Постанова 4807 № 310/9591/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/9591/20 Головуючий в 1 інст. Полянчук Б.І. Провадження №33/807/315/21 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника адвоката - Єрмоленко Л.В. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 454,00 грн. Згідно з постановою суду, 22 грудня 2020 року о 01-15 годин по пр.Західному в районі автовокзалу у м.Бердянську Запорізької області ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння білків очей, нестійка хода, млява мова. Від продуття алкотестеру Drager (проведення огляду для визначення стану сп`яніння) на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він не згодний із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення ним норм матеріального і процесуального права. Він керував автомобілем ВАЗ 21214, а не ВАЗ 2101, що дає підстави вважати, що працівники підійшли формально до складення протоколу про адміністративне правопорушення та викликає сумніви в складанні цього документу на місці події. Працівниками патрульної поліції порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений ст.266 КУпАП та Інструкцією, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735. З огляду на зміст оскаржуваної постанови, суддею проведено судовий розгляд формально, без з`ясування всіх обставин справи. Неможна покласти в основу обвинувачення пояснення свідків, які не були допитані в судовому засіданні, і пояснення яких мають вирішальне значення по цій справі. Письмові пояснення свідків адміністративного правопорушення без їх допиту у судовому засіданні є неналежними доказами. Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського від 22 грудня 2020 року, працівниками патрульної поліції не було проведено огляд на стан сп`яніння особи на місці зупинки та не було запропоновано в належному порядку провести такий огляд в медичному закладі. В порушення вимог ст.268 КУпАП з даного відеозапису не вбачається, що патрульними поліцейськими роз`яснювалися права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, на відеозаписі неможливо ідентифікувати присутність свідків, які мали б бути присутніми під час пропозиції працівниками поліції водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так як і не зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності свідків. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відео реєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його неможна вважати належним та допустимим доказом по справі. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду. Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена даними, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ 103977 від 22 грудня 2020 року (а.с.1), згідно з яким ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля та від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, що також підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.6); у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які 22 грудня 2020 року зазначили, що водій автомобіля ВАЗ21213 з державним номером НОМЕР_1 в їх присутності відмовився проходити огляд на встановлення факту алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а також на місці зупинки транспортного засобу; відеозаписом, доданим до протоколу, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Твердження апелянта про неповноту з`ясування обставин справи судом та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними, суперечать матеріалам справи і змісту оскаржуваної постанови. Всі доводи сторони захисту судом перевірені належним чином. Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1 не визнав себе винуватим і пояснив, що близько 2-3 годин 22 грудня 2020 року він зупинився біля автовокзалу в м. Бердянську. До нього підійшли працівники поліції і спитали чи вживав він алкоголь або наркотичні речовини. Він повідомив працівникам поліції, що перераховане не вживав. Працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці або поїхати в медичний заклад. Він погодився пройти огляд, але тільки в присутності свідків. Працівники поліції забрали в нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і поїхали. При ньому працівники поліції протокол про адміністративне правопорушення не складали і він про існування такого довідався тільки 24 або 25 грудня 2020 року. Вважав, що під час пропозиції пройти медичний огляд та під час відмови від проходження такого повинні бути свідки. ОСОБА_1 не зміг пояснити чому на відео зображено як він відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 фактично підтримав вказані пояснення. Проте, доводи ОСОБА_1 , заявлені на свій захист, повністю спростовуються вищевказаними письмовими доказами, які узгоджуються з відеозаписом, на якому зафіксовано, що останній підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв та факт керування ним після цього автомобілем, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Стороною захисту не заперечується того факту, що події, що зафіксовані вказаним записом, відбувалися в дійсності. В свою чергу, право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. Вважати вказаний відеозапис неналежним чи недопустимим доказом жодних підстав немає. Доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що поліцейським порушено вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Встановлені поліцейськими у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння підтверджується Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, поліцейські обґрунтовано направили ОСОБА_1 для проходження відповідного огляду, тим більше, як зазначено вище, останній підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв. Відповідно до положень п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті №14 від 23 грудня 2005 року, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені законом, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Колегія суддів звертає увагу на те, що в протоколі у графі «транспортний засіб» зазначено ВАЗ 21213, а при формулюванні суті правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2121 (на що звертає увагу апелянт), не є істотним недоліком, який тягнув би за особою визнання цього протоколу недопустимим доказом. Більш того, сам ОСОБА_1 не заперечує того факту, що він керував автомобілем у зазначений у протоколі день та час. Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21214, а не тим, що зазначений у протоколі, проте доказів на підтвердження цього не надає. Доводи апелянта про те, що поліцейські при оформлені протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та інших матеріалів справи порушили вимоги законодавства та його процесуальні права, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи, відповідно до яких зазначених порушень не вбачається. Стосовно твердження апелянта про те, що письмові пояснення свідків адміністративного правопорушення без їх допиту у судовому засіданні є неналежними доказами, слід зазначити, що суд першої інстанції в ході розгляду справи вживав заходи щодо виклику свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте вказані свідки не з`явились до суду. Не з`явились свідки за викликом і до суду апеляційної інстанції, про причини неявки суду не повідомили, про день, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином шляхом направлення повісток за адресами, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, а свідок ОСОБА_3 додатково був повідомлений ще й в телефонному режимі. В той же час, ставити під сумнів письмові пояснення свідків, які містяться в матеріалах справи, жодних підстав немає, оскільки ці пояснення узгоджуються з іншими доказами. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. Суд правильно встановив фактичні обставини справи та свої висновки належним чином вмотивував. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. З врахуванням викладеного, підстав для закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП не вбачається. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 310/9591/20