Постанова 4854 № 420/13104/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13104/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року, прийняте у складі суду судді Бутенка А.В. в місті Одеса по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250005645 від 04.11.2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії, як працюючому пенсіонеру за два додатково відпрацьовані роки. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , як працюючому пенсіонеру органів прокуратури України, перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою №596 та 596/1 про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 24 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії) за два додатково відпрацьовані роки. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію з 2018 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області №596. Рішенням №155250005645 від 04.11.2020 року ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури не є підставою для проведення перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250005645 від 04.11.2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №

596. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.11.2020 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №

596. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскільки позивачем до Головного управління не надавалась довідка затвердженого зразка про зміну посадового окладу працівників прокуратури після 13.12.2019 та відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» відсутні законні підстави для скасування рішення № 155250005645 від 04.11.2020 та зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з довідками № 596 та № 596/1 про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 24 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії) за два додатково відпрацьовані роки, які видані прокуратурою Одеської області. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано лист Офісу Генерального прокурора та лист Міністерства соціальної політики України та не надано їм належної правової оцінки, тим самим порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні справи вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, а саме втрутився в дискреційні повноваження Головного управління, оскільки прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду. Крім того, на думку апелянта, судом необґрунтовано стягнуто на користь позивача судовий збір. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2018 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3- 209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697- VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 01.10.2020 року Одеською обласною прокуратурою видано позивачу довідку № 596 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій та довідку № 596/1 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (за будь-які 24 календарних місяці роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії). 29.10.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки. Рішенням №155250005645 від 04.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13.12.2019 року. Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку позивачу пенсії, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250005645 від 04.11.2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 596 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.11.2020 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №

596. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. 14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ). Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 було внесені зміни до Закону №1697-VII. Зазначеними змінами встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Суд установив, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення закону, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України вирішив, що ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції, відповідно до якої працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. 27.10.2020 року Одеською обласною прокуратурою було надано ОСОБА_1 довіку №596 про складові заробітної плати (грошового забезпечення), а також довідку №596/1 про складові заробітної плати (грошового забезпечення) (за будь-які 24 календарних місяці підряд перед призначенням/перерахунком пенсії) (а.с. 10-12). 29.10.2020 року позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила здійснити перерахунок пенсії за вислугу років на підставі вищевказаних довідок №596 та 596/1 про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 24 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії) за два додатково відпрацьовані роки Таким чином, на час звернення позивача до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії, діяла редакція Закону України «Про прокуратуру», яка передбачала право на перерахунок пенсії, зокрема, працюючим пенсіонерам за кожні два відпрацьовані роки. Враховуючи викладене, позивач у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, як працюючий пенсіонер. Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує вимоги статті 22 Конституції України. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що право на перерахунок пенсії виникає для осіб за зверненням, що надходять починаючи з 13.12.2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 року, оскільки статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Так, з моменту відновлення дії ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у редакції від 14.10.2014 року, у позивача виникло право на перерахунок розміру пенсії відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру". Колегія суддів також критично оцінює посилання апелянта на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам». Щодо доводів апелянта, що позивачем не надавалась довідка затвердженого зразка про зміну посадового окладу працівників прокуратури, судом першої інстанції було вірно встановлено, що довідка Одеської обласної прокуратури № 596 про складові заробітної плати/грошового забезпечення, видана за нормами, чинними на 11.09.2020 року (надана довідка про складові заробітної плати №596/1 не є довідкою для перерахунку пенсії). Доводи апелянта, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано лист Офісу Генерального прокурора та лист Міністерства соціальної політики України та не надано їм належної правової оцінки, колегіє суддів оцінюються критично. Оскільки вказані листи у матеріалах справи відсутні та не надавались відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача №155250005645 від 04.11.2020 року про відмову в перерахунку пенсії позивача. Щодо доводів апелянта, що прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II). Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, зокрема у постановах від 24.01.2019 по справі № 806/2978/17 та від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18, згідно якої судове рішення, у разі встановлення реалізації суб`єктом дискреційних повноважень не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за умови виконання ним (суб`єктом владних повноважень) адміністративної процедури, повинно забезпечувати настання для позивача таких наслідків, які призведуть до реального відновлення порушеного права особи та унеможливлять необхідність наступних звернень до суду. Визначаючись із способом захисту порушеного права позивача, колегія суддів виходить з того, що в даному випадку відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про перерахунок пенсії. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача з 01.11.2020 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 596, є ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору. Доводи апелянта, що стягнення на користь позивача суми судового збору з огляду на заборону використання коштів Пенсійного Фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, ґрунтуються на хибному розумінні відповідачем норм матеріального та процесуального права, та свідчать виключно про правовий нігілізм представника державного органу. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О. О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва