Постанова 4854 № 540/1685/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1685/21 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Петренко Ксенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним рішення Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови виплатити ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі встановленому частиною п`ятою пункту 22 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладене листом від 31.03.2021 року № 01-4/1332. - зобов`язати Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, а саме для: наведення доказів наявності поважних причин пропущення шестимісячного строку звернення до суду з даною позовною заявою, який рахується з 30.09.2016, 30.09.2017, 30.09.2018, 30.09.2019 та 30.09.2020; надання підтверджуючих документів виплати грошової допомоги саме відповідачем. 22 квітня 2021 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову. Щодо строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, представник позивача пояснив, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущений, оскільки позивачем оскаржується відмова Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 разову грошової допомоги до 5 травня за 2016,2017,2018,2019 та 2020 роки у розмірі встановленому частиною п`ятою пункту 22 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", викладену листом від 31.03.2021 року № 01-4/1332. З цим позовом ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду 16.04.2021 року. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими документами повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Петренко К.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вказує, що оскаржувана ухвала не відповідає критеріям законності та обґрунтованості та обмежує право позивача на доступ до правосуддя, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване у межах даної справи рішення щодо відмови виплатити ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки прийняте відповідачем 31.03.2021 року, при цьому про порушення своїх прав позивач дізнався, отримавши лист Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 листопада 2020 року по справі №815/460/18, апелянт вказує, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Крім того, посилаючись на рішення Конституційного Суду, апелянт зазначає, що право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку звернення позивача до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі, на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року. За висновками суду, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та не наведено доказів наявності поважних причин пропущення шестимісячного строку звернення до суду з даною позовною заявою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України). Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Так, предметом позову у даній справі є питання щодо отримання невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2016,2017,2018,2019 та 2020 роки. Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таким чином, 30 вересня відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у 2020 році позивачем була отримана разова грошової допомоги до 5 травня у сумі 1390,00 грн., що визнається в тексті позовної заяви. Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20 в аналогічних правовідносинах зазначив, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у квітні-травні відповідного року при отриманні щорічної допомоги до 5 травня. Відтак, посилання на триваючий характер бездіяльності відповідача щодо невиплати разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у тому розмірі, який, на думку позивача, мав бути йому нарахований, є необґрунтованими. Як вбачається, з матеріалів справи адміністративний позов було подано до суду 16 квітня 2021 року, тобто позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку». Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом. Водночас, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта, що про порушення своїх прав позивач дізнався, отримавши лист Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Отже, отримання позивачем зазначеного листа відповідача не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплат та можливе порушення його прав. Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 листопада 2020 року по справі №815/460/18 у контексті застосування строків звернення до адміністративного суду, оскільки Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, подібних до тих, на які посилається апелянт, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла, зокрема, такого висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. До того ж, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Крім того, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Петренко Ксенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва