Постанова 4855 № 640/24358/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24358/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» третя особа - Акціонерне товариство "ВТБ Банк" про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», в якому просив: - визнати протиправними (незаконними) дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 22.11.2018 року по перерахуванню коштів в сумі 75896,57 гривень на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 , транзакції (операції) від 27.11.2018 року по перерахуванню коштів в сумі 790,62 гривень на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі договору банківського рахунку № R1115/68611R/KI08 від 27.11.2015 року на ім`я ОСОБА_1 ; - зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Реєстру (Загального реєстру) вкладників АТ «ВТБ Банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року позов задоволено частково із виходом за межі позовних вимог, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, відповідного до якого ОСОБА_1 є вкладником вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах залишку по рахунку № НОМЕР_1 та гарантованої суми відшкодування. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що кошти на рахунок позивача надійшли від іншого клієнта банку та за результатами проведеної перевірки встановлено наявність ознак нікчемності таких операцій, що мало наслідком не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського вкладу є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Фонд гарантування вкладів відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на уповноважену особу Фонду, а у Фонду гарантування не виникло жодного обов`язку перед позивачем. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та позивачем укладений договір банківського рахунку №R1115/68611R/KI08, відповідно до якого позивачу відкрито картковий рахунок у гривнях № НОМЕР_1 (а.с.12-13). З виписки по особовому рахунку позивача в АТ «ВТБ Банк» вбачається, 22.11.2018 на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 перераховані кошті на суму 75896,57 грн. з призначенням платежу: «Надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно договору позики 3б/н від 22.11.2018, ІПН НОМЕР_2 » та кошти в розмірі 790,62 грн. з призначенням платежу: «Надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно договору позики 3б/н від 22.11.2018, ІПН НОМЕР_2 », в результаті чого. вхідний залишок на рахунку позивача становив 109558,57 грн. Рішенням Правління Національного банку України №764-рш/БТ від 13.11.2018 віднесено АТ «ВТБ Банк» до категорії проблемних строком на 180 днів. На підставі рішення Правління Національного банку України від 27.11.2018 №769-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року №849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2018 року №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ Банк» строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ «ВТБ Банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку, відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка О.В. строком на два роки з 19 грудня 2018 року по 18 грудня 2020 року включно. На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21 грудня 2018 року розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам АТ «ВТБ Банк» наступного змісту: «З 21 грудня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає відшкодування коштів вкладникам АТ «ВТБ Банк» за першою частиною Загального реєстру. Відшкодування коштів вкладникам здійснюються через відділення банків-агентів Фонду, підключених до Автоматизованої системи виплат Фонду. Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до будь-якого із вказаних банків-агентів з паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково пред`являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.». Листами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» від 31.05.2019 вих.№№3221/1-2, 3228/1-2 (а.с.16-17) повідомлено про нікчемність транзакцій (операцій) від 22.11.2018 та від 27.11.2018 про перерахування коштів в сумі 75896,57 грн та 790,62 грн відповідно від ТОВ «ВК «Поліс» на поточний картковий рахунок ОСОБА_1 відповдіно до п.7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважаючи дії щодо визнання нікчемними вказаних транзакцій (операцій), позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги з виходом за їх межі, дійшов висновку, що саме Уповноважена особа дійшла помилкового висновку про нікчемність спірних правочинів, протиправно застосувала наслідки їх нікчемності, не включивши позивача до переліку владників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. У силу приписів ст.27 наведеного Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частиною 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. У силу приписів п.п.2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що Уповноважена особа наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку, що ліквідується, за рахунок коштів Фонду. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.2 наведеного Закону вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Таким чином, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку. Такий статус передбачає, зокрема, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту). Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно зі ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Як зазначалося, між позивачем та банком укладено договір банківського рахунку №R1115/68611R/KI08 від 27.11.2015, відповідно до якого позивачу відкрито картковий рахунок у гривнях № НОМЕР_1 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. Відповідно до виписки по рахунку позивача, на його рахунок 22.11.2018 надійшли грошові кошти в сумі 75896,57 грн та 27.11.2018 - 790,62 грн. Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі до 200000 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв`язку тим, що на думку Уповноваженої особи правочини щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «ПК «Поліс» на рахунок позивача в АТ «ВТБ Банк» є нікчемними відповідно до п.7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Пунктами 4, 6 ч.2 ст.37 наведеного Закону закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку Відповідно до ч.2 ст.38 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу. Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у даній категорії справ, викладений у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, за яким перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38 вказаного Закону. У цьому рішенні Верховний Суд зазначив, що якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Суд апеляційної інстанції наголошує, що спірні правочини не створили та не створюють позивачу чи іншим особам будь-яких переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, вони не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Уповноважена особа, у свою чергу, не довела належними та допустимими доказами те, що у момент вчинення цих правочинів позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому саме така перевага полягала. Відповідно до ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/19355/15. У даному випадку також неможливо стверджувати про нікчемність вчинених позивачем спірних правочинів з огляду на певні заборони, встановлені рішенням Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних. Суд апеляційної інстанції наголошує, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею та не доводиться до відома клієнтів банку. При цьому, невиконання посадовими особами банку приписів цього рішення не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність спірних правочинів. Колегія суддів звертає увагу, що АТ «ВТБ Банк», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «ФК «Поліс» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому банк не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ «ФК «Поліс», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу. Крім того, процедура виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації розпочалася з 28 листопада 2018 року, натомість договір №R1115/68611R/KI08 банківського рахунку був укладений 27.11.2015, а кошти на рахунок позивача від ТОВ «ФК «Поліс» надійшли 22.11.2018 та 27.11.2018, тобто до початку процедури виведення банку з ринку. Таким чином, апелянтом не доведено наявності правових підстав вважати спірні правочини нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки їх нікчемності, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду. При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об`єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивачів на кошти, що розміщені на банківському рахунку. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо помилковості висновку Уповноваженої особи про нікчемність спірних правочинів, а тому саме Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» допустила порушення прав позивача щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» подати до ФОнду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків, відповідного до якого ОСОБА_1 є вкладником вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах залишку по рахунку № НОМЕР_1 та гарантованої суми відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині не задоволених позовних вимог, заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 08 червня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма