Постанова Київський апеляційний суд № 367/9583/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 367/9583/19 Головуючий у 1-й інст. - Карабада Н.Ф. Апеляційне провадження 22-ц/824/5350/2021 Доповідач - Рубан С.М.. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Кулікова С.В., Мараєва Н.Є. при секретарі Загородній С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Ірпінський виправний центр» (№ 132) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної установи «Ірпінський виправний центр» (№132) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати. 30 листопада 2020 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної вимоги щодо стягнення з Ірпінського виправного центру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на 01.11.2019 року становило 381 203, 40 грн. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної установи «Ірпінський виправний центр» (№132) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати - залишено без розгляду. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду , 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 30 листопада 2020 року в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати. Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, вийшов за межі наданих повноважень, оскільки залишив без розгляду позовні вимоги, щодо яких не заявлялось клопотання про залишення їх без розгляду, а саме: - заборгованість по заробітній платі, що складається з вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсації за додатково невикористану відпустку, в сумі 10 819 грн. 12 коп. - процентів за користування коштами у сумі 1 107 грн 11 коп; - втрат від інфляції у сумі 4 250 грн 86 коп; - компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 4 250 грн 86 коп. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу. Посилається на те, що позивач пропустив строк подання апеляційної скарги, та не вжив будь - яких дій відповідно до законодавства для поновлення строків апеляційного оскарження. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач направив до початку розгляду справи по суті суду першої інстанції заяву про залишення позовних вимог без розгляду та просив повернути судовий збір, посилаючись на норми ст. 43 та 257 ЦПК України. В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Ірпінський виправний центр» (№132) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати. 30.11.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення без розгляду позовної вимоги в частині щодо стягнення з Ірпінського виправного центру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , що станом на 01.11.2019 року становило 381 203, 40 грн. ( а.с. 85). Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної установи «Ірпінський виправний центр» (№132) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати - залишено без розгляду. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Суд вважав, що заява позивача не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому прийнявзаяву позивача та залишив позовну заяву без розгляду. Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається із заяви ОСОБА_1 позивач просила залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення з Ірпінського виправного центру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на 01.11.2019 року становило 381 203, 40 грн. ( а.с. 85). Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції вийшов за межі наданих повноважень, оскільки залишив без розгляду позовні вимоги, щодо яких не заявлялось клопотання про залишення їх без розгляду а саме стягнення - - заборгованості по заробітній платі, що складається з вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсації за додатково невикористану відпустку, в сумі 10 819 грн. 12 коп. - процентів за користування коштами у сумі 1 107 грн 11 коп; - втрат від інфляції у сумі 4 250 грн 86 коп; - компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 4 250 грн 86 коп. Отже, суд першої інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та залишаючи позовну заяву без розгляду вийшов за межі вимог заяви позивача. Доводи представника відповідача про те, що апеляційна скарга подана в порушення п. 2 ст. 354 ЦПК України не можуть бути підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 11.03.2021 року вирішено питання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню в частині залишення без розгляду вимог позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати з направленням справи в частині цих вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року - скасувати в частині залишення без розгляду вимог позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, процентів за користування коштами, втрат від інфляції, компенсації втрати частини заробітної плати. Справу в частині цих вимог направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Кулікова С.В. Мараєва Н.Є.