Постанова 4855 № 826/1156/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1156/16 Головуючий у І інстанції - Чудак О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила: - визнати бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, - протиправною; - зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» (АТ «Банк «Фінанси та Кредит») за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 за її вкладом в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» по рахунку № НОМЕР_1 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню. Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що Уповноважена особа безпідставно не включила її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року адміністративний позов - задоволено повністю. Визнано бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - протиправною. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1, відкритим на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит». Не погоджуючись з постановленим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергій Семенович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергій Семенович посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Комісія за результатами перевірки встановила, що правочини (транзакцїї) по перерахуванню юридичною особою ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою «Екран-Сервіс» коштів на рахунки фізичних осіб, та подальше перерахування коштів на депозитні рахунки фізичних осіб є нікчемними за наступними ознаками ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредитором переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Тому, Відповідач вважає дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, законними та правомірними. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Також, Третя особа звертає увагу на те, що під час перевірки Комісією було встановлено, що правочини (транзакціі) по перерахуванню юридичною особою ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою «Екран-Сервіс» коштів на рахунки фізичних осіб (в тому числі і на рахунок Позивача ОСОБА_1 ) та подальше перерахування коштів на депозитні рахунки фізичних осіб є нікчемними відповідно до п.п. 7, 9 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2015 року Позивачкою підписано Анкету - заяву № 006-Z/085190, відповідно до змісту якої остання підтвердила, що ознайомилася і згодна з Публічною пропозицією АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на укладення договору про відкриття поточних рахунків, надання і використання платіжних карток, та комплексного обслуговування фізичних осіб - резидентів України, з умовами та правилами надання банківських послуг, отримала примірник тарифів Банку та правил використання платіжною карткою. Зазначена Публічна пропозиція АТ «Банк «Фінанси та Кредит» оприлюднена на офіційному сайті Банку за електронною адресою:fcbank.com.ua Пунктом 2.1 Анкети - заяви передбачено, що Банк відповідно до умов цього Договору відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях. З наданих суду першої інтсанції виписок з особових рахунків ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» та ОСОБА_1 вбачається, що 13.03.2015 року, 19.03.2015 року та 27.03.2015 року на поточний банківський рахунок позивача з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» перераховано грошові кошти у розмірі 70000 грн, 80000 грн. та 50000 грн. відповідно, з призначенням платежу: надання безвідсоткової позики Договору № 56 від 06.03.2015 року Без ПДВ. З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що доступний баланс коштів становить 197960 грн. 18 вересня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року № 612 «Про віднесення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно. 03 листопада 2015 року Фонд опублікував на своєму офіційному сайті оголошення про те, що з 04 листопада 2015 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 01 листопада 2015 року включно та за договорами поточного банківського рахунку. Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно. 22 грудня 2015 року на офіційному сайті Фонду розміщено оголошення про те, що у зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 23 грудня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Позивачка вважає, що кошти отримані ним у березні 2016 року на рахунок № НОМЕР_1 від ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» є вкладом і підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду. Натомість, Уповноважена особа стверджує, що операції (транзакції) із зарахування коштів на поточний рахунок Позивачки № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» є нікчемними правочинами згідно пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не погоджуючись із такими висновками Відповідача, Позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Банк «Фінанси та кредит», виконуючи розрахункові документи ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на переказ коштів на користь Позивачки не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто Позивачки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у Відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемними вищезазначених транзакцій (операцій) щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» у АТ «Банк «Фінанси та кредит» на рахунок Позивачки. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Згідно із положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI. Так, Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина 1 статті 27 Закону № 4452-VI). Згідно з частинами 2, 3 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка становить 200000 грн. Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що укладення договору між Позивачкою та Банком й зарахування коштів на рахунок Позивача відбулись до віднесення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому Позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Разом з тим, Уповноваженою особою Позивачку не включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду. Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини 3статті 38 Закону № 4452-VI). Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Відтак, метою пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Разом з тим, Відповідачем не зазначено, які саме умови правочину передбачають надання Позивачці переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що застосовуючи частину 3 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 4 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Системний аналіз норм права дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори чи транзакції) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. При цьому, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі. Згідно з пунктом 1.30 даного Закону, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» ініціювало переказ коштів зі свого рахунку, який відкритий в АТ «Банк «Фінанси та кредит» на рахунок Позивача на підставі відповідного договору безвідсоткової позики. Таким чином, операції з перерахування коштів з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на рахунок Позивачки не є правочином між банком та Позивачкою у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Відповідач не довів наявності правових підстав вважати банківські операції з переказу 13, 19, 27 березня 2016 року ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» зі свого поточного рахунку суми у розмірі 200000 грн. на рахунок Позивачки, нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI для невключення Позивачки до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду. Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Тобто, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину. За договором позики сторонами виступають Позивачка та ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс». АТ «Банк «Фінанси та кредит», виконуючи розрахункові документи ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на переказ коштів на користь Позивачки не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто Позивача. За таких обставин, у Відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемними вищезазначених транзакцій (операцій) щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» у АТ «Банк «Фінанси та кредит» на рахунок Позивачки. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи Відповідача про нікчемність правочину у зв`язку із тим, що кошти на ім`я Позивачки надійшли внаслідок виконання умов договору, що суперечить вимогам законодавства, є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину. При цьому, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до Позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Крім того, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України). Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)». Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення і у рішеннях Європейського Суду з прав людини, рішення якого відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, зокрема, у справі «Золотас проти Греції» (№ 66610/09, 29/01/2013), згідно з яким особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобов`язаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна. Згідно з частиною першою статті 9, частиною 1 статті 72, частиною 2 статті 73, статтею 76, частинами 1, 2, 5 статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зважаючи на встановлені обставини справи та безпідставність доводів Відповідача стосовно нікчемності правочинів - операцій щодо перерахування коштів ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на рахунок Позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про протиправну бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення Позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з чим погоджується колегія суддів. Щодо позовних вимог про зобов`язання Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про Позивачку, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то колегія суддів зазначає наступне. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 27 Закону № 4452-VI (у редакції Закону України від 16 липня 2015 року № 629-VIII, яка діє з 01 липня 2016 року), Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №

14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Пунктом 2 розділ ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (п. 59 рішення від 06 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України"); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (п. 158 рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі") (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України"). Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що резолютивну частину рішення суду першої слід змінити, виклавши у редакції цієї постанови. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 818/1747/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 814/151/16, від 13 лютого 2020 року у справі № 826/2785/17. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича необхідно задовольнити частково, змінити резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у такій редакції: «Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». В решті судове рішення залишити без змін. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в резолютивній частині. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року - змінити виклавши третій абзац резолютивної частині в такій редакції: «Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко