Постанова 4857 № 500/1367/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1367/20 пров. № А/857/11467/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - суддя (судді) в суді першої інстанції Баб`юк П.М., справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, в якому просить суд визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про державну службу"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області призначити з 06.09.2019 пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, зарахувавши до стажу державної служби періоди: з 30.06.1979 по 06.07.1981 - служба в армії; з 01.09.1981 по 26.09.1982 - робота інструктором Тернопільського ОК ЛСМУ; з 27.10.1982 по 24.08.1988 - робота комісаром обласного штабу, заступником завідуючого відділу, головним інженером Тернопільського обкому ЛКСМУ; з 29.08.1988 по 27.10.1990 - робота заступником секретаря парткому залізничного вузла Тернопіль; з 28.10.1990 по 28.09.1991 - робота інженером контрольно-ревізійного відділу Мінздраву УРСР по Тернопільській області. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди: з 30.06.1979 по 06.07.1981 - служба в армії; з 01.09.1981 по 26.09.1982 - робота інструктором Тернопільського ОК ЛСМУ; з 27.10.1982 по 24.08.1988 - робота комісаром обласного штабу, заступником завідуючого відділу, головним інженером Тернопільського обкому ЛКСМУ; з 29.08.1988 по 27.10.1990 - робота заступником секретаря парткому залізничного вузла Тернопіль; з 28.10.1990 по 28.09.1991 - робота інженером контрольно-ревізійного відділу Мінздраву УРСР по Тернопільській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", з 06.09.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Рішення мотивоване тим, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 N 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 N 3723-XII вік і страховий стаж. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано той факт, що стаж позивача на посадах віднесених до відповідних посад державних службовців складає 10 років 9 місяців 18 днів. Оскільки на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. позивач не мав необхідного стажу 10 років на посадах, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», тому підстави для переведення на пенсію згідно такого закону відсутні. В зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач 06.09.2019 звернувся до відповідача із заявою №6478 про переведення його з пенсії за віком, що призначена згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (аркуш справи 17). На зазначене звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області листом від 23.01.2020 №44-9/Ф-02/8-1900/20 відмовило ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з переведенням на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зазначено, що станом на 01.05.2016 позивач має менше 10 років стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Предметом спору є оцінка правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця в контексті наявності у нього стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця. Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 р., встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено Міністерства і відомства УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), Місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи. Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049). Відповідно до пункту 3 Положення до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах. За змістом статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій. Таким чином, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних та комсомольських організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18 та від 15 січня 2020 року у справі № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16). Недостатнім в позивача стажем державної служби, на думку пенсійного органу, є наступні періоди, записи про які містяться в його трудовій книжці: з 30.06.1979 по 06.07.1981 - служби в армії; з 01.09.1981 по 26.09.1982 - робота інструктором Тернопільського ОК ЛСМУ; з 27.10.1982 по 24.08.1988 - робота комісаром обласного штабу, заступником завідуючого відділу, головним інженером Тернопільського обкому ЛКСМУ; з 29.08.1988 по 27.10.1990 - робота заступником секретаря парткому залізничного вузла Тернопіль; з 28.10.1990 по 28.09.1991 - робота інженером контрольно-ревізійного відділу Мінздраву УРСР по Тернопільській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок №239). Пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів. Отже, усі періоди роботи позивача в Тернопільському ОК ЛСМУ, Тернопільському обкомі ЛКСМУ та парткомі залізничного вузла Тернопіль зараховуються до стажу державної служби. Правова позиція у спірних правовідносинах узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 07.03.2018 у справі №240/381/17 та від 07.02.2019 у справі №742/1718/17. Крім того, згідно вимог частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до стажу державної служби також і періоду служби в Радянській армії з 30.06.1979 по 06.07.1981. Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач досяг необхідного віку та мав передбачений законодавством страховий стаж, а також станом на 01.05.2016 мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, а відтак, має право на переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону N 3723-XII. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі № 500/1367/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький