Постанова 4813 № 523/17325/19

Номер провадження: 22-ц/813/6113/20 Номер справи місцевого суду: 523/17325/19 Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.10.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/17325/19 Номер провадження: 22-ц/813/6113/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів,за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, поданою представником - Бродецькою Світланою Борисівною,на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Дяченко В.Г. о 15 годині 06 хвилині 06 лютого 2020 року, повний текст рішення складено 14 лютого 2020 року, встановив: У листопаді 2019 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі Департамент)звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму зайво виплаченої субсидії для відшкодування витрат на оплаті житлово-комунальних послуг (далі Субсидія) у розмірі 3 743,07 грн.. Департамент обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 з липня 2015 року по 30.04.2019 року перебувала на обліку як отримувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, яка передбачена Положенням про порядок призначення житлової субсидії, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 року. Відповідно до вказаного Положення після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питаня соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період. Постановою КМУ №329 від 27.04.2018 року помінявся порядок призначення субсидій на наступний період, відповідно до якого субсидія на наступний період призначається лише на підставі нових заяв і декларацій окремим категоріям осіб, зокрема тим, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства. Субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають у житловому приміщенні. Під час призначення субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи, коли їх зареєстроване місце проживання відмінне від адреси домогосподарства. Пунктом 16 Положення передбачено, що після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний строку для домогосподарств, які отримують субсидію у попередньому сезоні (крім, зокрема, осіб, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому п. 14 Положення. Субсидія відповідачці призначалась без звернення на періоди: з 01.07.2016 року 30.04.2017 року, 01.05.2017 року 30.04.2018 року, 01.05.2018 року 30.04.2019 року. На призначення субсидії з 01.05.2018 року по 30.04.2019 роки, без звернення і надання нових заяв та декларації про доходи та витрати, відповідачка не мала права, так як дочка відповідачки перебуває в шлюбі та її чоловік - ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою. Рішенням комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій субсидію відповідачці відмінено з 01.05.2018 року, її повідомлено про повернення коштів надміру виплаченої субсидії на суму 11 639,49 грн.. Постановою КМУ від 08.05.2019 року № 528 до Положення були внесені зміни, відповідно до яких на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення сума надміру перерахованої (виплаченої) готівкою субсидії у грошовій формі повертається до державного бюджету, а субсидія, яка надавлась не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг. Таким чином, з врахуванням того, що частина надміру перерахованої субсидії було знято з особових рахунків відповідачки, відкритих в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, остаточний розмір коштів які відповідачка надміру отримала за період з 01.02.2019 року по 30.04.2019 року становить 3 743,07 грн.. Про вказане відповідачк була повідомлена листом від 16.08.2019 року, отримано 23.08.2019 року. Разом з тим, до теперішнього часу надміру виплачені кошти не повернуто (а. с. 2 5). Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що заяву про призначення субсидії №40002 від 21.07.2015 року подала відповідно до положення, яке діяло на той час. Більше її до органів, які призначають субсидії не викликали, нічого не повідомляли про необхідність надання додаткових заяв. Про зміни в Положенні про призначення субсидії їй не відомо. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 року в задоволенні вищезазначеного позову Департамента відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що п. п. 13, 14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (у редакції, чинній на 01.05.2018 року), передбачено порядок звернення громадян для призначення субсидії та порядок дій структурних підрозділів з питань соціального захисту населення щодо запитів про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб. Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстації встановив, що відповідачці на період з 01.05.2018 року по 30.04.2019 року призначена субсидія без її звернення та без відповідного запиту про склад осіб зареєстрованих у житловому приміщенні, що не є проявом недобросовісності з боку відповідачки. Представником позивача зазначено, що заяву про призначення субсидії №40002 від 21.07.2015 року та декларацію (а. с. 33, 34) відповідачка подала відповідно до Положення, яке діяло на той час. Постановою КМУ №329 від 27.04.2018 року помінявся порядок призначення субсидій на наступний період, відповідно до якого передбачено призначення субсидії на наступний період лише на підставі нових заяв і декларацій окремим категоріям осіб, зокрема тим, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства. На запрошення позивача від 21.05.2019 року відповідачка з`явилась та надала інформацію, що чоловік доньки зареєстрований за іншою адресою. З наданих представником позивача доказів судом не встановлено недобросовісності з боку відповідача, що є підставою для повернення безпідставно набутих коштів. Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно статті 81 ЦПК України має довести позивач. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року по справі №332/2805/18. Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає (а. с. 50, 51 52). Представник ОСОБА_3 вапеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, що: 1) право відповідачки на отримання субсидії з 01.05.2018 року мало бути визначено лише після надання нової заяви про призначення субсидії та декларації про доходи та витрати осіб, які звернулися за її призначенням, в якій повинні бути зазначені, зокрема, усі зареєстровані особи та чоловік доньки відповідачки як член сім`ї. Тому, відповідачка без звернення не мала права на отримання субсидії з 01.05.2018 року; 2) помилковим є висновок суду про те, що у діях відповідачки не встановлено недобросовісності, що має бути підставою для повернення безпідставно набутих коштів. Відповдіачка не повідомила Департамент про те, що її донька перебувала у шлюбі та її зять був зареєстрований за іншою адресою. Відповідачкою не доведено факту, що вона не мала умислу при неподанні інформації, яка мала суттєве значення при призначенні субсидії. За таких обставин, внаслідок надання недостовірної інформації про осіб, що користуються житлово-комунальними послугами, відповідачці необхідно повернути залишок коштів з зайво виплаченої субсидії. Відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Право з надання відзиву на апеляційну скаргу проігнорувала. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи про озахист прав споживачів ,ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (3 743,07 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову Департаменту. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 1212, 1215, ЦК України, ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям») та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів. Встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2015 року перебувала на обліку в Департаменті як отримувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Субсидія відповідачці призначалась без звернення на періоди: з 01.07.2016 року 30.04.2017 року, 01.05.2017 року 30.04.2018 року, 01.05.2018 року 30.04.2019 року. До 01.05.2019 року субсидія призначалася у порядку, передбаченому Положенням про порядок призначення житлової субсидії, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 року. З 01.05.2019 року порядок призначення субсидії було змінено. Субсидія на наступний період призначається лише на підставі нових заяв і декларацій окремим категоріям осіб, зокрема тим, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства. Субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають у житловому приміщенні. Під час призначення субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи, коли їх зареєстроване місце проживання відмінне від адреси домогосподарства. Пунктом 16 Положення передбачено, що після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний строку для домогосподарств, які отримують субсидію у попередньому сезоні (крім, зокрема, осіб, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому п. 14 Положення. За період з 01.05.2018 року по 30.04.2019 року ОСОБА_1 призначена субсидія без її звернення та без відповідного запиту про склад осіб зареєстрованих у житловому приміщенні. Відповідно до Витягу з протоколу № 12с від13.06.2019 року засідання комісії з розгляду заяв з призначення населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива ОСОБА_1 відмінено субсидію на житлово-комунальні послуги з 01.05.2019 року. Листом Департаменту від 16.08.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність повернення надміру сплачених коштів. Матеріали справи не містять відомостей про добровільну сплату вищевказаних коштів з боку ОСОБА_1 .. Між сторонами виникли правовідносини щодо стягнення суми переплаченої субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Пунктом 16 Положення про порядок призначення житлової субсидії, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 року, передбачено, що після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний строку для домогосподарств, які отримують субсидію у попередньому сезоні (крім, зокрема, осіб, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому п. 14 Положення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність того, що відповідачка діяла недобросовісноз метою незаконного отримання субсидії, що могло б бути визнано підставою для стягнення в судовому порядку надміру виплачених сум субсидії.Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 14 вищезазначеного Положенняструктурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію для призначення виплати субсидії. Суд першої інстанції вірно вважав, що його висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2019 року за наслідками розгляду справи № 332/2805/18. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги Департаменту про те, що відповідачка без звернення не мала права на отримання субсидії з 01.05.2018 року, помилковий висновок суду про відсутність у діях відповідачки недобросовісності, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Отже, доводи апеляційної скарги Департаменту є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Департаменту у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, подану представником - Бродецькою Світланою Борисівною, залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе