА_2 , як позичальниці, грошові кошти в сумі 65820 грн, що на момент надання позики за офіційним курсом НБУ становило 2000 дол. США та 10000 грн. На підтвердження умов позики, а також посвідчення отримання від позивачки коштів відповідачкою 31.01.2012 року було надано власноруч написану розписку. Термін повернення коштів у розписці вказаний не був. 19.09.2018 року ОСОБА_1 надіслала письмову вимогу про повернення заборгованості за договорами позики від 24.08.2011 року та 31.01.2012 року, яку ОСОБА_2 отримала 22.09.2018 року. У вказаний строк відповідачка грошових коштів не повернула. Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обидві розписки не містять умов отримання відповідачем грошей, зазначені дані про особу - неповні, не підтверджують виникнення боргових зобов`язаньвідповідача перед позивачем, зазначені суми коштів в доларах, проте без указання якої країни. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із недоведеність наявності між між сторонами відносин позики та обов`язку відповідача сплатити позивачу зазначену у позовних вимогах суму позики. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Позивач подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначаиа, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що в період 2011-2012 років ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 117058 грн. У зв`язку з неможливістю повернення грошових коштів за договорами позики 14.07.2014 р. був укладений договір оренди землі сільськогосподарського призначення, для подальшого передання ОСОБА_1 у суборенду та отримання грошей в рахунок погашення заборгованості за договором позики. В період з 2014 року по 2018 рік ОСОБА_1 отримала в рахунок погашення заборгованості 20000 (двадцять тисяч) гривень від передачі землі в суборенду. Таким чином загальна сума боргу за двома договорами позики від 24.08.2011 р. та від 31.01.2012 р. становить 97058 грн. 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 надіслала письмову вимогу щодо повернення заборгованості за договорами позики від 24.08.2011 р. та від 31.01.2012 р., вимога отримана ОСОБА_2 22.09.2018 р. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Анікеєнко Є. О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, відповідача та її представника адвоката Гончарука О.О., які заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як доказ існуючих правовідносин та наявності неналежного виконання ОСОБА_2 своїх боргових зобов`язань, надала дві розписки від імені ОСОБА_2 , в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові позичальника, суми і дату отримання коштів, поставлено підпис, оригінали яких наявні у ОСОБА_1 та були долучені до справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 133, 134). Згідно розписки від 24 серпня 2011 року ОСОБА_2 взяла гроші у ОСОБА_1 1800 доларів, 1000 гривень (а.с.7, 133). Згідно розписки від 31/1.2012 року ОСОБА_2 брала гроші 10000 гривень, 2000 доларів, в борг ("долг") (а.с.8, 134). 21.09.2018 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 вимогу щодо повернення коштів у строк до 23.09.2018 року поштовим переказом 3800 доларів США та 11000 гривень (а.с.9, ), вказана вимога отримана відповідачем 22.09.2018 року, що підтверджується її особистим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Заперечуючи проти доводів позовної заяви про отримання в борг від ОСОБА_1 коштів в сумі 97058,00 грн., ОСОБА_2 посилалася на те, що вона не писала розписки від 24.08.2011 року та від 31.01.2012 року. З метою повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, належної перевірки доводів позивача та заперечень відповідача щодо написання ОСОБА_2 розписок від 24.08.2011 року та від 31.01.2012 року, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої, згідно висновку експерта від 24.01.2020 року №4434/4435/19-27 (а.с.208-214),підпис від імені ОСОБА_2 , у розписці від 24 серпня 2011 року, складеній від імені ОСОБА_2 , виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Рукописні тексти двох досліджуваних розписок, а саме: в розписці від 31 січня 2012 року, складеній від імені ОСОБА_2 , текст розписки, який починається словами: « Я ОСОБА_2 ...», й закінчується словами: «... 31/1. 2012р. ОСОБА_2 .»; в розписці від 24 серпня 2011 року, складеній від імені ОСОБА_2 , текст розписки, який починається словами: « Я ОСОБА_2», й закінчується словами: «... 24 августа 2011р»,виконані ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 24 серпня 2011 року, складеній від імені ОСОБА_2 , який міститься під текстом розписки, виконаний самою ОСОБА_2 . В обґрунтування доводів позовної заяви позивачем надано копію рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2019 року (а.с.96-97), яким відмовлено ОСОБА_2 у розірванні договору про оренду землі № б/н від 14.07.2014 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований Державним реєстратором Ульяновського районного управління юстиції 15.07.2014 року, та у стягненні на її користь з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, що в грошовому виразі складає 12000 грн., та пені в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення, що в грошовому виразі складає 2190 грн. Вказаним рішенням з показань ОСОБА_1 , допитаної судом в порядку ст.92 ЦПК України в якості свідка встановлено, що 14.07.2014 року ОСОБА_2 уклала з нею договір оренди своєї земельної ділянки площею 3,52 га., розташованої на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району. Договір укладався у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 заборгувала їй велику суму коштів. Своєчасно віддати борг не могла, тому був укладений цей договір з тим, щоб орендна плата за договором йшла на погашення боргу. Орендна плата за договором за період 2014-2017 роки ОСОБА_2 нею дійсно не сплачувалась, оскільки за домовленістю повинна була йти на погашення заборгованості. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з правочинів та договорів. За правилом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Досліджуючи боргові розписки, суди мають з`ясувати справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів зробити відповідні правові висновки. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити дані про позикодавця, позичальника, дані про суму та вид переданих грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, умови отримання позичальником суми позики у борг, із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Крім того, частиною першою статті 530, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Стаття 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зі змісту розписки від 31/1.2012 року вбачається виникнення боргових зобов`язань, оскільки відповідач ОСОБА_2 зазначила, що брала гроші в борг ("долг")10000 гривень, 2000 доларів (а.с.8, 134). З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки на підтвердження укладення договору позики та його умов нею представлена одна розписка ОСОБА_2 від 31/1.2012 року, що за своїм змістом посвідчує передання їй в борг визначеної грошової суми: 10000 грн. та 2000 доларів (за звичайно прийнятим у відносинах між суб`єктами цивільних правовідносин визначенням - долари США), що за курсом НБУ на день ухвалення рішення апеляційним судом еквівалентно 48980,00 грн, а всього 58980,00 грн. Розпискою від 24 серпня 2011 року підтверджується лише той факт, що ОСОБА_2 взяла гроші у ОСОБА_1 1800 доларів, 1000 гривень (а.с.7, 133). Умови отримання вказаних сум, зокрема як позики у борг та зобов`язанням їх повернення, в розписці відсутні та їх узгодження заперечується відповідачем. В судовому засіданні сторони зазначали і цей факт встановлено рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2019 року (а.с.96-97), що між ними існували договірні відносини щодо оренди належної ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки, і за твердженням останньої кошти згідно розписки від 24 серпня 2011 року взяті у ОСОБА_1 в рахунок орендної плати. Позовні вимоги в частині стягнення позики за розпискою від 24.08.2011 року з підстав, передбачених ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено умов та підстав отримання ОСОБА_2 цих коштів. Проте, позивач не позбавлена права вирішувати питання про стягнення вказаної в розписці суми коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та стягнення на її користь з ОСОБА_2 заборгованості за борговою розпискою від 31/1.2012 року в сумі 10000 грн. та 2000 доларів (США), що еквівалентно 48980,00 грн., а всього 58980,00 грн. У задоволенні вимог в частині стягнення коштів за розпискою від 24.08.2011 року з підстав, передбачених ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, необхідно відмовити за недоведеністю. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог (60,77%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6245,63 грн. сплаченого судового збору за подання позову й апеляційної скарги, та понесених витрат за проведення почеркознавчої експертизи. Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики у розмірі 97058 грн. задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики згідно розписки від 31/1.2012 року в сумі 58980,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за розпискою від 24.08.2011 року відмовити. В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 6245,63 грн. сплаченого судового збору та витрат на експертизу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко С. А. Кіселик