Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 639/967/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 р.Справа № 639/967/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Труханович В.В., м. Харків,, повний текст складено 09.04.21 року по справі № 639/967/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Управління патрульної поліції у Київській області (далі по тексту УПП у Київській області, перший відповідач), Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, другий відповідач), в якому просив суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН № 3744446 від 03.02.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН № 3755923 від 05.02.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення; - судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що 03.02.2021 року близько 10:00 год., керуючи автомобілем Форд Мондео, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автошляхом М07 з м.Києва у напрямку м.Ковеля з батьком, при в`їзді в Бородянку позивача було зупинено екіпажом поліції, які почали вимагати надати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс страхування, при цьому не пояснюючи причину зупинки. З огляду на те, що справу про адміністративне правопорушення не було розглянуто у відповідності до вимог КАС Україн та не роз`яснено причину зупинки, вважає, що постанова про серії ЕАН №3744446 від 03.02.2021 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 425 грн. є незаконною та такою, що підлягає скасуванню разом із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП за порушення вимог п.п 11.5 ПДР України за постановою серії ЕАН № 3755923 від 05.02.2021 року, апелянт пояснив, що виїзд на крайню ліву смугу здійснив лише для об`їзду перешкоди, а саме автомобіля, який рухався попереду та від якого при цьому відлітали шматки снігу чи льоду; при цьому рухався в крайній лівій смузі, оскільки збирався здійснити розворот для заїзду на АЗС, яка знаходилася на протилежному боці дороги. У зв`язку з чим, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 31.07.2019 по справі №213/1521/16-а, відповідно до якого рух по лівій смузі дороги не є порушенням ПДР, якщо у правій смузі існує перешкода для руху, та положення ст. 251 КУпАП, просить скасувати вказану постанову як незаконну. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2021 по справі № 639/967/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3744446, складену 03.02.2021 року о 10.49 год. інспектором роти № 2 батальйону № 1 Батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Гудз Русланом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. У задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3755923, складеної 05.02.2021 року відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454, 00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок). Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2021 по справі № 639/967/21 в частині відмови у скасуванні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №3755923 від 05.02.2021. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що не згоден з висновками суду першої інстанції щодо підтвердження факту порушення позивачем вимог п.п 11.5 ПДР України наданим відповідачем відеозапису, оскільки останній не містить цифрового підпису, а тому, в силу приписів ст. 74 КАС України, не є допустимим доказом. Вказує, що аналогічного висновку дійшов також Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 15.10.2020 у справі №953/6701/20. Також стверджує, що навіть якщо і брати до уваги наданий відповідачем відеозапис, то можна встановити, що позивач здійснював обгін транспортних засобів, що рухались в правій смузі. При цьому різко повернути вправо не було можливості, оскільки такими діями позивач порушив би правила обгону, враховуючи відповідні швидкості автомобілів. Крім того вказує, що на правій смузі попереду знаходився інспектор ОСОБА_2 , який почав рухатись нам на зустріч та був додатковою перешкодою, яка знаходилась в правій полосі. Крім того зауважив, що автомобілі рухались із ввімкнутим ближнім світлом, у зв`язку з чим, не можливо розгледіти ввімкнуті чи не ввімкнуті попереджувальні сигнали для виконання маневру. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо наміру маневру є передчасним. Також зазначив, що на відеозаписі не зафіксовано моменту, коли позивачу довелось перелаштуватися в ліву смугу через поганий стан дорожнього полотна, а також через те, що від автомобіля світлого кольору почали відлітати уламки снігу, льоду чи бруду, які могли пошкодити його автомобіль. Однак, судом не надано жодної оцінки цьому факту та не враховано висновок Верховного Суду від 31 липня 2019 р. у постанові по справі № 213/1521/16-а (2-а/213/40/16), що рух по лівій смузі дороги не є порушенням ПДР, якщо у правій смузі існує перешкода для руху за аналогічних обставин. Наполягає на тому, що суд першої інстанції проігнорував зафіксовані на відеозаписі обставини, з яких, зокрема, вбачається, що інспектор незрозуміло представився, не вислухав пояснення водія з приводу того, що позивач збирався заїхати на АЗС, що знаходилася зліва по ходу руху та не надав йому можливості скористатися правовою допомогою. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно зі ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3744446, складеної 03.02.2021 року о 10.49 год. інспектором роти № 2 батальйону № 1 Батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Гудзь Русланом Олександровичем, відносно водія автомобіля Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , останній, у смт. Бородянка, вул. Центральна, 425А, керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та на вимогу поліцейського не пред`явив свідоцтво реєстрації на даний транспортний засіб та поліс ОСЦПВ, чим порушив п.2.4.а ПДР керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмрі 425, 00 грн. Окрім того, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3755923, складеної 05.02.2021 року о 17.16 год. інспектором роти № 1 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Бабич Іваном Ярославовичем, відносно водія автомобіля Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , останній, керував транспортним засобом та рухався в крайній лівій смузі при вільній правій не маючи наміру повернути ліворуч чи на розворот, чим порушив п. 11.5 ПДР порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425, 00 грн. Не погодившись із вказаними постановами, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її скасування та закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3744446 від складеної 03.02.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., суд першої інстанції виходив з неправомірності вимоги посадової особи відповідача пред`явити документи, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3755923 від 05.02.2021 року, суд першої інстанції зазначив, що наданим відповідачем відеозаписом чітко зафіксовано, що всі смуги для руху транспортного засобу позивача були вільними, жодних перешкод у здійсненні руху по правій смузі руху не було, а також працівником поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення були дотримані усі вимоги передбачені КУпАП України, зокрема, щодо заслухання пояснень та роз`яснення прав, розгляд клопотань тощо, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Як встановлено частиною 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду розташування транспортних засобів на проїзній частині тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. За приписами п.11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР) на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Згідно зі ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п`ята статті 122). На виконання приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4 ст.258 КУпАП). Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої в Мінюсті 10.11.2015 року за № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (ч.1 п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1395). Згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. В даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем надано до матеріалів справи диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Із вказаного відеозапису судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, керуючи автомобілем, на дорозі, яка має дві смуги для руху, рухався у крайній лівій смузі при вільній правій. При цьому слід зазначити, що автомобілі, які рухалися по правій смузі дороги позаду автомобіля, яким керував позивач, знаходилися від нього на достатній відстані та не могли завадити ОСОБА_3 зайняти праву смугу дороги, що в свою чергу свідчить про наявність у останнього можливості перелаштуватися в праву смугу, за умови наявності у нього такого наміру. Будь-яких перешкод на дорозі (ям, вибоїн тощо), які могли б завадити ОСОБА_1 рухатися у правій смузі дороги, судом апеляційної інстанції з наданого з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, не встановлено. Також дослідженим відеозаписом не підтверджується і наявність наміру у позивача перелаштуватися у крайню праву смугу, на що вказує відсутність увімкненого світлового правого покажчика повороту на його авто, що є попереджувальним сигналом перед здійсненням такого маневру. Крім того, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що дійсно рухався у крайній лівій смузі, однак пояснює таку поведінку на дорозі тим, що мав намір здійснити розворот на протилежну сторону автошляху для заїзду на автозаправну станцію. Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4100:2014, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку в торгівлі України від 29 грудня 2014 року N 1484, який поширюється на дорожні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на автомобільних дорогах і вулицях згідно з Правилами дорожнього руху, а також правила їх застосування на всіх дорогах, що експлуатують та будують, знаки 5.26 «Місце для розвороту» і знак 5.27 «Зона для розвороту», які застосовують для позначення розривів у розділювальній смузі, де дозволено розворот, встановлюють безпосередньо в місцях, призначених для розвороту. Разом з цим, на вказаному відеозаписі чітко видно, що на ділянці автодороги, по якій рухався позивач, відсутній такий розрив у розділювальній смузі, де дозволено розворот як і відсутні відповідні дорожні знаки, які інформують про наближення до таких місць (знак 5.26 «Місце для розвороту» або знак 5.27 «Зона для розвороту»). Крім того, відповідно до п. 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Тобто, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, помітивши вказані дорожні знаки мав би перелаштуватися у крайню ліву смугу дороги, а не рухатися в ній від початку для пошуку місця для розвороту. Доводи позивача про неможливість перелаштуватися у крайню праву смугу обґрунтовані перебуванням поряд з нею чорного автомобіля, який стояв з увімкненим сигналом лівого повороту, який, попередньо був зупинений інспектором Бабичем І.Я., колегія суддів не приймає, оскільки, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вказаний автомобіль перебував на узбіччі, а саме на виділеному спеціальною дорожньою розміткою елементі автомобільної дороги, який прилягає до зовнішнього краю проїзної частини та не призначений для руху транспортних засобів, а використовується для зупинки останніх, а тому ніяким чином не міг заважати позивачу рухатися в крайній правій смузі дороги. Так само не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо необхідності перелаштування у ліву смугу у зв`язку з тим, що від автомобіля світлого кольору, який рухався попереду автомобіля під кермуванням позивача почали відлітати уламки снігу, льоду чи бруду, які могли пошкодити автомобіль, оскільки наведені обставини спростовуються вказаним відеозаписом, з якого також вбачається, що автомобілі, які рухалися позаду автомобіля позивача у крайній правій смузі, не виїжджали на ліву смугу, як це зробив позивач, тобто, в них не виникло необхідності оминати вказані ОСОБА_1 перешкоди, що також ставить під сумнів існування вказаних обставин. У зв`язку з чим, безпідставним є посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 31.07.2019 по справі №213/1521/16-а, відповідно до якої рух по лівій смузі дороги не є порушенням ПДР, якщо у правій смузі існує перешкода для руху, оскільки наведеними вище обставинами спростовується наявність будь-яких перешкод для руху позивача у правій смузі. Крім того, колегія суддів не приймає доводи апелянта з приводу відсутності на наданому відповідачем відеозаписі цифрового підпису, що, на думку останнього, в силу приписів ст. 74 КАС України, свідчить про його недопустимість, з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Частиною 2 вказаної статті встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. При цьому, згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. В силу положень ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наданий суб`єктом владних повноважень відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського є оригіналом електронного доказу, а тому представник останнього не мав обов`язку засвідчувати його як копію. Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 33/1539/16. Доводи позивача щодо ненадання інспектором можливості йому скористатися правовою допомогою та надати пояснення, спростовуються відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого, зокрема, вбачається, що останнім, після зупинки автомобіля, яким керував позивач, було вислухано всі пояснення позивача та роз`яснено всі, передбачені ст. 268 КУпАП права, зокрема, право користуватися юридичною допомогою. Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем порушення п.11.5 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2021 по справі № 639/967/21 в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій