Постанова Донецький апеляційний суд № 223/1052/20

33/804/211/21 223/1052/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року місто Маріуполь Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Вугледарського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Теміртау Карагандинської області, Казахстан, фізичну особу-підприємця « ОСОБА_2 », зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 гривень. Стягнувши з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень. ВСТАНОВИВ: Згідно з постановою суду першої інстанції, 19 грудня 2020 року о 23 годині 03 хвилини кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювало надання послуг громадського харчування прийом громадян після 23 години 00 хвилин, тим самим вказане кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_2 » - ОСОБА_1 порушено п.п. 12 п. 2 Постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №071713 від 19 грудня 2020 року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам її вини та прийшов до невірного висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування її вини, всупереч вимогам ч.2 ст. 251 КУпАП, до протоколу не надано належних об`єктивних та безсторонніх доказів, і які-б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП зробити висновок про доведеність факту вчинення інкримінованого правопорушення. Перевіривши матеріали справи, заслухавши промови учасників судового засідання, вважаю, що апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з таких підстав. Як вбачається із матеріалів справи, суддею районного суду, в порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП. не з`ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Під час розгляд справи судом порушено вимоги ст. 245 КУпАП про необхідність всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема щодо з`ясування обставин подій, що відбулись 19 грудня 2020 pоку, перевірки пояснень сторони захисту та надання їм відповідної оцінки, надання аналізу доказам, що містяться в матеріалах провадження, протоколу про адміністративне правопорушення, що вплинуло на правильність прийнятого рішення. За таких обставин постанова районного суду як незаконна підлягає скасуванню. Скасовуючи постанову місцевого суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд приймає нову постанову. Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за надання послуг громадського харчування прийом громадян після 23.00 години, що є порушенням п.п. 12 п. 2 Постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року. На підтвердження вини ОСОБА_1 працівника поліції надано протокол про адміністративне правопорушення, рапорти, а також диск з відеозаписом, на підставі яких судом і було визнано останню винною. Однак, з такими твердженнями апеляційний суд не погоджується та зазначає наступне. Так, суду першої інстанції та апеляційному суду ОСОБА_1 пояснила, що в зазначений в протоколі час та місце вона не приймала відвідувачів, жодних протилежних даних матеріали справи не містять, коли прийшли працівники поліції світло було вимкнуте, кухня не працювала, а в залі знаходились працівники кафе, які збирались його прибирати, та вона. Апеляційний суд приймає наведені пояснення до уваги та вважає їх слушними, з огляду на наступне. Так, працівниками поліції не було з`ясовано того, що особи які перебували в приміщенні кафе, являються відвідувачами. Не було їх опитано та відібрано пояснення, які-б слугували доказами вини ОСОБА_1 або навпаки вказували на її невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 було надано апеляційному суду Х-звіт по змінах, відповідно до якого 19.12.2020 року зміна уданому закладі закінчилась о 21.42 годині. Твердження суду першої інстанції про те, в зазначай в протоколі час та дату в приміщенні кафе знаходились 5 чоловік, з який були сама ОСОБА_1 , двоє працівників та дві інші особи, щодо яких відсутні відомості про їх працевлаштування, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані дві особи являються відвідувачами, хоча працівниками поліції не було з`ясовано їх даних та відібрано жодних пояснень, які-б свідчили про те, що вони являються відвідувачами кафе. Твердження суду першої інстанції про те, що винність ОСОБА_1 підтверджується рапортами працівників поліції, не можуть вважатися законними, оскільки рапорт не являється доказом у справі, тому що цей документ являється документом внутрішнього користування працівниками поліції та не може використовуватись як доказ у справі. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведені обставини, а саме недотримання встановленої законодавством процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення та невстановлення всіх необхідних даних при його складанні, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Вугледарського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону. Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Отже, при розгляді справи судом була допущена неповнота з`ясування обставин справи, а викладені у постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам, що є порушенням вказаних вимог КУпАП. За таких обставин постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 247, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Вугледарського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 гривень та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень скасувати. Постановити нову постанову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Донецького апеляційного суду А.В. Сєдих