Постанова 4854 № 523/3144/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 523/3144/20 Головуючий в 1 інстанції: Середа І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. при секретарі Цехмейстренко Ю.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, 3-тя особа Інспектор Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Польянов Вадим Олександрович про скасування постанови ВСТАНОВИЛА: У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову серії ДП18 №692565 від 14.06.2019 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. В обґрунтування позову зазначалось, що оскаржувану постанову позивач вважає протиправною оскільки фотофіксація із відображенням швидкості руху о 16:05:53 не є належним доказом швидкості руху транспортного засобу о 16 год. 06 хв.. Роздруківка містить запис про відстань від приладу ТruCam до транспортного засобу, швидкість руху якого встановлюється, що складає 183.3 м. Однак з наведеної фотофіксації неможливо встановити місцезнаходження інспектора поліції та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год». Відповідно неможливо встановити чи рухався транспортний засіб із певною швидкістю саме в межах дії цього дорожнього знаку. Крім того, позивач вважає, що інспектор поліції порушив порядок розгляду справи та винесення постанови, фіксації правопорушення, крім того знак був розташований з порушенням державних стандартів. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні у м.Одесі о 18:04 год у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що заперечувала порушення ПДР, оскільки дорожній знак 3.29 встановлений з грубим порушенням передбачених законодавством вимог. Апелянт звертає увагу, що розгляд справи відбувався у її відсутність та їй не були роз`яснені її права. В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на розташування дорожніх знаків, зокрема, знк 3.29 розташований з порушенням вимог ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», а саме зазначений знак не дубльований. Також, апелянт звертає увагу, що ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Також, апелянт зазначає, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місьцях, які об лаштовані відповідним знаком 5.70. У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. 09.06.2021 р. ОСОБА_2 надала заяву про відкладення розгляду справи, оскільки позивач контактувала з особою, у якої виявлено короно вірусну інфекцію, тому позивач знаходиться на самоізоляції. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, надана позивачем заява про відкладення суд вважає безпідставною. Оскільки ОСОБА_2 жодних доказів не надала, тому враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, у зазначеній категорії справи встановлені статтею 286 КАС України встановлені скороченні строки розгляду справи, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, 14.06.2019 року інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Польяновим В.О. винесена постанова відносно позивача серії ДП18 №692565 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. За змістом постанови від 14.06.2019р. встановлено, що ОСОБА_2 14.06.2019 р. о 16 год. 06 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Старокиївське шосе, 21, рухалася зі швидкістю 75 км/год під дією знаку 3.2.9 обмеження максимальна швидкість 50 км/год., швидкість вимірювалася приладом ТruCam № ТС000752, чим скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надала. При цьому, суд зазначив, що обставини того, що знак на дорозі позивачу не було видно має довести саме позивач, однак таких доказів не представлено. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Як визначено пунктом 12.9б ПДР України, водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Дорожнім знаком 3.29 регламентовано заборону перевищення швидкості. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Положеннями частини 3 ст. 122 КУпАП України, встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Статею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Судом з наданого відеозапису з місця події вбачається, що швидкість транспортного засобу - автомобіля HYINDAI моделі і30 н/з НОМЕР_1 під керуванням позивача в момент фіксації швидкості руху становила 75 км/год. При цьому фіксація швидкості руху здійснювалася приладом TruCam № ТС000752. Як вбачається, з дослідженого відеозапису на останньому зафіксовано, що всі знаки, передбачені п.12.9 ПДР щодо обмеження максимальної швидкості руху на місці фіксації перевищення якої позивачем, встановлені згідно ДСТУ та є обов`язковими для виконання. Разом з тим, апелянт обставини щодо наявності дорожнього знаку 3.29 не спростовує, як і не спростовує її зупинку інспектором, надання посвідчення водія, пояснень з приводу фіксації швидкості її автомобіля, заперечуючи лише законність дій інспектора УПП при винесенні постанови, та законність застосування приладу вимірювання швидкості руху, застосованого відповідачем, відсутність дублюючого знаку та погану Колегія суддів не приймає доводи ОСОБА_3 про те, що нібито дорожній знак 3.29 встановлений з порушенням вимог законодавства та вона не змогла зреагувати на зміну дорожньої обстановки, оскільки позивачем таких доказів не надано. Разом з тим з наданих відповідачем доказів до відзиву на позов, які знаходяться на диску судом встановлено, що дорожній знак 3.29. добре видно на значній відстані та розташований разом з дорожнім знаком 1.32 «Пішохідний перехід», що спростовує доводи апелянта. Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що застосування інспекторами присторою вимірювання швидкості руху транспортного засобу, лазерним вимірювачем швидкості LTI 20-20 «TruCam» №ТС000752 не можна вважати законим. З цього приводу колегія суддів вважає за небхідне зазначити наступне. З наданих відповідачем до суду доказів наявних на диску наданого до відзиву на позов, встановлено, що відповідно, зокрема, до відомостей Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13818, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 15.11.2018 р. та чинного до 15.11.2019 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000752 відповідає встановленим законодавством вимогам та є придатним до застосування. Можливість використання виробу TruCam також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року №04/02/03/-3008, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ІSО/IЕS 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Таким чином, колегія суддів не приймає доводи апелянта в частині неправомірності застосування інспектором при зупинці транспортного засобу та винесенні постанови про застосування адміністративного стягнення лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Щодо доводів апелянта про неправильне розташування дорожнього знаку, суд зазначає, що пп.10.2.4 ДСТУ 4100-2014 передбачають, що дорожні знаки повинні встановлюватись з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускаєтся установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. На дорогах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки можуть дублюватись. Необхідність дублювання знаків визначають залежно від конкретних дорожніх умов. Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги. Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції про те, що за змістом зазначених вимог не передбачено обов`язковість встановлення дублюючих знаків, оскільки зазначені дублюючи знаки можуть бути встановлені, проте їх необхідність визначається від конкретних умов, що в даному випадку також не знайшло свого підтвердження, тому відсутність дублюючих знаків, не звільняє від відповідальності за порушення вимог дорожніх знаків. Позивач у апеляційній скарзі зазначає, що про оскаржувану постанову їй не було відомо, що інспектором її права у відповідності до КУпАП не роз`яснювались, однак відповідних доказів суду не надано. В свою чергу матеріалами справи встановлено, та не заперечується позивачем, що вона дійсно рухалась зазначеною автодорогою, та була зупинена інспектором, надала останньому посвідчення водія, пояснень з приводу фіксації швидкості її автомобіля, заперечувала щодо законності дій інспектора при винесенні постанови, законності застосування приладу вимірювання швидкості руху, відсутність дублюючого знаку та погану видимість знаку через наявність зелених насаджень, що не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оскільки належних доказів на підтвердження обґрунтованості свого позову та дотримання Правил дорожнього руху в ході розгляду справи позивачем не було надано суду, судова колегія вважає дії відповідача по притягненню особи до адміністративної відповідальності правомірними. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець