Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9489/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9489/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 27 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позов задоволено частково. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 05.01.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні в Херсонській області, з 21.05.2023 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 28.06.2023 призначена пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу". Позивач продовжувала працювати на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян № 11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що відносяться до посад державної служби, тому виплата пенсії здійснювалась в розмірі, розрахованому згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, розмір пенсії, розрахований відповідно до Закону України "Про державну службу", у період з травня 2023 по березень 2025 позивач не отримувала. У січні 2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". До заяви долучено довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було кваліфіковано (за січень 2025) №12 від 31.01.2025 та довідку про інші складові заробітної плати державного службовця (за 2024) №13 від 31.12.2025 (а.с. 13-17). За принципом екстериторіальності заяву позивача та додані документи розглянуто ГУ ПФУ у Вінницькій області. Прийнятим рішенням №213050032513 від 06.02.2025 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про державну службу", оскільки відповідно до цього Закону перерахунок пенсії не передбачено (а.с. 10). Позивач не погоджуючись із спірним рішенням, вважає його протиправним, тому за захистом своїх прав звернулася до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), який набув чинності з 01 травня 2016 року. Статтею 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується у відносинах пенсійного забезпечення, до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Вказаний висновок додатково підтверджується нормами Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі Порядок № 622). Зокрема пунктом 2 цього Порядку визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Тобто, незважаючи на те, що відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за особами, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мали певний стаж державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), у подальшому (після 01.05.2016) зберігається право на призначення (отримання) пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Аналогічний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18). В свою чергу частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з пунктом 3-1 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Так, за обставин справи, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 28.06.2023 за чинного Закону України № 889-VIII. Положення цього Закону, зокрема, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень, надають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Відповідно до матеріалів справи, позивач продовжувала працювати на посаді державного службовця, тому виплата пенсії їй здійснювалась в розмірі, розрахованому згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що не заперечує відповідач-2 у своєму відзиві. З цього слідує, що виплата пенсії згідно із Законом України "Про державну службу" позивачці за період з травня 2023 по січень 2025 не проводилася. В січні 2025 позивач отримала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (за січень 2025 року) № 12 від 31 січня 2025 року та довідку про інші складові заробітної плати державного службовця (за 2024 рік) № 13 від 31 січня 2025 року (а.с. 13-15). Вказані довідки разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивачка подала до пенсійного органу. Спірним рішенням відповідач-1 відмовив у перерахунку пенсії з підстав того, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII, яким не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям, зокрема, у більшому розмірі на підставі нових довідок про заробітну плату. Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Частиною 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1993 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - стаття 41 Закону №1058-IV. Крім того, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах №12 від 31 січня 2025 року та довідка про інші складові заробітної плати державного службовця №13 від 31 січня 2025 року, відповідають формам та містять всі необхідні відомості та дані, що передбачені Постановою (Порядком) №662 від 14 вересня 2016 року. Отже, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати зазначеної в наданих довідках, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З приводу того, що Законом України "Про державну службу" №889-VIII не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям, зокрема, у більшому розмірі на підставі нових довідок про заробітну плату, на чому наполягає відповідач, приймаючи спірне рішення, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, позивачка через продовження трудової діяльності на посаді державного службовця, увесь час з дати призначення пенсії, не отримувала виплату пенсії відповідно Закону України "Про державну службу", а отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №1058, що не заперечується відповідачем-2. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини не можна вважати такими, як здійснення перерахунку пенсії з більшого заробітку, що вказує відповідач у спірному рішенні. Натомість, має місце саме перерахунок/перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Підсумовуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача, яким відмовлено в проведенні перерахунку пенсії № 213050032513 від 06.02.2025 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачу за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас визначаючись щодо належного способу захисту прав позивачки в спірних правовідносинах, суд враховує таке. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішення якого позивач оскаржує як протиправне. Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку з 01.02.2025 пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок №12, №13 від 31.01.2025 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав її заяву від 31.01.2025, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою захисту прав позивача, необхідно зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати з 01.02.2025 пенсію позивачу з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано №12 від 31.01.2025 та довідки про інші складові заробітної плати державного службовця №13 від 31.01.2025, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.