Постанова 4852 № 215/6035/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2021 року м. Дніпросправа № 215/6035/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (суддя Царікова О.В.) у справі №215/6035/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради, в якій заявив вимоги щодо: - визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не належному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму, форми розгляду скарги позивача від 10.09.2020 за вх.№462, і непідкоренню ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 29, ч. 3 ст. 32, 34, 49 Конституції України, ст.7 Закону України Про звернення громадян; - визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у невинесенні за результатами розгляду звернення від 10.09.2020 за вх.№462, рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно до п.18, 19, ч.1 ст. 4 КАС України, і ст.ст. 3, 19 Конституції України; - визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у невжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, права на отримання дати ознайомлення ОСОБА_2 із посадовою інструкцією керівника загального відділу, документа, де б були зазначені особи, час, день, та місце, де розглядалася заява позивача від 11.08.2020 за вх. С-360, запрошення для нього, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду скарги позивача від 10.09.2020 за вх.№462, до правової позиції ст.ст. 3, 22, ч.3 ст. 32, 34, 59 Конституції України; - визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради протиправною, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 10.09.2020 за вх.№462, та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст.249 КАС України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: - оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 840,80 грн або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища; - копії паспорту громадянина України на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності; - позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: виклавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини та перелік документів, інших доказів, що додаються до заяви; зазначивши докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначивши відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. Копію вказаної ухвали суду позивачем отримано 04.02.2021 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 17.02.2021 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 12.02.2021 про відкриття провадження у справі після усунення недоліків. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позовну заяву, у зв`язку з не усуненням недоліків, повернуто позивачу. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно статті 315 КАС України. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачеві. Позивач наполягає на тому, що заявою від 12.02.2021 ним недоліки позовної заяви усунуто, у зв`язку з чим у суду були наявні підстави для відкриття провадження у справі. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, як вбачається з ухвали від 30.11.2020 року підставами для залишення позовної заяви без руху стало те, що: по-перше, позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а надані ним докази не є достатніми для звільнення позивача від такої сплати; по-друге, до позовної заяви позивачем не долучено копію паспорта громадянина України на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності; по-третє, позовна заява не відповідає вимогам частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; по-четверте, зміст позовної заяви не містить чітких вимог та їх належного обгрнтування, доказів та/або послідовний розбірливий виклад обставин на підтвердження позовних вимог та суті спору. З такими підставами для залишення позовної заяви без руху, суд апеляційної інстанції в повній мірі не може погодитися, виходячі із наступного. Так, стосовно не долучення позивачем до позовної заяви копії паспорта громадянина України на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності. Слід зазначити, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено обов`язку надання особою доказів на підтвердження її адміністративної процесуальної дієздатності. Тобто, неподання позивачем доказів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності в даному випадку, не може розглядатись як недолік позовної заяви і бути перешкодою для реалізації особою конституційного права доступу до правосуддя. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтями 160, 161 КАС України не передбачено долучення до позовної заяви документів, що посвідчують особу підписанта. Судом встановлено, що адміністративний позов подано та підписано особисто позивачем ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач є неповнолітнім або недієздатним, тому на час постановлення оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для сумніву в тому чи здатний позивач особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права і обов`язки. Крім цього, суд апеляційної уваги бере до уваги, що в заяві від 12.02.2021 року, що подана позивачем до суду першої інстанції з метою усунення виявлених недоліків, останній повідомив суд, що паспорт ним буде подано в судовому засіданні. Що стосується зауважень суду першої інстанції щодо змісту позовних вимог (їх чіткості) та їх обґрунтування, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно п.4,5 ч.5 статі 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Отже, положеннями статті 160 КАС України визначена необхідність зазначення у позовній заяві змісту позовних вимог і викладення обставин, якими обґрунтовуються такі вимоги. В той же час, дана норма не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Згідно ч.2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України). Отже, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються заявлені у позові вимоги, покладений саме на позивача. Як вбачається з позовної заяви остання містить прохальну частину, в якій позивачем викладено позовні вимоги до відповідача, які позивач вважає достатніми для захисту порушених прав. Позивач у своїй позовній заяві, з посиланням на нормативну базу, описав, у чому, як він вважає, полягає порушення його прав, сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок бездіяльності відповідача, зазначив яким чином може бути відновлено його порушене право. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на тому, що у відповідності до положень статті 5 КАС України особа, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, має право звернутися до суду та просити про їх захист у спосіб, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4 ч.1). У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, спираючись на ч.2 ст.245 КАС, обравши той спосіб захисту порушеного права, що буде найбільш ефективним. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. На переконання суду апеляційної інстанції, при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції вищевказаного не було взято до уваги. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції також вказано на те, що позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. За змістом пункту 7 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. Таким чином, як слідує із наведеної норми права, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви зазначаються у позовній заяві, якщо такі здійснювалися. Тобто, зазначення таких відомостей є обов`язковим, лише у випадку, якщо до подання позовної заяви вживалися заходи забезпечення доказів або позову. При цьому, стаття 160 КАС України не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у позовній заяві про невжиття заходів забезпечення доказів або позову у разі якщо такі заходи не мали місця до подання позовної заяви. Вищевказаного судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху не було враховано. Крім цього, суд апеляційної уваги бере до уваги, що в заяві від 12.02.2021 року, що подана позивачем до суду першої інстанції з метою усунення виявлених недоліків, останній зазначив, що заходи досудового врегулювання спору, про забезпечення позову, доказів не вживалися. Судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху також вказано на необхідність надання позивачем документу про сплату судового збору при зверненні до суду з позовною заявою. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується х огляду на таке. Так, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам вищенаведеної норми, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору. При цьому, ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі складним майновим станом. За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. На підтвердження своїх аргументів щодо складного майнового стану позивачем при зверненні до суду з позовною заявою надано довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 6076 від 15.10.2020 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку і отримує компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи. Разом з тим, вказана довідка не дає можливості оцінити повно та всебічно майновий стан позивача, оскільки містить лише відомості про розмір компенсаційної виплати. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем довідка УПСЗН сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано. Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору, поданої разом з позовною заявою. Суд зазначає, що обов`язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об`єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було. Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.161 КАС України в частині надання документу про сплату судового збору, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були наявні правові підстави для залишення позовної заяви без руху. Як свідчать матеріали справи, копія ухвали про залишення позову без руху отримана позивачем 04.02.2021 року (а.с.18). У встановлений судом першої інстанції десятиденний строк, що обліковувався з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем до суду документу про сплату судового збору не надано. Натомість подано заяву від 12.02.2021, в якій, серед іншого, знов просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом менше рівня прожиткового мінімуму. До заяви позивач додав довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 1481 від 08.02.2021 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, вказуючи, що дана довідка відображає його доходи за попередній рік. Разом з тим, доказів на підтверження того, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції вказував на необхідність подання позивачем доказів, з яких можливо б було встановити його сукупний дохід за попередній 2019 рік (у разі звернення із клопотанням про звільнення від сплати судового збору), однак таких доказів позивачем не надано. З наданої позивачем довідки УПСЗН не вбачається сума отриманого ним сукупного доходу за попередній календарний рік. Така довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. Суд зазначає, що обов`язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об`єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було. З огляду на викладене, оскільки позивач не надав належних та достатніх доказів неможливості сплати судового збору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Оскільки при подачі позовної заяви позивачем не дотримано вимог ч.3 ст.161 КАС України та такий недолік позовної заяви позивачем у встановлений судом строк не був усунутий, то суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову позивачеві. З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі №215/6035/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки. які визначено ст..329 КАС України. Повний текст судового рішення складено 08.06.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк