Постанова 4855 № 640/25655/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25655/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Шевченко Олександра Володимировича, Уповноваженої особи Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним до Уповноваженої особи Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Шевченко Олександра Володимировича, Уповноваженої особи Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив: - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичної осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього ОСОБА_1 ; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" Стрюкову Ірину Олександрівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (доповнення) щодо переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 як вкладника АТ "ВТБ БАНК", який має право на відшкодування коштів в розмірі 182 327,46 грн, для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку по рахунку № НОМЕР_1, відповідно до укладеного Договору на оформлення банківських продуктів за № 25166481 від 07 листопада 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку з відсутністю ознак нікчемності операцій з переказу грошових коштів відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є протиправними, оскільки кошти на рахунку позивача є вкладом у розумінні цього Закону. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Стрюкова Ірина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом встановлено, що відповідно до заяви-договору на оформлення банківських продуктів № 25166481 від 07.11.2018 AT "ВТБ БАНКОМ" відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті українська гривня, з можливістю здійснення за вказаним рахунком операцій з використанням електронних платіжних засобів. ТОВ "КАРБОСНАБ", трансакціями (операціями) від 07.11.2018 та 09.11.2018, здійснено перерахування коштів на поточний картковий рахунок позивача з призначенням платежу "Повернення фінансової допомоги згідно договору б/н від 01.03.2016 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , в тому числі на суму 200 000,00 грн. Вказані кошти частково зняті позивачем, та залишок коштів становить 182397,46 грн, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 від 11.01.2019 року та 26.11.2019 року. У той же час, рішенням Правління Національного банку України від 27.11.2018 №3180 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочату процедуру виведення АТ "ВТБ БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 по 27.12.2018. Надалі, рішенням Правління Національного банку України від 18.12.2018 №849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 №3392 "Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації АТ "ВТБ БАНК" строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ "ВТБ БАНК", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку, відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка О.В. строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно. На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.12.2018 розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам АТ "ВТБ Банк" наступного змісту: "З 21 грудня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає відшкодування коштів вкладникам АТ "ВТБ Банк" за першою частиною Загального реєстру. Відшкодування коштів вкладникам здійснюються через відділення банків-агентів Фонду, підключених до Автоматизованої системи виплат Фонду. Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до будь-якого із вказаних банків-агентів з паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково пред`являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.". Станом на день початку процедури виведення АТ "ВТБ Банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, на картковому рахунку позивача у АТ "ВТБ Банк" знаходились кошти у розмірі 182397,46 грн. Позивач неодноразово направляв до банку запити щодо його коштів та отримання відшкодування. На адресу ТОВ "КАРБОСНАБ" надійшов лист від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ВТВ БАНК" від 31.05.2019 №3234/1-2 з повідомленням про нікчемність вищеназваного правочину. У зв`язку з посиланням на те, що транзакції, здійснені на поточний рахунок позивача є нікчемними, уповноважена особа Фонду Шевченко О.В. не включила позивача як сторону вищезгаданої трансакції (операції) до переліку вкладників AT "ВТВ БАНКУ", які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду. Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 року встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1). Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №4452-VI) визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частиною 1 статті 3 названого Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонда не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонда перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонда та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Згідно з положеннями статті 27 Закону України №4452-VI Уповноважена особа Фонда складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонда станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонда протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонда зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонда затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонда переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонда, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонда реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонда. Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Разом з тим, Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року по справі №826/1476/15 суд зазначив, що перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонда при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI. У цьому рішенні суд також зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Якщо внаслідок проведених операцій Фонда, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонда. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонда як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що уповноваженою особою не включено рахунок позивача, відкритий у АТ "ВТБ Банк", до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з огляду на визнання нікчемною транзакції (операції) від 07.11.2018 року з перерахування коштів у сумі 200000,00 грн на його поточний рахунок № НОМЕР_1 від юридичної особи (клієнту банку) ТОВ "КАРБОСНАБ". Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови №796-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до категорії неплатоспроможних" - 27 листопада 2018 року, на рахунку позивача № НОМЕР_1 , відкритому відповідно до договору №25166481 від 07 листопада 2018 року, знаходилась сума 182 397,46 грн. Разом з тим, уповноваженою особою Фонда позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Відповідно до статті 34 цього Закону не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України". Виконавча дирекція Фонда не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонда уповноважену особу Фонда. Уповноважена особа Фонда повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонда доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонда та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Згідно із статтею 36 Закону України №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Закон України №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонда переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється. Під час розгляду справи відповідачем не зазначено з яких саме підстав правочин позивача віднесено до нікчемних. Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Тоді, як застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України №4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення Договору на оформлення банківських продуктів за № 25166481 від 07 листопада 2018 року та здійснення транзакції АТ "ВТБ Банк" щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонда. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 216 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонда при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15, від 31 жовтня 2018 року у справі №822/1083/17. Разом з тим, положення статті 216 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійснення власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України №4452-VI. Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин (операцію) по зарахуванню коштів на рахунок позивача від 07 та 09 листопада 2018 року на суму 200000,00 грн згідно договору б/н від 01.03.2016 року нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного правочину, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України №4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, тобто уповноважена особа Фонда, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України №4452-VI, а транзакція щодо зарахування коштів на депозитний позивача здійснена до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України №4452-VI. Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонда подати до Фонда гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "ВТБ Банк" за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, суд першої нстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 щодо відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 182327,46 грн, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ " ВТБ Банк" до повного переліку вкладників АТ "ВТБ Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Разом з цим, суд враховує те, що відповідно до пункта 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонда гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонда на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Положеннями пункта 6 Положення визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонда може надавати до Фонда додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. Враховуючи, що станом на дату розгляду справи у суді відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда, вже сформовано та подано на затвердження Фонда, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного Товариства "ВТБ БАНК" Стрюкову Ірину Олександрівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 182327,46 грн, що знаходяться на картковому рахунок позивача № НОМЕР_1 у АТ "ВТБ Банк". Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 820/167/16 та від 19 серпня 2020 року у справі №520/1800/19. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування владів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.