Постанова 4856 № 120/5104/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5104/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 09 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листлпада 2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905140158099 від 21.05.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", із урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.05.2020 за №№ 01.01-39/362, 01.01-39/363. Зобов`язан Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця із урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.05.2020 за №№ 01.01-39/362, 01.01-39/363. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на правомірність дій пенсійного органу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу пенсія, як державному службовцю, призначена відповідно до Закону України "Про державну службу", яким не передбачено її перерахунок. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з 17.05.2017 отримував пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Стаж державної служби на день звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону № 889-VIII становив 28 років 1 місяць 11 днів. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати державним службовцем в Жмеринській райдержадміністрації до квітня 2020 року. 20.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням збільшеного розміру заробітної плати. До заяви долучив довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.05.2020 за №№ 01.01-39/362, 01.01-39/363. Рішенням відповідача за №905140158099 від 21.05.2020 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати по відповідній категорії посад працюючого державного службовця від 04.05.2020 за №№ 01.01-39/362, 01.01-39/363. Відмова мотивована тим, що Законом України "Про державну службу" не передбачено проведення перерахунків призначених пенсій. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Нормою ст. 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993. Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягай віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.93 № 3723 "Про державну службу" лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу", та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.93 № 3723 "Про державну службу" вік і страховий стаж. Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців,- визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України "Про державну службу" не призначалась. Судом першої інстанції вірно встановлено, що після призначення позивачу з 17.05.2017 пенсії державного службовця, останній продовжував працювати на посаді державної служби до квітня 2020 року, що не заперечується відповідачем. Правовідносини обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (далі - Порядок № 622). Згідно з п. 31 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-V111 "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-V111 "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Таким чином, позивачу була призначена пенсія державного службовця у 2017 році, коли вже діяв Закон № 889-VIII, однак норми цього Закону (п. 10 Прикінцевих та перехідних положень) надають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Водночас, пенсія державного службовця була призначена позивачу у 2017 році, однак не виплачувалась. При цьому, після призначення у 2017 році пенсії державного службовця, позивач продовжував працювати на посаді державної служби. Ухвалою від 24 травня 2021 року, апеляційним судом витребувано у Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пенсійну справу ОСОБА_1 (оригінал для огляду), яка в свою чергу підтвердила Відповідно до п. 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Згідно із статтею 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - стаття 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідачем неправомірно не враховано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.05.2020 за №№ 01.01-39/362, 01.01-39/36. При цьому, необхідно врахувати, що судове рішення не зобов`язує відповідача призначити позивачу пенсію за нормами Закону України "Про державну службу", а зобов`язує відповідача перевести позивача з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача №905140158099 від 21.05.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, що в свою чергу, свідчить про необхідність зобов"язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, як державному службовцю, із урахуванням довідок від 04.05.2020 за №№ 01.01-39/362, 01.01-39/36. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.