Постанова 4852 № 215/2322/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 215/2322/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року (суддя Боженко Н.В.) у справі №215/2322/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №7" Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №7" Криворізької міської ради, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня № 7 Криворізької міської ради, яка виявилася у не належному застосуванні управлінської функції, у порушенні правової форми розгляду заяви від 27.08.2020 року і не підкоренні ч.3 ст. 32, ст. 34, 49 Конституції України, ч.1 ст.3, п.7 ст.4, ст.6,10, п. "а", п."б" ст.10, ст. 31, 32, ч.1 ст.38, ч.3 ст.39, 42, 43, ст.53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я". - визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня № 7 Криворізької міської ради, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення від 27.08.20р. рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України і ст. ст. 3, 19 Конституції України; - визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня № 7 Криворізької міської ради, яка виявилася у не вжитті заходів для надання належно засвідченої копії заяви позивача з клопотаннями, з реєстраційними номерами, дублікату листа його непрацездатності №520964 з 03.06.2010р. по 18.06.2010р., довідки, де був би зазначений його діагноз записаний у листі непрацездатності позивача № 520964 до правової позиції ч. 3 ст. 32, ст. 34 Конституції України, п е ст. 6, ст. 39 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я; - визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня № 7 Криворізької міської ради, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди спричиненої неналежним функціонуванням підприємства системи місцевого самоврядування, у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 27.08.20р. та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду із позовом, позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду: - позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви уточненого змісту позовних вимог та приведення їх у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; - примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справ; - належним чином завіреної копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача; - доданих до позовної заяви матеріалів для направлення (вручення) відповідачу разом із примірником уточненої позовної заяви; - доказів отримання відповідачем заяви від 27.08.2020 року; - обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати позивачем судового збору із наданням належних та достатніх доказів на підтвердження відповідних доводів доказів (довідка податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану: довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо) або документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 908,00 грн. або в іншому розмірі у випадку зміни розміру позовних вимог у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір"; - доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем виявлені недоліки позовної заяви не усунуто, у зв`язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно статті 315 КАС України. Апеляційна скарга позивача фактично обгрунтована тим, що суд першої інстанції мав відкрити провадження за його адміністративним позовом, тим самим забезпечивши право позивача на захист порушеного права в судовому порядку. Вважає, що судом зроблено безпідставний висновок про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову, оскільки останнім надано до суду достатні докази для такого звільнення. Зазначає, що положеннями статті 43 КАС України не визначено обов`язок позивача надавати до суду копію паспорта. Зазначає, що йому присвоєний ідентифікаційний номер, який був зазначений у позові, видана довідка УПСЗН про отримання щомісячної компенсаційної виплати, що в свою чергу свідчить про дієздатність позивача. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з огляду на її законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, як вбачається з ухвали від 18.05.2021 підставами для залишення позовної заяви без руху стали висновки суду про те, що: по-перше, вимоги заявленого позову не відповідають положенням статті 5 КАС України; по-друге, не надано копії доданих до позовної заяви матеріалів до примірника позовної заяви, що підлягає направленню (врученню) відповідачу; по-третє, до матеріалів позову не надано доказів отримання відповідачем заяви від 27.08.2020; по-четверте, не надано копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача; по-п`яте, позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а надані ним докази не є достатніми для звільнення позивача від такої сплати за поданою ним заявою; по-шосте, позов поданий після закінчення установленого законом строку, а підстави наведені позивачем для поновлення цього строку визнані судом неповажними. З такими підставами для залишення позовної заяви без руху, суд апеляційної інстанції в повній мірі не може погодитися, виходячи із наступного. Так, стосовно зауважень суду першої інстанції щодо змісту позовних вимог. Згідно п.4 ч.5 статі 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Отже, положеннями статті 160 КАС України визначена необхідність зазначення у позовній заяві змісту позовних вимог. Як вбачається з позовної заяви остання містить прохальну частину, в якій позивачем викладено позовні вимоги до відповідача, які позивач вважає достатніми для захисту порушених прав. Слід зауважити, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення. Відповідно до частини 3 статті 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач у прохальній частині позову зазначив вимоги до конкретного відповідача; вказав яку бездіяльність відповідача вважає протиправною (яку саме бездіяльність має форму та прояв); зазначив яким чином, на його думку, така пасивна поведінка відповідача порушила права позивача; вказав яким чином може бути відновлено його порушене право. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на тому, що у відповідності до положень статті 5 КАС України особа, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, має право звернутися до суду та просити про їх захист у спосіб, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4 ч.1). Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України). У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, спираючись на ч.2 ст.245 КАС, обравши той спосіб захисту порушеного права, що буде найбільш ефективним. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. На переконання суду апеляційної інстанції, при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції вищевказаного не було взято до уваги. Стосовно висновків суд першої інстанції щодо необхідності надання позивачем копій доданих до позовної заяви матеріалів до примірника позовної заяви, що підлягає направленню (врученню) відповідачу. Відповідно до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Отже, нормами КАС України дійсно передбачена необхідність подання разом з оригіналом позовної заяви її копій, а також копій доданих до неї документів, для інших учасників справи. Судом встановлено, що разом із оригіналом позовної заяви позивачем надано до суду її копію для відповідача. В додатках до позовної заяви позивачем зазначено лише один документ копія позову, який і був наданий позивачем. Згідно ч. 5 ст.161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо. Відтак, факультативними елементами позовної заяви є клопотання та заяви. Вони, у разі необхідності, окремо можуть додаватися до позовної заяви. До оригіналу позовної заяви позивачем долучено заяву про витребування доказів, заяву про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду із довідкою УПСЗН від 16.03.2021 №2559, клопотання від 15.10.2020 про надання визначеності факту часу розгляду заяви від 27.08.2020. Суд першої інстанції, пропонуючи позивачеві надати копії таких документів для відповідача (задля подальшого їх направлення судом на адресу останнього у разі відкриття провадження у справі), не з`ясував чи є взагалі у відповідача потреба у таких документах з огляду на їх зміст. Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Названі документи, в розумінні ч.4 ст.161 КАС України, не є доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та подані позивачем з метою вчинення судом певних процесуальних дій. Вказані заяви та клопотання адресовані суду першої інстанції, та за вимогами КАС України підлягають вирішенню на стадії відкриття провадження чи підготовки справи до розгляду відповідними ухвалами суду. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, в поданні до суду копій таких документів (для відповідача) немає нагальної потреби, оскільки вони не стосуються предмету спору. Стосовно посилань суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів отримання відповідачем заяви від 27.08.2020. Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивача з цим позовом до суду став неналежний, на думку позивача, розгляд відповідачем його заяви від 27.08.2020. До позовної заяви позивачем долучено копію цієї заяви від 27.08.2020, засвідчену ним особисто, яка адресована відповідачеві. Згідно ч.2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України). Отже, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються заявлені у позові вимоги, покладений саме на позивача. В даному випадку позивач, як то визначено вимогами вищенаведеної норми процесуального закону (ч.4 ст.161 КАС України), з метою доведення обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги долучив до позовної заяви копію особистої заяви від 27.08.2020. Отже, позивач надав суду ті докази (у тому їх вигляді), що були в нього в наявності. Позивач у позовній заяві зазначив, що на його звернення відповідач відповів листом від 08.09.2020 №2469. У зв`язку з цим, позивач подав заяву про витребування судом від відповідача доказів, зокрема, заяви від 27.08.2020 та листа від 08.09.2020 №2469. Суд апеляційної інстанції зауважує, що подані позивачем докази можуть бути перевірені та оцінені судом, зокрема, на предмет їх достатності, у відповідності до положень статті 90 КАС України вже на стадії розгляду справи. У разі ж необхідності, з метою з`ясування дійсних обставин справи, суд має право витребувати відповідні докази у відповідача в порядку статті 80 КАС України. При цьому, слід звернути увагу на положення частин 5, 6 статті 77 КАС України, за змістом яких суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Що стосується посилань щодо не долучення позивачем до позовної заяви копії паспорта громадянина України на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності. Слід зазначити, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено обов`язку надання особою доказів на підтвердження її адміністративної процесуальної дієздатності. Тобто, неподання позивачем доказів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності в даному випадку, не може розглядатись як недолік позовної заяви і бути перешкодою для реалізації особою конституційного права доступу до правосуддя. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтями 160, 161 КАС України не передбачено долучення до позовної заяви документів, що посвідчують особу підписанта. Судом встановлено, що адміністративний позов подано та підписано особисто позивачем ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач є неповнолітнім або недієздатним, тому на час постановлення оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для сумніву в тому чи здатний позивач особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права і обов`язки. Що стосується дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом. Як свідчать матеріали справи 13.04.2021 до суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 від 15.10.2020. В заяві від 13.04.2021 року, поданою разом із позовною заявою, позивач просив поновити строк звернення до суду з позовом, зазначаючи, що 15.10.2020 він подав позов, але 06.04.2021 одержав ухвалу від 22.02.2021 Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №215/5724/20 про повернення позову. 13.04.2021, без пропуску строку від дати отримання ухвали 06.04.2021, позивач повторно подав позов від 15.10.2020. Визнаючи наведені позивачем підстави для поновлення строку неповажними, суд першої інстанції фактично жодної оцінки їм не надав, формально пославшись на їх непереконливість. Суд першої інстанції не взяв до уваги право позивача на повторне звернення до суду з позовом, що гарантоване статтею 169 КАС України, та звернення з позовом повторно без зайвих зволікань (на восьмий день з моменту отримання ухвали про повернення попередньо поданого позову). В той же час суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності поданої позовної заяви положенням ч.3 ст.161 КАС України. Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам вищенаведеної норми, позивачем до позовної заяви документу про сплату судового збору не долучено. При цьому, ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору з посиланням на те, що розмір належного до сплати судового збору перевищує 5 відсотків його річного доходу. За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. На підтвердження своїх аргументів щодо тяжкого матеріального стану позивачем надано довідку Тернівського УПСЗН м.Кривий Ріг від 16.03.2021 №2559 про отримання ОСОБА_1 компенсаційних виплат за календарний 2020 рік. Разом з тим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, вищезазначена довідка не є достатнім доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"). Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, надана позивачем довідка УПСЗН не може бути єдиним належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік. Доказів, що зазначені у довідці виплати є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано. Суд зазначає, що обов`язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об`єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було. Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за поданою ним заявою є обгрунтованими. Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.161 КАС України в частині надання документу про сплату судового збору, при цьому надані ним докази не є достатніми для звільнення позивача від такої сплати, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були наявні правові підстави для залишення позовної заяви без руху. Як свідчать матеріали справи, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху була направлена судом першої інстанції на поштову адресу позивача, яка вказана ним в позовній заяві, однак згідно довідки Укрпошти поштове відправлення 10.06.2021 повернуто на адресу суду «за закінченням терміну зберігання» (а.с.18). Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами та доповненнями), поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі неможливості їх вручення, у тому числі, у разі закінчення встановленого терміну зберігання. Пунктом 4 частини шостої вказаної статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Згідно із частиною першою статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. За правилами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 18.05.2021 не вручено адресату з незалежних від суду причин, а тому вважається, що така ухвала суду є врученою позивачу. Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Матеріали справи у справі свідчать про те, що позивач не виявив необхідної старанності з метою подання позову до суду, який би відповідав вимогам ст..161 КАС України. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року (справа №640/209945/18). Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, оскільки у встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті не були, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу. З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року по справі №215/2322/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки. які визначено ст..329 КАС України. Повний текст судового рішення складено 26.04.2022. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк