Постанова 4854 № 420/4882/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4882/19 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: доповідача, судді - Димерлія О.О. суддів - Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. , за участю секретаря Пономарьової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2021р. по справі №420/4882/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, заступника Одеського міського голови з питань діяльності виконавчих органів Вугельмана Павла Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправним та нечинним рішення «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просили суд: - визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171; - визнати протиправними дії заступника Одеського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 щодо затвердження схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці по провулку Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької, площею 398,00кв.м. та утриматися від затвердження схеми розміщення транспортних засобів за спеціально відведеній автостоянці по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької площею 398,00кв.м.; - зобов`язати Виконавчий комітет Одеської міської ради забезпечити демонтаж механічного засобу обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом, розміщеним по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували на те, що вони проживають у квартирах будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають транспортні засоби. Однак, в літку 2018р. по АДРЕСА_1 на перехресті з вулицею Грецькою, на підставі спірного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171, незаконно установлено шлагбаум. Установлений по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької шлагбаум заважає їм та іншим мешканцям, які проживають по АДРЕСА_2 вільно користуватися правом безперешкодного проїзду вказаним провулком, а отже порушують їх права на вільне пересування та користування земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_2 . Також, позивачі стверджують, що зміст оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171 не містить жодних мотивів та обґрунтувань з посиланням на відповідні норми права, які б свідчили про наявність підстав для установлення механічного засобу обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу. Не погоджуючись з позовними вимогами Комунальним підприємством «Одестранспарксервіс» до окружного адміністративного суду подано письмові пояснення, у яких зазначено, що приймаючи спірне рішення «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171 Виконавчий комітет Одеської міської ради діяв на підставі та в межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про дорожній рух». На думку КП «Одестранспарксервіс», відсутність вказаній ділянці дороги механічних засобів обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом та диспетчерського пункту призведе до стихійного паркування транспортних засобів у непристосованих для цього у встановленому законодавством порядку місцях, а також до порушення Правил дорожнього руху. Також, третя особа зазначає, що погодження та затвердження схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 до Дерибасівської, віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування територіальної громади м.Одеси, визначеними п.2.6 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1251-VІ від 20.09.2011р. Водночас, позивачами не надано жодних належних доказів, які б свідчили про протиправність дій виконавчого комітету Одеської міської ради щодо погодження та затвердження зазначених схем. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що до законодавчо визначених повноважень виконавчого комітету Одеської міської ради відноситься організація дорожнього руху на дорогах та вулицях міста. Також, відповідач наголошує, що ділянка по АДРЕСА_3 характеризується складною транспортною ситуацією, зокрема, хаотичним паркуванням транспортних засобів у недозволених місцях та займанням полоси руху, що знижує пропускну здатність вказаної ділянки. У зв`язку з чим та з метою організації безпечного руху автотранспорту, пішоходів, інших учасників дорожнього руху, недопущення порушення Правил дорожнього руху України, а також забезпечення належної організації дорожнього руху по пров.Красному, Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171. Вказане рішення є організаційно-розпорядчим документом, який містить виключно надані Виконавчим комітетом Одеської міської ради доручення іншому виконавчому органу міської ради і комунальній установі та рекомендації Управлінню патрульної поліції в Одеській області. Оскаржуване рішення не є нормативно-правовим актом та не встановлює будь-яких прав або обов`язків для позивачів. Крім того, відповідач наполягає на тому, що схеми розміщення транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 до Дерибасівської, Виконавчим комітетом Одеської міської ради не розглядалися та не затверджувалися. До того ж, вказані схеми розміщення транспортних засобів містять усіх передбачені Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одеса, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1251-VІ від 20.09.2011р., погодження, що, на думку органу місцевого самоврядування, свідчить про відсутність підстав для відмови у затвердженні таких схем. Крім того, установлення та демонтаж механічних засобів обмеження паркування транспорту не належить до повноважень Виконавчого комітету Одеської міської ради. Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді на відзив, на думку позивачів, очевидним є порушення їх прав на вільне та безоплатне пересування транспортними засобами до помешкань, а також безоплатне паркування транспортних засобів на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 . Також, позивачі вказують, що Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342, не передбачено можливості встановлення автоматичних в`їзних та виїзних терміналів (стійок зі шлагбаумами) на проїзній частині вулиці. До того ж, обмеження, перекриття руху на проїзній частині вулиці за рахунок шлагбауму можливе лише у випадках прямо передбачених діючим законодавством. Натомість, відповідачем не наведено жодних правових підстав правомірності оскаржуваного рішення, а також не здійснено посилання на норми діючого законодавства, які б надавали відповідачу право обмежувати рух транспортних засобів шляхом установлення шлагбауму на проїзній частині вулиці в результаті організації майданчика для паркування чи спеціально відведеної автостоянки, як і не надано жодних доказів доцільності прийняття оскаржуваного рішення щодо встановлення шлагбауму на проїзній частині провулку Красний. Крім того, на дуку позивачів схема розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької, площею 398,00кв.м. складена та затверджена з порушенням вимог діючого законодавства. Як зазначають позивачі, спеціально відведена стоянка не може використовувати прибудинкову територію будинку, оскільки вона призначена для обслуговування даного багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних, побутових потреб власників (співвласників) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у такому багатоквартирному будинку. З урахуванням того, що виконавчий комітет Одеської міської ради здійснює керівництво підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Одеси, шляхом прийняття управлінських рішень, на думку позивачів, відповідач зможе забезпечити демонтаж механічного засобу обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом, розміщеним по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької. Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових заперечень виконавчого комітету Одеської міської ради, орган місцевого самоврядування акцентує увагу на тому, що спірне рішення «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171. є організаційно-розпорядчим документом, який містить виключно надані виконавчим комітетом Одеської міської ради доручення і рекомендації іншим органам та не встановлює будь-яких прав або обов`язків для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що на думку відповідача вказує на відсутність публічно правових відносин між позивачами та відповідачем у межах яких може бути здійснено захист прав, свобод або інтересів осіб в порядку адміністративного судочинства. Також, організація дорожнього руху є обов`язком виконавчих органів місцевого самоврядування при реалізації якого такі органи наділено можливостями вибору найбільш оптимальних у конкретному випадку заходів у межах передбачених дискреційних повноважень, з у рахуванням чого виконавчим комітетом Одеської міської ради надані відповідні доручення. Визначання нечинним оскаржуваного рішення не виключить потреби в організації дорожнього руху з органами місцевого самоврядування прийняттям відповідних управлінських рішень та не змінить статусу земельної ділянки комунальної власності. Крім того, відповідач вказує на відсутність доказів, які б підтверджували наявності у позивачів права власності або користування на земельну ділянку на якій знаходиться житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно прибудинкову територію. На думку відповідача, наділяючи виконавчі органи міських рад повноваженнями щодо здійснення організації дорожнього руху законодавець надає останнім широке коло можливостей, не обмежуючи вичерпним переліком заходів, що можуть вживатися з такою метою. У свою чергу органи місцевого самоврядування, у межах передбачених законодавством повноважень, наділені правом обрання найбільш оптимальної форми забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів. Між тим, приписами ст.27 Закону України «Про дорожній рух» передбачено можливість виключно внесення змін або доповнень до схем організації дорожнього руху, а не їх скасування, що, на думку відповідача, є цілком логічним, адже регулювання дорожнього руху є обов`язковим на всіх ділянках доріг міста. Також, орган місцевого самоврядування стверджує, що схеми розміщення транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 до Дерибасівської, виконавчим комітетом Одеської міської ради не розглядалися та не затверджувалися. Крім того, як зазначає відповідач, зобов`язання виконавчого комітету Одеської міської ради здійснити демонтаж механічного засобу обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом, позивачі фактично вбачають у зобов`язанні органу місцевого самоврядування вчини невизначену сукупність дій або рішень, які призведуть до такого демонтажу. Водночас, ким саме має бути здійснено демонтаж та в якому порядку, позивачі не зазначають. Згідно із наявними у матеріалах справи додатковими поясненнями позивачів установлена на підставі оскаржуваного рішення перешкода у вигляді механічного шлагбауму у зв`язку з розміщенням автостоянки, порушує, незаконно обмежує права та інтереси позивачів щодо безкоштовного та безперешкодного пересування по АДРЕСА_1 , безоплатному паркуванні біля будинку АДРЕСА_2 . Будь-якого іншого доступу та проїзду до будинку АДРЕСА_2 не існує, крім проїзду з АДРЕСА_2 . Також, земельна ділянка для розміщення автостоянки по АДРЕСА_1 не виділена, фактично не сформована, відсутній факт державної реєстрації. Схеми розміщення спеціально відведеної стоянки по АДРЕСА_1 свідчать про зайняття тротуару та проїзної частини АДРЕСА_1 напроти будинку АДРЕСА_2 , на якій частково розміщена автостоянка. Вказана автостоянка не має права використовувати прибудинкову територію будинку, оскільки вона призначена для обслуговування даного багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у такому багатоквартирному будинку,незалежно від наявності чи відсутності земельного акта. До того ж, Переліком спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси (спеціально відведені стоянки), затвердженим рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014р. №5286-VІ, не передбачено відповідної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Означене свідчить про відсутність правових підстав для використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення та організації автостоянки, розроблення та затвердження схеми розміщення спеціально відведеної автостоянки, оскільки Одеською міською радою не приймалось рішення про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення спеціально відведеної стоянки. 29.10.2020р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до суду першої інстанції подано письмові пояснення, у яких зазначено, що свою діяльність з організації автостоянки він здійснює на підставі укладеного з КП «Одестранспарксервіс» договору від 18.06.2019р. №154/П-КР-2019/03-01. Вказана автостоянка розміщується на підставі: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171; рішення Одеської міської ради «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси», у новій редакції від 27.08.2014р. №5954-VІІ (зміни внесено 29.04.2020р.); схеми розміщення спеціально відведеної автостоянки, погодженої управлінням патрульної поліції в м.Одесі, управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради та затвердженої заступником Одеського міського голови. Третя особа стверджує, що ОСОБА_1 є власником магазину аудіотехніки, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та використовує автостоянку не в особистих цілях, а для здійснення своєї підприємницької діяльності. Відповідно до поданих позивачами до Одеського окружного адміністративного суду письмових заперечень на пояснення третьої особи договір про балансоутримання місць для паркування укладено 18.06.2019р., тоді як рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171 взагалі не містить посилання про створення спеціально відведеної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Більше того, рішення Одеської міської ради «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси», у новій редакції від 27.08.2014р. №5954-VІІ (зміни внесено 29.04.2020р.) прийнято майже через рік після укладення договору про балансоутримання місць для паркування між ФОП ОСОБА_3 та КП «Одестранспарксервіс». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2021р. по справі №420/4882/19 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171. Зобов`язано Виконавчий комітет Одеської міської ради забезпечити демонтаж механічного засобу обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом, розміщеним по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав на те, що Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси (спеціально відведені стоянки), затверджений рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VI не передбачає відповідної земельної ділянки про АДРЕСА_1 . Отже, надання дозволу на розміщення місць для паркування вздовж проїзної частини не відповідає раніше прийнятим рішенням Одеської міської ради. Крім того, окружним адміністративним судом зазначено, що рішення виконавчого комітету ОМР №171 прийняте щодо невизначеної земельної ділянки, щодо якої неможливо встановити її реальне місце розташування. Також, суд першої інстанції дійшов висновку щодо створення позивачам перешкод у вільному проїзді до їх помешкання та перешкод у проїзді іншого транспорту (санітарного, протипожежного, тощо) по АДРЕСА_1 , а також констатовано, що оскаржуване рішення приймалося з метою організації безпечного руху, а виконувалось виключно з метою організації платної автостоянки вздовж усієї ділянки по АДРЕСА_1 між АДРЕСА_5 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виконавчим комітетом Одеської міської ради подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим відповідач просить рішення окружного адміністративного суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги виконавчий комітет Одеської міської ради зазначає про залишення Одеським окружним адміністративним судом поза увагою те, що організація дорожнього руху є не правом, а обов`язком органів місцевого самоврядування, тоді як визнавши нечинним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради судом залишено проблемне питання транспортного колапсу по АДРЕСА_5 без відповідного врегулювання. Організація дорожнього руху у містах прямо віднесена до повноважень виконавчих органів міських рад, які, реалізуючи відповідне дискреційне повноваження, мають орієнтуватися на забезпечення безперешкодних та безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст. Наділяючи виконавчі органи міських рад повноваженнями щодо здійснення організації дорожнього руху законодавець надає останнім широке коло можливостей, не обмежуючи вичерпним переліком заходів, що можуть вживатися з такою метою. У свою чергу органи місцевого самоврядування, у межах передбачених законодавством повноважень, наділені правом обрання найбільш оптимальної форми забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів. На думку відповідача, ділянка по АДРЕСА_1 характеризується складною транспортною ситуацією, зокрема, хаотичним паркуванням транспортних засобів у недозволених місцях та займанням полоси руху, що знижує пропускну здатність даної ділянки. За відсутності організації дорожнього руху та схеми паркування на вказаній ділянці створюються перешкоди руху не лише пішоходів, а й спеціалізованого автотранспорту (карет швидкої допомоги, транспорту для вивезення сміття, технологічного транспорту, інкасаторського тощо). Означене слугувало підставою для прийняття спірного рішення «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171, на виконання якого по АДРЕСА_1 було установлено дорожні знаки та механічний засіб обмеження паркування транспорту в`їзний/виїзний шлагбаум, а також розроблено відповідну схему розміщення місць для паркування транспортних засобів. Між тим, розроблена схема паркування транспортних засобів по пров.Красному від вул.Дерибасівської до вул.Грецької була погодження із, визначеними п.2.6 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251-VІ, суб`єктами владних повноважень, у тому числі, із органом патрульної поліції, одним із основних завдань якого є забезпечення дорожнього руху. Крім того, відповідно до Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251-VІ, уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладення договорів балансоутримання місць для паркування на території м.Одеси визначено КП «Одесатранспарксервіс». На думку скаржника, Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1392, не врегульовано питання розміщення спеціально відведених автостоянок, оскільки останні регламентовано Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №115. До того ж, однією з основних відмінностей автостоянки від майданчика для паркування є те, що на майданчиках для паркування здійснюється виключно паркування транспортних засобів, тоді як на спеціально відведених автостоянках оператор надає послуги не лише паркування, але й зберігання транспортних засобів. Також, рішенням Одеської міської ради від 29.04.2020р. №5954-VІІ «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27.04.2014р. №5286-VІ Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, у новій редакції» переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси доповнено спеціально відведеною автостоянкою площею 398кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 . як стверджує відповідач, у даному випадку об`єктом регулювання організації дорожнього руху виступають не окремі земельні ділянки, а землі загального користування, які включають вулиці, дороги, проїзди тощо та які відповідно до положень чинного законодавства не підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі з присвоєнням відповідних кадастрових номерів. Виконавчий комітет Одеської міської ради звертає увагу суду на те, що жодними положеннями законодавства, які регулюють порядок організації та провадження діяльності з паркування транспортних засобів, не передбачено формування окремої земельної ділянки для облаштування місць для паркування. У даному випадку органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження власника земель комунальної власності територіальної громади м.Одеси, визначаючи певну територію земель, необхідною для розміщення на ній місць для паркування. Формування земельних ділянок з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою, розробленням проектної документації та затвердження такого проекту відбувається лише під час передачі земельних ділянок комунальної власності у власність або користування іншим особам. Натомість, оскаржуване рішення не є рішенням щодо передачі земель комунальної власності у користування іншим особам. Більш того, передача у приватну власність земельних ділянок загального користування, до яких відносяться вулиці та проїзди, забороняється. Наведеним рішенням не визначено жодного суб`єкта речового права на земельну ділянку та будь-яких зобов`язань щодо його оформлення. Фактично наведеним рішенням організовано дорожній рух на конкретній території міста, що знаходиться в комунальній власності, для чого формування окремої земельної ділянки законодавством не передбачено. Відповідач зазначає, що в даному спорі фактично суспільний інтерес територіальної громади м. Одеси, від імені якої діяв Виконавчий комітет Одеської міської ради, приймаючи рішення про організацію дорожнього руху, протиставляються приватним інтересам позивачів з отримання прибутку за результатом здійснення підприємницької діяльності. На думку скаржника, у межах спірних правовідносин убачається відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсного (фактичного) порушеного права, яке підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову без з`ясування питання правомірності рішення органу місцевого самоврядування. Крім того, скаржник вказує на порушення Одеським окружним адміністративним судом порядку розподілу судових витрат, що призвело до стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради неналежної суми судових витрат, внаслідок чого порушено норми процесуального законодавства. Не погоджуючись з рішенням окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що судом першої неправильно застосувано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та викладені в судовому рішенні висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим позивач просить рішення окружного адміністративного суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що при розробленні Схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці площею 398кв.м. за адресою: від АДРЕСА_5 необхідно враховувати норми відстаней до будівель, житлових будинків. Однак, дотримання відстаней від будинку до спеціально відведеної автостоянки не відповідає чинному законодавству України, у зв`язку з чим, заступник міського голови ОСОБА_4 не мав права затверджувати дану схему. Також, затвердження схеми призвело до того, що спеціально відведена автостоянка розташовується вздовж провулку Красного та створєю позивачу перешкоди вільно потрапляти до своєї квартири. Крім того, АДРЕСА_5 ) став закрита для безкоштовного проїзду, сам же проїзд здійснюється лише за плату, що прямо суперечу законодавству України. Також, за наслідками ознайомлення з рішенням суду першої інстанції позивач зазначає, що останнє не містить посилання чому позовна вимога про визнання протиправними дій міського голови не підлягає задоволенню, а посилання суду на те, що затвердження схеми є наслідком спірного рішення та походить від нього, самостійного значення не має не є обґрунтованою підставою у відмові у задоволенні саме даної позовної вимоги. До того ж , судом не зазначено чи мав право заступник міського голови ОСОБА_4 затверджувати схему, яка не відповідає санітарним нормам в частині відстаней до будівель, в т.ч. до житлових будинків, та фактично створює умови для перекриття проїзду по АДРЕСА_1 (від АДРЕСА_5 , чи діяв заступник міського голови Вугельман П.В. в інтересах територіальної громади м. Одеси. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що поняття організації дорожнього руху не включає в себе створення парковок та/або автостоянок та не є тотожним з поняттям вулично-дорожня мережа, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що організація дорожнього руху та автомобільних дорогах та вулицях шляхом облаштування автомобільних стоянок та майданчиків для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами є частиною організації вулично-дорожньої мережі для поліпшення руху транспортних засобів і пішоходів є його суб`єктивною думкою, сформованою з урахуванням неправильного тлумачення норм матеріального права, не підкріплена жодними доказами, а самі твердження суперечать чинному законодавству України. Також, схема організації дорожнього руху та схема спеціально відведеної автостоянки, яку розробило КП ОДЕСПАРКТРАНССЕРВІС, два різних за своєю правовою природою об`єкта правовідносин. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171 передбачало організацію дорожнього руху із розробкою відповідної схеми, а не створення спеціально відведеної автостоянки із наданням платних послуг із паркування транспортних засобів. Крім того, відповідачем не подано до суду жодного звернення громадян з приводу хаотичного паркування автотранспорту, який призводив до ускладнення руху пішоходів та транспортного колапсу по АДРЕСА_5 ). На думку позивача, спеціально відведена автостоянка не належить до автостоянок, які передбачені Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №115, та є окремим об`єктом правових відносин, що регулюється окремим нормативно-правовим актом. Позивач погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки), затверджений рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VІ, не передбачає відповідної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Як зазначає, ОСОБА_1 , органи місцевого самоврядування м. Одеси, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин не здійснювали жодних дій, які передбачені Земельним кодексом України, для відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 ) для організації та провадження діяльності з паркування транспортних засобів. Між тим, жодного приватного інтересу у позивачів не має, оскільки вони мешкають за адресою: АДРЕСА_4 , а створення спеціально відведеної автостоянки по АДРЕСА_5 ) призводить до позбавлення можливості вільної та безоплатної зупинки біля будинку в якому вони проживають. Отже, створення незаконної спеціально відведеної автостоянки по АДРЕСА_1 на ділянці від АДРЕСА_5 , яка до того ж розташована на проїзній частині вулиці, безпосередньо порушує право позивачів на безперервне, зручне та безоплатне користування автомобільною дорогою, яка пролягає по АДРЕСА_1 , що є порушенням вимог діючого законодавства України. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що КП «Одестранспарксервіс» розроблено Схему розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці площею 405,5кв.м. по пров. Красному на ділянці від Дерибасівської до вул. Грецької. 17.04.2018 року департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради на ім`я заступника Одеського міського голови ОСОБА_5 надіслано лист №01.1-17/274, у якому зазначено, що до департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради надходять численні скарги з приводу хаотичного паркування автотранспорту, який призводить до ускладнення руху пішоходів та транспортного колапсу по провулку Червоному на перехресті між вул. Грецькою та вул. Дерибасівською. Співробітниками департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради сумісно з КП «Одестранспарксервіс» в результаті проведення моніторингу зафіксовано, що ділянка по пров. Червоному характеризується складною транспортною ситуацією, зокрема, хаотичним паркуванням транспортних засобів у недозволених місцях та займанням полоси руху, що знижує пропускну здатність цієї ділянки. Вказані факти ускладнюють заїзд та паркування особистого автотранспорту біля закладів торгівлі та надання послуг (магазинів, кафе, салонів), розташованих по АДРЕСА_3 та прилеглих до нього вулицях. За відсутності організації дорожнього руху та схеми паркування на вказаній ділянці, створюється перешкода руху пішоходів та спеціалізованого автотранспорту (карет швидкої допомоги, транспорту для вивезення сміття, технологічного транспорту, інкасаторського тощо). З урахуванням наведенного, Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради викладено прохання доручити Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради підготувати проект рішення виконавчого комітету Одеської міської ради щодо розміщення та встановлення контрольно-пропускного пункту (в`їзного-виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом) по пров. Червоному з боку вул. Грецької відповідно до розробленої КП «Одестранспарксервіс» схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці, а також доручити КП «Одестранспарксервіс» укласти договір з оператором за адресою: пров. Червоний на ділянці між вул. Грецькою та вул. Дерибасівською. Апеляційним судом з`ясовано, що відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 6, 9 Закону України «Про дорожній рух», з метою організації безпечного руху автотранспорту, пішоходів, інших учасників дорожнього руху, недопущення порушення Правил дорожнього руху України, а також для забезпечення належної організації дорожнього руху по поров.Красному, 26.04.2018р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення «Про організацію дорожнього руху по поров.Красному на ділянці від вул.Дерибасівської до вул.Грецької» №171, пунктами 1, 2 якого вирішено доручити комунальній установі «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» розробити схему організації дорожнього руху по пров.Красному, на ділянці від вул. Дерибасівської до вул. Грецької, а також забезпечити встановлення дорожніх знаків та механічних засобів обмеження паркування транспорту - в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом, та диспетчерського пункту. Доручено департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради забезпечити погодження у встановленому порядку схеми організації дорожнього руху по пров.Красному, на ділянці від вул. Дерибасівської до вул. Грецької. На виконання вищеозначеного рішення органу місцевого самоврядування, департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради розроблено Схему розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці площею 398кв.м. по пров. Красному на ділянці від Дерибасівської до вул. Грецької, яку затверджено, у тому числі, заступником міського голови. Судом апеляційної інстанції установлено, що Уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладання договорів балансоутримання місць для паркування на території м. Одеси є комунальне підприємство «Одестранспарксервіс», про що свідчать наявні у матеріалах справи рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251-VІ «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі», рішення Одеської міської ради №6506-VI від 16.04.2015р. «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1251-VI «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі». З матеріалів справи убачається, що 15.05.2018р. між комунальним підприємством «Одестранспарксервіс» (Уповноважена особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Оператор) укладено договір балансоутримання місць для паркування №99/П-КР-2018/03-01, згідно із п.1.1 якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 «Про затвердження правил паркування транспортних засобів», ст.268-1 Податкового кодексу України, рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. №1631-VІ «Про затвердження Правил благоустрою території м.Одеси (текстової частини) у новій редакції», рішення Одеської міської ради від 22.11.2011р. №1534-VІ, рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р. №5286-VІ «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, у новій редакції», рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251-VІ «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі», Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 405,50кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, пров.Красний від вул.Грецької до АДРЕСА_5 (405,5кв.м.). У подальшому, 18.06.2019р. між комунальним підприємством «Одестранспарксервіс» (Уповноважена особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Оператор) укладено додаткову угоду №2/19 до договору №99/П-КР-2018/03-01 від 15.05.2018р., з урахуванням якої Уповноважена особа і Оператор вирішили припинити дію договору 99/П-КР-2018/03-01від 15.05.2018р., достроково за згодою сторін. 18.06.2019р. між комунальним підприємством «Одестранспарксервіс» (Уповноважена особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Оператор) укладено договір балансоутримання місць для паркування №154/П-КР-2019/03-01, згідно із яким Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 398,00кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 до АДРЕСА_5 (398кв.м.). Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, у зв`язку із встановленням на перехресті вулиці Грецької та провулку Красного шлагбауму, мешканці будинку АДРЕСА_4 , розташованого за адресою: м.Одеса, пров.Красний, звернулись до департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради із колективним зверненням від 12.03.2019р. щодо усунення викладених у ньому порушень. За наслідками розгляду означеного звернення департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надано відповідь (лист від 21.03.2019р. №66-01-КО-39), у якій зазначено, що встановлення фізичної перешкоди у вигляді шлагбаума здійснено згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №171 від 26.04.2018р. «Про організацію дорожнього руху по поров.Красному на ділянці від вул.Дерибасівської до вул.Грецької» та погодженої схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці відповідно до п.2.6 рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251-VІ «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі». Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Частиною першою статті 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) частиною 1 статті 10 якого передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно із підпунктом 4 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо: прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону. Статтею 6 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить: - організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; - прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування. Отже, з урахуванням наведених законодавчих приписів, судом апеляційної інстанції установлено, що організація дорожнього руху на території міста належить до компетенції виконавчих органів місцевих рад. Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово. Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі. За наслідками дослідження змісту спірного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171, колегією суддів установлено, що вказане рішення органу місцевого самоврядування не містить в собі ознак нормативно-правового акта. Натомість, вказане у жодному разі не свідчить про зміну правил, порядку, повноважень і обов`язку органу місцевого самоврядування ухвалювати таке рішення з дотриманням вимог земельного та іншого, пов`язаного із ним законодавства. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначено статтею 12 Земельного кодексу України, згідно із якою до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч.1-5, 9, 10 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Згідно із ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт «а» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України). Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абзац перший частини другої статті 123 Земельного кодексу України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 Земельного кодексу України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 Земельного кодексу України). Отже, у розумінні вищенаведених законодавчих приписів, рішення про передачу у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності має здійснюватися за проектом землеустрою щодо її відведення. Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 268-1.1.2 пункту 268-1.1 статті 268-1 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу. Згідно із підпунктом 14.1.104 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів. Відповідно до підпункту 14.1.229 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій. Системний аналіз наведених положень Земельного кодексу України та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки. Водночас, жодних доказів на підтвердження дотримання вищенаведених законодавчих приписів з метою виділення земельної ділянки під розміщення спеціально відведеної автостоянки, відповідачем, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, до матеріалів справи не додано. Як установлено колегією суддів, перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси затверджено рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 р. №5286-VІ «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси». У пункту 726 додатку до вказаного рішення органу місцевого самоврядування зазначено місцезнаходження земельної ділянки по адресу АДРЕСА_1 ) відведеної для розташування 20 місць для паркування площею 250 м.кв. Рішенням Одеської міської ради від 04.10.2017 року №2477-VІІ доповнено Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси (місце паркування), затверджений згідно з додатком №1 до рішення наступним пунктом, а саме: АДРЕСА_6 , на 10 паркомісць, площею 137,50 кв.м. Отже, з урахуванням наведеного, колегія судді дійшла висновку, що оскаржуване рішення «Про організацію дорожнього руху по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171 Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято із порушенням вимог земельного законодавства та за відсутності у Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси (спеціально відведені стоянки), затвердженому рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року №5286-VI, відповідної земельної ділянки про АДРЕСА_1 . Апеляційним судом установлено, що лише рішенням Одеської міської ради №5954-VII від 29.04.2020 р. «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (місця для паркування), затверджений згідно із додатком № 1 до рішення, доповнено пунктом 96 (Приморський район) пров. Красний (від вул. Грецької до вул. Дерибасівської), кількістю місць для паркування 24, загальною площею 398,00кв.м. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи органу місцевого самоврядування стосовно того, що визнавши нечинним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171, суд залишив проблемне питання транспортного колапсу по пров.Красному на ділянці від вул.Дерибасівської до вул.Грецької без відповідного регулювання, оскільки обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивачів у жодному разі не позбавляє виконавчий орган міської ради у межах своєї компетенції здійснити організацію дорожнього руху пров.Красному на ділянці від АДРЕСА_5 без порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Не є юридично спроможними твердження Виконавчого комітету Одеської міської ради стосовно того, що ділянка по АДРЕСА_1 характеризується складною транспортною ситуацією, зокрема, хаотичним паркуванням транспортних засобів у недозволених місцях та займанням полоси руху, що знижує пропускну здатність цієї ділянки, з огляду на те, що жодних доказів на підтвердження означеного матеріали справи не містять. До того ж, колегія суддів відмічає, що прийняття органом місцевого самоврядування певного рішення лише на основі внутрішнього переконання та суб`єктивного ставлення до ситуації/події, проте без належного підкріплення такого рішення підставами для його існування, не може бути легітимізовано посиланням на наявність «обґрунтованого сумніву» та може призвести до можливих зловживань та порушити принципи належного урядування та верховенства права. Загалом, обґрунтований сумнів - це певний стандарт доведення, що означає, що позиція сторони має бути доведена чи представлена в тій мірі, що у «розсудливої людини» не може лишатися «розумного сумніву», щодо вказаної обставини/позиції. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової оцінки. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб позиція однієї з сторін (тим більше суб`єкта владних повноважень) була лише більш вірогідною. Вказане, в сукупності, свідчить про неможливість застосування стандарту «обґрунтованого сумніву» до спірних правовідносин без підкріплення фактами та належними доказами. На думку суду апеляційної інстанції є необґрунтованими також посилання відповідача на відсутність, у межах спірних правовідносин, порушеного права позивачів, з огляду на таке. Позивачці - ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_7 , що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом про державну реєстрацію прав від 11.09.2012р. №35460514. Також, позивачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_8 , про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг про державну реєстрацію прав від 10.01.2006р. №9527842. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, суд має встановити, яким чином в правовідносинах, щодо яких виник спір, порушуються права особи, яка звернулась за судовим захистом, чи її охоронювані законом інтереси. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дане поняття вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Судом апеляційної інстанції установлено, що предметом спору у даній справі є законність рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про розроблення схеми для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, яким, на думку позивачів, обмежено їх законний інтерес щодо безоплатного паркування транспортного засобу біля будинку по АДРЕСА_1 , де вони мешкають. У позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, доданих до матеріалів справи, позивачі належним чином обґрунтували який саме орган місцевого самоврядування, яким чином, у який спосіб та який саме їх інтерес порушив. За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, суд апеляційної інстанції погоджується, що установлений на перехресті вулиці Грецької та провулку Красного шлагбаум створює позивачам перешкоди у вільному проїзді до їх помешкання та у проїзді іншого транспорту (санітарного, протипожежного, тощо) по пров.Красному. Відтак, з урахуванням установлених у межах розгляду даної справи фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про організацію дорожнього руху по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької» від 26.04.2018р. №171. Також, суд апеляційної інстанції вважає вірно обраним способом захисту порушеного права позивачів зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради забезпечити демонтаж механічного засобу обмеження паркування транспорту в`їзного/виїзного терміналу, обладнаного шлагбаумом, розміщеним по пров.Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької, оскільки ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Крім того, на думку апеляційного суду, окружний адміністративний суд дійшов вірного висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними дій заступника Одеського міського голови з питань діяльності виконавчих органів Вугельмана Павла Володимировича щодо затвердження схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці по провулку Красному на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької, площею 398,00кв.м. та утриматися від затвердження схеми розміщення транспортних засобів за спеціально відведеній автостоянці по АДРЕСА_1 на ділянці від Дерибасівської до вул.Грецької площею 398,00кв.м., з огляду на обрання позивачами не ефективного способу захисту порушеного права. До того ж, з урахуванням п.2.6 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1251-VІ від 20.09.2011р., до повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради віднесено затвердження схеми спеціально відведеної автостоянки. Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 обґрунтування в означеній частині, на думку суду апеляційної інстанції, вказують на протиправність спірного рішення органу місцевого самоврядування, наслідком прийняття якого стало затвердження схеми спеціально відведеної автостоянки. Означене у повному обсязі спростовує наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі обґрунтування. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача та відповідача, викладені у скаргах, не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2021р. по справі №420/4882/19 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2021р. по справі №420/4882/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 09 червня 2021 року. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.