Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 606/452/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 606/452/21 пров. № А/857/7392/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2021 року постановлене суддею Мельник А.В. у м. Теребовлі в порядку письмового провадження у справі № 606/452/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3802203 від 18.02.2021 року. У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказана постанова винесена у зв`язку з тим, що позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, по вул. Князя Василька в місті Теребовля, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено» чим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач вважає, що ця постанова є протиправною, оскільки, дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонено», встановлений таким чином, що з проїзджої частини дороги його не видно, так як повернутий до дороги тильною стороною. Тому, позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3802203 від 18.02.2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн - скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням його оскаржив відповідач подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційних скарг, відповідач посилаються на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи. Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063 по вул. Князя Василька в місті Теребовля, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено» чим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 18 лютого 2021 року поліцейський відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління поліції у Тернопільській області Олійник Ю.П. прийняв постанову серії ЕАН № 3802203, на підставі якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. У постанові зафіксовано те, що громадянин ОСОБА_1 18 лютого 2021 року о 18 год. 58 хв. в м. Теребовля Тернопільської області по вул. Князя Василька, 7, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 ПДР, чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР, за що передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому задовольнив позов. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до підпункту 8.4 пункту 8 ПДР дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Підпунктом 3.21 підпункту 33.3 пункту 33 ПДР передбачено заборонний знак «В`їзд заборонено», який забороняє в`їзд усіх транспортних засобів у напрямку, де встановлений цей знак. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження порушення позивачем вимог дорожнього знаку «В`їзд заборонено» передбаченого підпунктом 3.21 ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП не надав жодних доказів. Враховуючи те, що відповідач не надав доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що відповідач притягнув позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за відсутності доказів вчинення ним відповідного правопорушення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2021 року у справі № 606/452/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повний текст постанови складений 09.06.2021 року