Постанова 4818 № 636/3459/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «07» червня 2021 року м. Харків справа № 636/3459/19 провадження № 22ц/818/3251/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач Комунальне підприємство «Чугуївтепло», представник відповідача Попов О.О., позивач за зустрічним позовом Комунальне підприємство «Чугуївтепло», представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , третя особа за зустрічним позовом Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого 2021 року в складі судді Оболєнської С.А. в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Чугуївтепло» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії з перерахунку послуг з теплопостачання, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що між ним та Комунальним підприємством «Чугуївтепло» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення № б/н від 22 липня 2014 року, в якому зазначено, що він є власником 0,5 (половини) квартири, тобто між сторонами укладено договір на надання послуг з централізованого опалення на Ѕ частку квартири, які він повинен оплачувати як споживач послуг. Зазначив, що відповідач нараховує йому плату за послуги з централізованого опалення на всю квартиру, тим самим порушуючи умови укладеного договору щодо нарахування йому плати на всю квартиру, та неправомірно нараховує заборгованість. Вказав, що він як учасник бойових дій користується пільгами, в той же час відповідач застосовує цю пільгу на всю квартиру, а не на ту частину, яка є у його користуванні, та на яку у нього з підприємством укладено договір. Просив зобов`язати Комунальне підприємство «Чугуївтепло» здійснити перерахунок вартості послуг централізованого опалення у відповідності до договору про надання послуг з централізованого опалення від 12 липня 2014 року, як користувачу Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 02 березня 2017 року по день звернення до суду; зобов`язати Комунальне підприємство «Чугуївтепло» при здійсненні перерахунку за надані послуги з централізованого опалення у відповідності до договору про надання послуг з централізованого опалення від 12 липня 2014 року врахувати пільгу учасника бойових дій на Ѕ частину квартири. Не погоджуючись з позовними вимоги у вересні 2019 року Комунальне підприємство «Чугуївтепло» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про визнання нечинним окремого пункту договору, стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з відповідачем укладено договір № 1-58-32 від 22 липня 2014 року про надання послуг з централізованого опалення. Під час його укладення відповідач зазначив, що йому належить Ѕ частина квартири та усно запевнив працівників підприємства про те, що він надасть правовстановлюючі документи після укладення з ним договору. Однак, відповідач не надав відповідні документи, таким чином він навмисно ввів в оману працівників підприємства шляхом надання недостовірної інформації відносно частки квартири, яка є у його власності, а також адреси фактичного проживання. На підставі отриманих доказів, які є в розпорядженні підприємства, нарахування відповідачу здійснювалось за послуги опалення на всю квартиру. Зазначив, що з березня 2017 року відповідачу, як пільговику, надається пільгова знижка в розмірі 75% на площу 31,5 кв м згідно визначеної законодавством норми. За цей час відповідачем жодного разу не надано інформації щодо коригувань вказаної пільгової площі у зв`язку із зменшенням площі квартири. При цьому, листом від 10 серпня 2019 року № 3024 Управлінням соціального захисту населення міста Чугуєва повідомлено, що відповідачем зазначено площу квартири 55,2 кв м, що є в його користування, на яку розповсюджується пільга. Таким чином, відповідач безпідставно отримує пільгову компенсацію на іншу частину площі квартири. Згідно акту № 1 від 06 серпня 2019 року та акту № 2 від 06 серпня 2019 року відповідач є одноособовим користувачем 100% частки квартири. За зазначеною адресою він не проживає. Станом на дату обстеження дана квартира здається без офіційно оформлених документів в найм стороннім особам без врахування податків в дохід держави. У зв`язку з неправомірними діями відповідача станом на вересень 2019 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість за послуги опалення в розмірі 18 635,21 грн. Вказав, що при наявності пільг такі дані вносяться у договір між виконавцем та постачальником, а за відсутності цих даних підприємство не обмежено в праві проводити нарахування на всю площу квартири з урахуванням пільгової знижки, яку має відповідач. Посилався на те, що правовстановлюючих документів, що вказували б на те, що відповідач є власником Ѕ частини квартири, доказів чіткого визначення порядку користування квартирою, документів, що вказують на поділ особових рахунків на адресу підприємства не надходило. Просив визнати окремий пункт договору про надання послуг з централізованого опалення від 22 липня 2014 року, а саме пункт 2 розділу «Предмет договору» в частині зазначеного розміру частки квартири «0,5 частці (половина)» - нечинним, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги опалення за період з 01 жовтня 2016 року по 01 вересня 2019 року в розмірі 18 635,21 грн, а також стягнути витрати за сплату судового збору в розмірі 3842,00 грн. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; зустрічний позов Комунального підприємства «Чугуївтепло» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період 01 жовтня 2016 року по 01 вересня 2019 року в розмірі 18 635,21 грн, а також судовий збір в розмірі 1921,00 грн, в іншій частині в задоволенні вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовну заяву в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову - відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не врахував, що підприємство не дотримується умов укладеного договору щодо нарахування йому плати на всю квартиру та неправомірно нараховує заборгованість. Вказав, що довідка про фактичне користування квартирою, що видана КЖРЕП м. Чугуєва, надана підприємством з порушенням процесуального законодавства, а також КЖРЕП не мало право видавати таку довідку. Зазначив, що власником квартири є його батько ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З заявами про прийняття спадщини звернулися він та його брат ОСОБА_6 , однак на теперішній час свідоцтва про право на спадщину не видавалось нікому із спадкоємців. Вказав, що підприємство вже зверталося до суду з аналогічними позовними вимогами, але в процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги і рішенням від 07 листопада 2016 року у справі № 636/3370/16 стягнуто з нього лише половину від існуючої заборгованості. 12 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Комунального підприємства «Чугуївтепло» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав судове рішення законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою. При цьому зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення дотримано норми процесуального та матеріального права. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду першої інстанції, не порушено. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 липня 2014 року між Комунальним підприємством «Чугуївтепло» і ОСОБА_1 укладено договір № 1-58-32 про надання послуг з централізованого опалення, за яким постачальник зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2 цього договору суб`єктом користування послугою вказано власника квартири 0,5 часті (половина) ОСОБА_1 . Як вбачається з пункту 5 договору тарифи на послуги на момент укладення договору становлять: з централізованого опалення 3,82 грн/кв м. Пунктом 8 цього договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим. Пунктом 12 цього договору передбачено, що у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, постачальник здійснює перерахунок розміру плати. За пунктом 15 цього договору споживач має право, зокрема, на внесення за погодженням з постачальником у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги (розміру опалювальної площі, наявність пільг тощо). Пунктом 16 цього договору передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати послуги в установлені договором строки (а.с.4-5,62-64). Із довідки Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва № 729 від 15 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15). ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, серія НОМЕР_2 від 29 жовтня 2010 року, та має право на 75 % знижку з оплати комунальних послуг у межах норми. З довідки Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області № 53 від 02 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Управлінні як учасник бойових дій та його внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (а.с.16). Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07 листопада 2016 року у справі № 636/3370/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованість з оплати послуг теплопостачання станом на 01 вересня 2016 року в загальній суму 4669,03 грн, вирішено питання щодо судових витрат (а.с.19). Як вбачається з довідки Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області № 321 від 27 січня 2020 року відповідно до рішення комісії з розгляду конфліктних ситуацій від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримує пільги на житлово-комунальні послуги за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 . Згідно заяви пільговика від 08 лютого 2017 року № 122 про внесення до ЄДАРП за фактичним місцем проживання, загальна та опалювальна площа житла складає 55,2 кв м. Як вбачається з довідки старшого будинку АДРЕСА_3 , завіреної начальником КЖРЕП, за даною адресою ОСОБА_1 фактично мешкає один. Таким чином, площа житла, на яку розраховуються пільги на оплату житлово-комунальних послуг (в тому числі, на послугу з централізованого постачання теплової енергії) складає 21+10,5=31,5 кв м (а.с.56). Аналогічна за змістом інформація міститься у відповіді Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області № 3024 від 19 серпня 2019 року (а.с.65). 06 серпня 2019 року комісією в складі к-ра сл. теплозбут ОСОБА_7 , к-ра сл. теплозбут ОСОБА_8 , юрисконсульта ОСОБА_3 та інженера з ОП ОСОБА_9 складено акти № 1 та № 2, якими встановлено, що зі слів сусідів в квартирі АДРЕСА_4 винаймач ОСОБА_1 не проживав, а здає квартиру сім`ї « ОСОБА_10 », які користуються всією площею квартири. ОСОБА_1 є фактичним власником квартири та не проживає в ній більше 10 років (а.с.68). За повідомленням Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації № 286 від 25 вересня 2019 року згідно з реєстраційними матеріалами бюро право власності станом на 31 грудня 2012 року на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 , ОСОБА_11 по розподілу майна в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Роганською КЕЧ району від 22 грудня 1994 року. Згідно з даними інвентаризаційної справи бюро загальна площа вищевказаної квартири становить 55,2 кв м (а.с.76). 27 січня 2021 року комісією в складі контролерів Комунального підприємства «Чугуївтепло» ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , начальника дільниці № 2 Гарцева В.М. складено акт № б/н, яким встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року і по теперішній час фактично користується всією квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Інших власників, які б користувались Ѕ частиною квартири немає. На сьогоднішній день квартира здається ОСОБА_1 в найм у повній її площі 55,2 кв м. Після смерті своїх батьків ОСОБА_1 одноособово користується всією площею вказаної квартири (а.с.122). За розрахунком Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованість ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 01 вересня 2019 року складає 18 635,21 грн (а.с.60). До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав відповідь з Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області № 672/02-17 від 04 березня 2021 року, за якою в термін, передбачений статтею 1270 ЦК України, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернулися діти спадкодавця з заявами про прийняття спадщини за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Заведена спадкова справа за № 997/2008. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.145). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі статтею 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать та сторонами не заперечується, що фактичними власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які у передбачений законом строк подали заяви про прийняття спадщини, однак свідоцтва про право на спадщину не видавались. За розрахунком Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованість ОСОБА_1 за отримані послуги за період з 01 жовтня 2016 року по 01 вересня 2019 року складає 18 635,21 грн. Виходячи з того, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, користувався наданим підприємством послугами, але не оплачував їх в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком, який здійснено відповідно до періоду наданих послуг. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством таких послуг ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не надав доказів на спростування заборгованості та/або власного обґрунтованого розрахунку, що є його процесуальним обов`язком у силу статей 12, 81 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач є співвласником квартири, фактично житлово-комунальні послуги отримував, тому зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18). Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості у разі сплати комунальних послуг в повному обсязі звернутися до суду з позовом про примусове стягнення коштів з іншого співвласника. У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» ЄСПЛ констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»). ЄСПЛ у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 встановлено, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України. З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 (далі - Постанова № 409) встановлено державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування, до числа яких відносяться соціальна норма житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається пільга, а саме, 75 % знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. За змістом пункту 2 Постанови № 409, зараз і надалі у редакції на час нарахування плати за послуги теплопостачання, встановлено громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Пунктом 1 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (далі-Реєстр), передбачено, що Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України. Відповідно до статті 5 Закону України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло (стаття 9 Закону України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, серія НОМЕР_2 від 29 жовтня 2010 року, та має право на 75 % знижку з оплати комунальних послуг у межах норми. Таким чином, ОСОБА_1 отримує пільги на житлово-комунальні послуги за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 та відповідно до його заяви від 08 лютого 2017 року № 122 про внесення до ОСОБА_14 за фактичним місцем проживання, загальна та опалювальна площа житла складає 55,2 кв м, фактично мешкає один, тому площа житла, на яку розраховуються пільги на оплату житлово-комунальних послуг (в тому числі на послугу з централізованого постачання теплової енергії) складає =31,5 кв м (21+10,5). У лютому 2017 року ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та з березня 2017 року Комунальним підприємством «Чугуївтепло» враховується пільга ОСОБА_1 . В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що він та його рідний брат є спадкоємцями спірної квартири після смерті батька. Спадщину прийняли своєчасно, однак, свідоцтва про право власності на квартиру не отримали. ОСОБА_1 не заперечував, що він проживає в спірній квартирі один, є єдиним споживачем послуг Комунального підприємства «Чугуївтепло». Брат проживає в РФ, цією квартирою не користується. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 нараховується пільга 75% знижку за користування комунальними послугами з теплопостачання, яка нараховується у відповідності до соціальної норми житла для централізованого опалення. Враховуючи, що ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі, є співвласником спірної квартири та єдиним користувачем комунальних послуг з теплопостачання, про що не заперечував ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи ОСОБА_1 щодо того, що підприємство вже зверталося до суду з аналогічними позовними вимогами, але в процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги, і рішенням від 07 листопада 2016 року у справі № 636/3370/16 стягнуто з нього лише половину від існуючої заборгованості, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зі змісту цього рішення вбачається, що Комунальне підприємство «Чугуївтепло» звертався з вимогами про стягнення заборгованості за інший період, аніж в даній справі. Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець О.М. Хорошевський Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.