Постанова 4817 № 607/21316/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21316/21Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/624/21 Доповідач - Сташків Б.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б., розглянувши у приміщенні Тернопільського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 607/21316/21 за апеляційною скаргою Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2021 року, ухваленого суддею Позняк В.М.,повний текст рішення складено 29 березня 2021 року, у цивільній справі за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної допомоги за призначеними субсидіями,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідачки на користь управління 8040,85 грн. надміру виплаченої державної допомоги за призначеними субсидіями. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії. Для призначення цього виду соціальної допомоги заявницею подано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. На підставі заяви 10.10.2018 року на засіданні комісії з питань надання громадянам житлових субсидій, Управлінням соціальної політики ТМР було призначено субсидію на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період з урахуванням фактично проживаючих членів домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 на період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно. 14 травня 2019 року позивачка звернулася до Управління соціальної політики ТМР із заявою про припинення надання призначеної їй субсидії з 01 травня 2019 року, у зв`язку з тим, що її зять ОСОБА_2 (член домогосподарства) перетнув кордон. Також, у своїй заяві зобов`язалась повернути надміру нараховану субсидію. Після цього соціальними інспекторами Управління було проведено перевірку та встановлено, що відповідно до інформації, отриманої з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.12.2018 року №3348/139 ОСОБА_3 (член домогосподарства ОСОБА_4 ) перебував за межами України у наступні періоди: з 04.01.2018 по 05.04.2018, з 01.06.2018 по 20.06.2018, та з 16.07.2018 (інформація про в`їзд в Україну станом на 11.12.2018 відсутня). Після виявлення даного порушення, соціальними інспекторами Управління було складено Акт проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій від 17.05.2019 №85, після чого було проведено перерахунок - сума надміру виплачених коштів за призначеними субсидіями за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 склала - 8 040,85 грн. Управлінням було вручено особисто ОСОБА_1 повідомлення №78 та №78/1 від 17.05.2019, згідно яких остання зобов`язана повернути переплачену суму грошової субсидії і перерахувати 8 040,85 грн. до 14.06.2019 на рахунок управління соціальної політики Тернопільської міської ради. 20 травня 2019 року начальником відділу соціальних інспекторів Одобецьким П.А. внесено подання про припинення надання житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.05.2019, у зв`язку з поданням останньою недостовірної інформації щодо перебування особи зі складу домогосподарства за кордоном сукупно понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення їй житлової субсидії. Вказував, що згідно з поданою декларацією про доходи та майновий стан, ОСОБА_1 була попереджена про відповідальність за подання недостовірної інформації, як про її доходи та майновий стан, так і про доходи і майновий стан членів її сім`ї, зареєстрованих у жилому приміщенні, про що свідчить її особистий підпис у заяві про призначення житлових субсидій та доданої до неї декларації. Вважає, що відповідачкою було порушено взяті на себе зобов`язання, та не повідомлено Позивача про перебування члена її домогосподарства - ОСОБА_3 за кордоном сукупно більше 60 днів, протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії. Вважає, що субсидія призначена по вині Відповідачки, яка подала недостовірні відомості, що вплинуло на встановлення права на субсидію, та внаслідок чого були надмірно виплачені бюджетні кошти в вигляді субсидій на суму 8 040,85 грн. за період з 01.10.2018 по 30.04.2019. Також зазначав, що у разі незгоди з прийнятим Позивачем рішенням про припинення надання субсидій та зобов`язання повернути надміру виплачену суму державної допомоги за призначеними субсидіями, з моменту отримання такого повідомлення, тобто з 20 травня 2019 року, ОСОБА_1 мала можливість оскаржити вищезазначене рішення, однак таким правом і можливістю не скористалася, що повністю заперечує твердження ОСОБА_1 про те, що вказану заяву про припинення надання їй субсидій вона писала під тиском працівників управління. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2021 року в задоволенні позову управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду від Управління соціальної політики Тернопільської міської ради поступила апеляційна скарга, в якій позивач просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У доводах апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не врахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що згідно із декларації про надання субсидії, в розділі І в підрозділі «Примітки» Зазуляк О.Т. повинна була зазначити дані стосовно перебування ОСОБА_3 за кордоном сукупно понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії. Зазначає, що ставлячи свій підпис у декларації, ОСОБА_1 була попереджена про відповідальність за подання нею неповних або недостовірних відомостей про осіб, які входять до складу домогосподарства, та членів сім`ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання, їхні доходи, майновий стан і витрати інформації, як про її доходи та майновий стан, так і про доходи і майновий стан членів її сім`ї, зареєстрованих у жилому приміщенні. Та їй було роз`яснено про те, що у такому випадку їй може бути відмовлено у призначенні житлової субсидії або припинено її надання. У заяві про призначення житлової субсидії Відповідачка взяла на себе зобов`язання щодо повідомлення Позивача протягом одного місяця про зміну обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії, в тому числі і джерел доходу. Вважає,що відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання, та не повідомлено позивача про перебування члена її домогосподарства - ОСОБА_3 за кордоном сукупно більше 60 днів, протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. За змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії. Разом із заявою подано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій позивачка зазначила, що вона проживає в квартирі площею 29,90 кв.м., опалювальна площ 30,89 кв.м., разом з нею зареєстровані, однак не поживають ОСОБА_3 - зять, та ОСОБА_5 - онук. Згідно довідок садівничого товариства казка №76 та №77 від 04 жовтня 2018 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 користуються земельною ділянкою на території товариства, на якій завершено будівництво житлового будинку та постійно з 2012 року там проживають. Відповідно до акту №4147 від 10.10.2018 року обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, соціальним інспектором управління соціальної політики Тернопільської міської ради обстежено місце проживання ОСОБА_1 , яка є дитиною війни, та встановлено, що в квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , однак, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно рішення управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 04 жовтня 2018 року №202229, розглянувши подані документи на призначення житлової субсидії ОСОБА_1 , вирішено передати на розгляд Комісії з питань надання громадянам субсидій, оскільки в складі господарства кількість фактично зареєстрованих більша від кількості фактично проживаючих, не проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Згідно з витягу з протоколу засідання комісії №18 від 10.10.2018 року, комісія з питань надання громадянам житлових субсидій Управлінням соціальної політики ТМР вирішила призначити субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період з урахуванням фактично проживаючих членів домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . 14 травня 2019 року Позивачка звернулася до Управління соціальної політики ТМР із заявою про припинення надання призначеної їй субсидії з 01 травня 2019 року, у зв`язку з тим, що її зять ОСОБА_2 (член домогосподарства) перетнув кордон, зобов`язалась повернути надміру нараховану субсидію. Відповідно до інформації, отриманої з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.12.2018 року №3348/139 ОСОБА_3 (член домогосподарства ОСОБА_4 ) перебував за межами України у наступні періоди: з 04.01.2018 по 05.04.2018, з 01.06.2018 по 20.06.2018, та з 16.07.2018 (інформація про в`їзд в Україну станом на 11.12.2018 відсутня). Згідно акту проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій від 17.05.2019 №85, встановлено, що ОСОБА_1 надала неповну інформацію про доходи, наявність у володінні транспортних засобів, наявність у володінні іншого житлового приміщення. Внаслідок цього були надмірно виплачені кошти в сумі 8040,85 грн. протягом періоду 01.10.2018 року по 30.04.2019 року. Переплачену суму 8040,85 грн. стягнути з заявника. 20.05.2019 року ОСОБА_1 були вручені повідомлення про припинення надання субсидії №78 та №78/1 від 17.05.2019, згідно яких остання зобов`язана повернути переплачену суму грошової субсидії і перерахувати 8 040,85 грн. 5090,82+2959,03) до 14.06.2019 на рахунок управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Також, 20 травня 2019 року начальником відділу соціальних інспекторів Одобецьким П.А. внесено подання про припинення надання житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.05.2019, у зв`язку з поданням останньою недостовірної інформації щодо перебування особи зі складу домогосподарства за кордоном сукупно понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення їй житлової субсидії. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що відповідач свідомо приховала або свідомо надала недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, соціальний статус ОСОБА_1 , а також виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, а тому вважав що задоволення позову у цій справі не відповідатиме справедливій рівновазі між інтересами суспільства та правами відповідача. Зазначивши, що примусове повернення надмірно отриманих коштів у вигляді житлової субсидії у сумі 8040,85 грн., може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону. Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів наданих у вигляді житлової субсидії саме з недобросовісністю набувача, яку згідно з правилами частини першої статті 81 ЦПК України має довести позивач. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Виходячи з аналізу вказаних норм закону, повернення житлової субсидії можливо у випадках, коли особа навмисно подала недостовірні відомості, тобто в діях зазначеної особи має бути наявний прямий умисел, тобто намір ввести в оману орган державної влади. Відповідно до положення про порядок призначення житлових субсидій(далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. № 329) , що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках). Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). Пунктом 4 Положення передбачалося, що житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до 5 Положення в окремих випадках за рішеннями комісій, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - комісії), житлові субсидії непрацездатним непрацюючим особам, які проживають самі, можуть призначатися на норму, яка перевищує встановлену законодавством соціальну норму житла (далі - понаднормова площа житла). Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлових субсидій на понаднормову площу житла за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), складу сім`ї члена домогосподарства, працевлаштування таких осіб або виникнення у них інших джерел доходів. Згідно пункту 7 Положення житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами. Згідно пункту 8 Положення житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку). З матеріалів справи вбачається, що відповідачу субсидію було призначено на підставі Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складено соціальним інспектором в якому зазначено, що матеріально-побутові умови проживання скрутні, ОСОБА_3 , хоча зареєстрований в квартирі, однак фактично не проживає там . Встановлено, що відповідач звертаючись із заявою про призначення субсидії вказувала про те, що в житловому будинку фактично проживає одна, інших доходів окрім пенсії не має, що виключає свідоме приховування недостовірних даних про її доходи. В заяві та декларації, які заповнювалися ОСОБА_1 відсутня інформація для заповнення щодо перебування чи не перебування осіб, зареєстрованих в будинку за кордоном. Житлова субсидія на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з жовтня 2018 по квітень 2019 року, призначалась відповідачці позивачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 року (редакція якого діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за вказаний період їй було перераховано 8040,85 грн. Протягом періоду отримання відповідачкою житлової субсидії, до нормативно-правових актів, що регулюють порядок та умови надання житлових субсидій, зокрема Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21жовтня 1995 року №848 внесено ряд змін. Наказом Міністерства соціальної політики України 02 травня 2018 року № 604, до якого вносилися зміни наказами Міністерства соціальної політики № 11 від 08 січня 2019 року, № 1528 від 23 жовтня 2019 року, № 1740 від 21 листопада 2018 року, № 1528 від 23 жовтня 2019 року було затверджено нову форму заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі та форму декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, зокрема в розділі II, вже було необхідно вказувати дані про членів сім`ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного місця проживання). Вимоги позивача про повернення субсидії обґрунтовані тим, що відповідачка при поданні заяви про призначення їй субсидії приховала інформацію про членів домогосподарства, тобто діяла недобросовісно,не зазначивши того, що її зять ОСОБА_2 , перебував за межами України на час надання відповідачеві субсидії, у сукупності більше 60 днів. Тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум, тому згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України ці обставини має довести позивач. Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18). Разом з тим, 04 жовтня 2018 року року відповідач заповнила заяву та декларацію наданого їй зразка, де зазначила всі передбачені відомості, що відповідало на той час встановленим вимогам, і позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 на час подання заяви та декларації для отримання субсидії на відшкодування витрат з оплати житлово-комунальних послуг та в подальшому діяла недобросовісно, оскільки остання після внесення відповідних змін у форму зразка для надання субсидій, 14 травня 2019 року з`явилася до органу соціального захисту, заповнила заяву про припинення надання призначеної їй субсидії з 01 травня 2019 року, у зв`язку із тим, що її зять ОСОБА_2 перетнув кордон, що свідчить про її добросовісну поведінку та відсутність у неї умислу на отримання від позивача коштів без достатньої на те правової підстави, а тому позивачем (платник грошових коштів) не доведено факт недобросовісності дій відповідача (набувача грошових коштів) Грошові кошти у вигляді житлової субсидії надані позивачем відповідачу добровільно та на підставі необхідних для цього документів, тому підстави для стягнення з відповідачки надмірно отриманих коштів у вигляді житлової субсидії відсутні. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач недобросовісно вчинила не вказавши, що її член сім`ї ОСОБА_3 перебуває закордоном сукупно понад 60 днів протягом періоду за який враховуються доходи про призначення житлової субсидії, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при заповненні заяви про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 у декларації вказувала усіх членів сім`ї у тому числі і таких,які зареєстровані , але на час призначення субсидії не проживають з нею. Зокрема Акт обстеження матеріально- побутових умов сім`ї № 4147 від 10 жовтня 2018 року підтверджує, що зять та внук відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою відповідача ОСОБА_1 , однак фактично не проживають з нею, а проживають за адресою АДРЕСА_2 , згідно довідки СП Казка від 04 жовтня 2018 року Бірківської селищної ради Тернопільського району(а.с.7,8). При цьому, у поданій декларації ОСОБА_1 про призначення субсидії у розділі III вказуючи зареєстрованих членів сім`ї у її помешканні , зазначає вид доходу, суму доходу та найменування організації у якій отримано дохід членів її сім`ї, які фактично не проживають з нею. Зокрема відповідачем вказано, що ОСОБА_3 має нестабільний дохід,на підзаробітках. Наведене свідчить про те, що відповідач не приховувала та в її діях відсутня недобросовісна поведінка. Як пояснила відповідач у поданому відзиві на позовну заяву , що оскільки з нею фактично не проживає ОСОБА_3 , то відповідно достовірної інформації про час та періоди його перебування закордоном у неї не було. Більше того, при прийнятті рішення про призначення субсидії державним органом можна було з`ясувати та перевірити вказану відповідачем ОСОБА_3 інформацію, шляхом своєчасних зроблених запитів у відповідні підприємства, установи і організації для надання необхідної інформації з метою призначення житлової субсидії . Наведені обставини свідчать про відсутність недобросовісної поведінки відповідача, яка призвела до призначення субсидії з порушенням чинного законодавства України. Таким чином, суд першої інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та з урахуванням всіх обставин у справі правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, аналогічні позовним вимогам, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Сташків Б.І. Хома М.В. Судді: Щавурська Н.Б.