Постанова Київський апеляційний суд № 756/8544/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №756/8544/20 Головуючий у суді 1 інстанції: Белоконна І.В. Провадження №22-ц/824/5488/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 01 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого судді Гаращенка Д.Р. суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що він є людиною похилого віку та має захворювання серцево-судинної системи, про що відомо відповідачу. ОСОБА_2 , будучи обізнаним про хворе серце, умисно та систематично ображав його та сім`ю, провокуючи конфліктні ситуації. 16 квітня 2020 року між ними виник конфлікт на побутовому ґрунті, а саме, щодо незаконного встановлення огорожі у дворі спільного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок якого відповідач висловлювався нецензурними словами на його адресу, принижував та погрожував йому, а потім штовхнув, в результаті чого він упав та вдарився головою, що призвело до заподіяння тілесних ушкоджень. Викликані на місце події лікарі швидкої медичної допомоги зафіксували суттєве погіршення його здоров`я та призначили первинне лікування. У подальшому, вночі, 17 квітня 2020 року стан його здоров`я погіршився і лікарі швидкої медичної допомоги зазначили, що таке погіршення стану здоров`я пов`язано саме зі стресом, який виник через конфлікт з відповідачем. Внаслідок сильного душевного хвилювання, завданого неправомірною поведінкою відповідача 16 квітня 2020 року, станом на дату подання позову він не може нормально жити, стан його здоров`я постійно погіршується, а постійні побоювання за своє життя та здоров`я, а також того, що його дружина та діти змушені витрачати грошові кошти на придбання йому ліків, завдають йому душевних страждань, оскільки він, як колишній працівник правоохоронних органів, звик захищати свою родину, а наразі змушений спостерігати за тим, як він та його рідні страждають від образ та погроз відповідача. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Вважає, що мотиви та підстави, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 , зокрема, вказує, що 16 квітня 2020 року відповідач за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурними словами на адресу позивача, принижував та погрожував йому, а потім штовхнув, внаслідок чого позивач впав та вдарився головою, що призвело до заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Внаслідок неправомірних дій відповідача лікарі швидкої медичної допомоги зафіксували суттєве погіршення здоров`я позивача і призначили первинне лікування, а також зазначили, що погіршення стану здоров`я пов`язано саме зі стресом, який виник внаслідок конфлікту з відповідачем напередодні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, не вбачається за можливе встановити, що відповідачем завдано позивачу моральних страждань. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди, зокрема в результаті дій заподіювача, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди. Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Згідно з п. 3 Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Як вбачається з довідки Вишгородського відділу поліції ГУ НП в м. Києві №1625 від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 №5413 від 16 квітня 2020 року. Відомості, викладені в заяві, не містять ознак кримінального правопорушення. Відповідно до довідки Вишгородського відділу поліції ГУ НП в м. Києві № 5413 від 16 квітня 2020 року на вказану дату між сторонами дійсно виник конфлікт, проте обопільний, і правоохоронними органами не встановлено факту неправомірних дій збоку відповідача. Згідно довідки Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова № 4614 про стан здоров`я від 09 вересня 2013 року ОСОБА_1 має серцеві захворювання. Однак, даний документ не підтверджує завдання відповідачем позивачу моральної шкоди. З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2020 року було здійснено виклик екстреної медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_1 , для позивача. Крім того, позивачем надано висновок лікаря, рецепт № 89 від 21 квітня 2020 року разом з фіскальними чеками про придбання ліків. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з вказаних медичних документів суду не можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між погіршенням стану здоров`я позивача та неправомірною поведінкою відповідача. Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що матеріали справи не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні позивачу, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а відтак відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді О.І. Сліпченко Л.П. Сушко