Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 523/11417/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 523/11417/23 Перша інстанція: суддя Середа І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И Л А: 07 липня 2023 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Дьоміним М.О. від 23 червня 2023 року серії ЕАС № 7214727 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова незаконна та підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанову винесено без проведення розгляду справи. Також позивач доводив, що перевищення швидкості руху на 20 км/год рівно не утворює складу правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Додатково позивач вказав на те, що інспектор не мав права фіксувати швидкість, тримаючи пристрій у руках, оскільки це є порушенням ст.40 Закону "Про національну поліцію" і спотворює результати вимірювання. Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що правопорушення було зафіксоване належним способом, а саме - лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM № ТС000524 та підтверджено роздруківкою файлу та відеозаписом. Окремі неточності в постанові, а саме зазначення дозволеної швидкості "70 км/год" замість "50 км/год" у графі 5, не спростовує порушення позивачем вимог п.12.9 б) ПДР, є опискою та не може бути підставою для скасування рішення. Крім того, Департамент патрульної поліції вказував на те, що в зоні дороги якою рухався позивач облаштовано ступеневе обмеження швидкості та встановлені дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" 90,70,50 км/год в листопаді 2017 року. Постанова про накладення адміністративного стягнення є законною, тому відсутні підстави для її скасування. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його адміністративний позов повністю. Зокрема, апелянт наполягає, що його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанову винесено без проведення розгляду справи та без будь-яких допустимих доказів. Також апелянт вказував, що прилад «TruCam» при фіксуванні швидкості транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Додатково апелянт зазначив, що у разі допущення інспектором описки в постанові про накладення адміністративного стягнення, відповідач повинен був скасувати таку постанову та провести новий розгляд справи. В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. 23 червня 2023року інспектор1 батальйону 2 роти УПП в Одеській області Дьомін М.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режим серії ЕАС № 7214727 та наклав стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн. Зі змісту постанови вбачається 23.06.2023 р. о 10:27:16 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Mustang», номерний знак « НОМЕР_1 », рухався по автодорозі М-05 "Київ-Одеса",449 км, порушив вимогу д.з.3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та рухався зі швидкістю 90 км/год при дозволеній швидкості не більше 70 км/год. Перевищив на 40 км/год. Швидкість вимірювалася за допомогою приладу TruCAM ТС000524, чим порушив п. 8.4 ПДР. Місце розгляд справи Одеська, Біляївський, дорога М05 Одеса Київ

449. Суд прийняв до уваги пояснення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, що у оскаржуваній постанові інспектором допущена описка в частині зазначення знаку про обмеження максимальної швидкості не 70 км/год., а 50 км/год. Також відповідачем надані докази знаходження позивача в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що із вказаних матеріалів, фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб «Ford Mustang», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 90 км/год по автодорозі М-05 "Київ-Одеса",449 км, на якій встановлені знаки обмеження швидкості 3.29, у тому числі «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.». Швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості LTI 20/20 TruCAM II № ТС000524. Суд також вважав, що допущена в постанові описка не може бути підставою для скасування постанови, оскільки надані докази підтверджують наявність в діях позивача порушення Правил дорожнього руху. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують вказані вище Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, підпунктом б п. 12.9 Правил дорожнього руху України чітко визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7 ПДР України, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. "и" п. 30.3 цих Правил. Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Департамент патрульної поліції до відзиву на позовну заяву долучили результати фіксації перевищення встановленого обмеження швидкості транспортним засобом «Ford Mustang», номерний знак « НОМЕР_1 » підтверджуються фотознімками зображення вказаного транспортного засобу (а.с.32 з.с.) та компакт-диск (а.с.98). На фотознімках міститься інформація, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля та розташування знаку 5.76, який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Апеляційним судом за для всебічного та повного розгляду справи переглянуто відеозаписи, які надані на оптичному диску: на відеозаписі під назвою «Розташування дор. знаків 3.29 у бік м. Києва по трасі Київ-Одеса, 449 км», з яких вбачається наявність попереджувальних знаків 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" 90,70 та 50 км/год, тобто, в зоні дороги, якою рухався позивач, облаштовано ступеневе обмеження швидкості. На другому відеозаписі з назвою «Відеозапис правопорушення т.з. Форд Мустанг н.з. НОМЕР_1 з приладу Трукам ТС000524 від 23.06.2023» зафіксовано рух транспортного засобу з номерним знаком « НОМЕР_1 », щодо якого здійснювався контроль швидкості руху, та зафіксовано швидкість 90 кілометрів на годину. Відео також містить назву та модель приладу, яким здійснювалось вимірювання, дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; відеофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку - НОМЕР_1 ; швидкість руху автомобіля 90 км/год; обмеження швидкості - 50 км/год. На третьому відеозаписі під назвою «Відеозапис з нагрудних камер поліцейських» зафіксовано, що позивач не заперечує своєї вини в порушенні правил дорожнього руху та запитує у інспектора патрульної поліції про можливість застосування більш м`якого покарання за вказане правопорушення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, надані докази підтверджують вчинення апелянтом адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Слід також вказати, що перевищення швидкості руху, як й інші правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпеки, яка є категорією об`єктивною й існує незалежно від її оцінки кимось. Саме рівень суспільної небезпеки служить тією головною ознакою, за якою класифікуються певні протиправні діяння та визначається їх належність до кримінальних, адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень, а також встановлюється міра відповідальності за їх вчинення. Колегія суддів вважає, що порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, є суспільно небезпечним та може призвести до тяжких наслідків. Також, колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху. Додатково слід зазначити, що діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів національне законодавство України відносить до джерела підвищеної небезпеки. Так, згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Ця небезпека полягає у самій суті використання транспортного засобу. Людина не може до кінця контролювати механізми під час їх експлуатації. Це пов`язано з рядом об`єктивних факторів, які потрібно відрізняти від внутрішнього ставлення людини до безпеки чи до ризику, оскільки ці категорії є оціночними, а у цьому випадку мова йде саме про об`єктивно обумовлену можливість настання негативних наслідків від здійснення цього виду діяльності. Тому навіть лише факт володіння транспортним засобом породжує певні права та обов`язки осіб, за якими зареєстрований транспортний засіб. Наявність зазначених додаткових ознак, характерних для фізичної або юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб вимагає віднесення їх до спеціальних суб`єктів адміністративного правопорушення. Наприклад, в рішенні по справі FALK v. THE NETHERLANDS, Арр. № 66273/01, 19 October, 2004, суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент вчинення правопорушення його автомобілем, Європейський Суд з прав людини вказує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. Мета оспорюваного правила про об`єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, при яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними в випадках, коли неможливо встановити особу, котра керувала автомобілем. Доводи апелянта, в яких зазначено, що прилад «TruCam» при фіксуванні швидкості транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Зміст вказаної норми передбачає право поліції, може закріплювати технічні засоби, а може і не закріплювати, як в даному випадку з урахуванням технічної характеристики та можливостей даного приладу. Посилання позивача, що у разі допущення інспектором описки в постанові про накладення адміністративного стягнення, відповідач повинен був скасувати таку постанову та провести новий розгляд справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Близькі за змістом висновки міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 (провадження № К/9901/50453/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 76518273) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі № 826/15341/15 (провадження № К/9901/19896/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 76008631). Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, відповідно до ст.316 КАС України апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 311,315, 316, 321, 322, 325,272 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню. Головуючий: Н.В. Вербицька Суддя: О.В. Джабурія Суддя: К.В. Кравченко