Постанова 4854 № 420/2459/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2459/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Зуєвої Л.Є., Кравця О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, прийняте у складі суду судді Єфіменка К.С. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 90% до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не дослідив і не зробив жодних висновків стосовно доводів з приводу розміру суддівського стажу позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у передбаченому Законом розмірі, та відповідно неправильного підрахунку відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання. Так, апелянт вказує, що судом не враховано, що на посаду судді позивач була призначена 02 лютого 1993 року і розмір її стажу визначається виключно Законами, що діяли під час роботи на посаді судді, тому зарахуванню зокрема підлягав стаж роботи позивача на посаді слідчого та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. Апелянт зазначає, що її доводи про те, що стаж судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у відповідному йому відсотковому значенні, складає повних 34 роки, що зокрема було встановлено постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.08.2017 у справі № 520/7717/17 судом не перевірялись і оцінка їм в судовому рішенні не надавалась. Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/6296/19-а, згідно якої стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. За таких обставин, апелянт вважає, що відсоткове значення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може бути меншим 78% винагороди діючого судді, а відтак суд першої інстанції у разі застосування нового підходу до порядку обчислення розміру мого щомісячного довічного грошового утримання за Законом № 1402-VІ, мав визначити його у розмірі 78%, задовольнивши позовні вимоги частково. Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 22 грудня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та до здійснення перерахунку отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% щомісячного довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.08.2017 у справі № 520/7717/17, зокрема, зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду Одеської області, починаючи з 13 червня 2017 року. З 2017 по 2020р. ОСОБА_1 отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з положень пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2020, яке набрало законної сили 09.10.2020, у справі № 420/6005/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 2567 від 17.03.2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити мені, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року № 06-21/248/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. На виконання вищевказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2020, яке набрало законної сили 09.10.2020, у справі № 420/6005/20, починаючи з 01.11.2020 року ГУ ПФУ в Одеській області нарахувало позивачці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 56% ( 125069 грн.) від суддівської винагороди діючого судді у сумі 223337,50 грн. Позивач, вважаючи зменшення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 до 56% неправомірним, звернулась до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, згідно якого розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із її стажу повних 25 років становить 56% суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу - 50% суддівської винагороди +3 роки понад нормованого суддівського стажу - 6% суддівської винагороди). За висновками суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при розрахунку відсоткового значення розміру суддівської винагороди позивача у розмірі 56 % (23 років стажу), діяло у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII. Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Згідно з ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. 18 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України за № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року визнав крім іншого, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами. Конституційним Судом України у вказаному рішенні зазначено, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Таким чином, з урахуванням того, що з 18.02.2020 р. в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, колегія суддів вважає, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016. Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Водночас, на момент призначення позивача на посаду судді 02.02.1993 року діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 року. Згідно з частинами 1, 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Виходячи з дати призначення позивача на посаду судді, на неї розповсюджувалася дія частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів», яка передбачала можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на момент призначення позивача на посаду судді, час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Колегія суддів зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/6296/19-а. Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, а також часу роботи позивача на посаді слідчого для врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання Апеляційного суду Одеської області (а.с. 15) всього стаж роботи позивача становить 34 роки 9 місяців та 27 днів. До стажу зараховано: половину строку навчання позивача за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова - 2 роки 5 місяців; служба в органах внутрішніх справ на посаді слідчого (а.с. 16-17) 8 років 6 місяців 9 днів, стаж позивача на посаді народного судді Центрального районного народного суду м. Одеси, у т.ч. місцевого Приморського районного суду м. Одеси 13 років 1 місяць, стаж позивача на посаді судді апеляційного суду Одеської області 10 років 9 місяців 18 днів. Отже, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 34 роки 9 місяців та 27 днів у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , повинен становити 78 відсотків (50% за 20 років + 28% за 14 років 9 місяців та 27 днів) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що зміна відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі ст.142 Закону №1402-VIII, жодним чином не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII та виплаті позивачу виходячи із 78 відсотків винагороди працюючого судді на відповідній посаді. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимог ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, на переконання суду забезпечить ефективний захист порушених прав позивача. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права та неповному з`ясуванні обставин справи. колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог. Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у сумі 908,00 грн., який було сплачено згідно квитанції №35360721-1 від 18.02.2021 року. За подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у сумі 1362,00 грн., який було сплачено згідно квитанції №6660754 від 30.04.2021 року. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 2270,00 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: Л. Є. Зуєва Суддя: О. О. Кравець