Постанова 4816 № 591/8019/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м.Суми Справа №591/8019/20 Номер провадження 22-ц/816/914/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамукова Світлана Фаридівна, Сумська міська державна нотаріальна контора, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року, у складі судді Северинової А.С., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 05 квітня 2021 року, в с т а н о в и в : 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся до Ульянівської нотаріальної контори її син-пенсіонер ОСОБА_4 . До складу спадщини входила однокімнатна квартира АДРЕСА_1 та земельна частка (пай) площею 2,79 га ріллі, розташований на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Позивач на підставі заповіту отримала у власність 7/9 частин зазначеної квартири та земельного паю, а ОСОБА_4 отримав право на спадкування інших 2/9 частин спадкового майна матері, однак за життя не оформив своє право власності на це нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і його спадкоємцем є дочка ОСОБА_2 - відповідач у справі, яка також не оформила свої права на спадщину на 2/9 частин однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та земельного паю. У зазначеній квартирі з 2001 року проживає дочка позивача, однак через відсутність згоди іншого співвласника - ОСОБА_2 , не може зареєструвати її місце проживання у цьому житлі. Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамукова С.Ф., Сумська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що ОСОБА_4 за життя не оформив спадщину після смерті матері ОСОБА_3 . У останні роки свого життя страждав на психічне захворювання, перебував на утриманні її родини, був госпіталізований у Роменську психіатричну лікарню, про що відповідачка була обізнана і ніхто не пред`являв до неї вимог про відшкодування витрат на утримання її хворого батька. Після смерті ОСОБА_4 відповідач оформила свої спадкові права на належну батькові квартиру у м. Ромни та не вчиняла будь-яких дій щодо оформлення спадщини на 2/9 частин однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги факт перебування цієї квартири з грудня 2000 року на утриманні родини позивача. 27 травня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 поштою до апеляційного суду надійшла заява, в якій вона висловила свою заінтересованість у мирному вирішенні спору з ОСОБА_1 , тому заявила про визнання нею позову у справі № 591/8019/20 та просила визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на 2/9 частин однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Давидова А.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 (а.с. 11). За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 05 березня 1992 року Вирівською сільською радою Білопільського району Сумської області, яким усе своє майно, де б воно не було, з чого б не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 99 зв.). До складу спадкового майна ОСОБА_3 увійшла квартира АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала після смерті дочки ОСОБА_5 (а.с. 9, 10, 13, 90). Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли її діти: дочка ОСОБА_1 - за заповітом, та син ОСОБА_4 - за законом, подавши до Улянівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а.с. 84, 86 зв., 88 зв.). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамуковою С.Ф. за реєстровим № 632, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 , якій належить 7/9 часток у спадщині, яка складається з однокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 . Зазначено, що свідоцтво про право на спадщину на 2/9 частки ще не видано (а.с. 14, 107 зв.). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняла дочка ОСОБА_2 , звернувшись до Другої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 12, 120-151). Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спадкоємцем зазначеної спірної 2/9 часток квартири є відповідач ОСОБА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 , який набув право на це майно разом із позивачкою ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, суд зазначив, що відсутність у відповідача свідоцтва про право на спадщину на вказану частку спірного майна не є підставою для позбавлення її права на спадщину, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як правильно установлено судом першої інстанції, спадщина після смерті матері позивача - ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилась до 01 січня 2004 року, а тому до спірних правовідносин, пов`язаних із спадкуванням їх майна, судом першої інстанції правильно застосовано норми ЦК УРСР 1963 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Частиною 1 ст. 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Згідно з ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Положеннями ст. 535 ЦК УРСР передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку. За ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до частини 1, 2 статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , подавши до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, прийняли її діти: позивачка ОСОБА_1 за заповітом, а також її син - пенсіонер ОСОБА_4 за законом (обов`язкова частка). За життя ОСОБА_4 спадщину після смерті матері не оформив, однак в силу вимог ст.ст. 548, 560 ЦК УРСР спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до спірних правовідносин щодо спадкування після його смерті необхідно застосовувати положення чинного на даний час Цивільного кодексу України. Звертаючись з позовом, ОСОБА_6 посилалася на те, що вона має право на спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , які успадкував за законом її рідний брат ОСОБА_4 та за життя не оформив свої спадкові на зазначену частку у власності на спірну квартиру. Відповідно до змісту ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За правилами ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Положеннями ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Отже, відповідно до положень ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. При цьому, не зважаючи на встановлений ст. 1297 ЦК України обов`язок спадкоємця звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, нормами цивільного законодавства не визначено правових наслідків неотримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину чи втрату свого права на спадщину, у зв`язку з неотриманням такого свідоцтва. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 , як син померлої ОСОБА_3 , успадкував за законом 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а спадкоємцем за заповітом інших 7/9 частин цієї квартири є позивач ОСОБА_1 . Відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємицею майна після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і за життя успадкував 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , які поряд з іншим майном увійшли до складу його спадщини (ст. 1218 ЦК України), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про відсутність підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_4 психічного захворювання, його перебування на її утриманні, а також про проживання у спірній квартирі родини дочки позивача та понесення саме ними витрат на утримання цього житла не впливають на правильність ухваленого судом рішення. Подана відповідачем ОСОБА_2 до апеляційного суду заява про визнання позову не приймається до уваги колегією суддів, оскільки визнання позову відповідачем на стадії апеляційного перегляду судового рішення вимогами ЦПК України не передбачено. Крім того, аналогічну заяву відповідач подавала до суду першої інстанції (а.с. 79). В ухвалі від 25 лютого 2021 року Зарічний районний суд м. Суми вказав, що ухвалення рішення про задоволення позову можливе у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав (ч. 4 ст. 206 ЦПК України), проте за відсутністю законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, продовжив розгляд справи (а.с. 161) і ухвалив оскаржуване рішення. 01 березня 2021 року відповідач подала до Зарічного районного суду м. Суми дві заяви про помилковість написання заяви про визнання позову та про розгляд справи відповідно до чинного законодавства (а.с. 172, 173). Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко О.І. Собина