Постанова 4873 № 910/11141/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2021 р. Справа № 910/11141/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Владимиренко С.В. Ходаківської І.П. за участю секретаря судового засідання: Ващенка В.А. за участю представників сторін: від позивача: Сидорченко В.В. від відповідача-1: Божко В.Г., Полець Д.М. від відповідача-2: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 (повний текст складено та підписано 10.12.2020) (суддя Лиськов М.О.) у справі № 910/11141/19 Господарського суду міста Києва за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до:

1. Кабінету Міністрів України (відповідач-1);

2. Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення 15 483 843 000,00 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення з Держави в особі Кабінету Міністрів України коштів у сумі 15 483 843,00 грн в рахунок відшкодування завданої позивачу шкоди.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 22.03.2017 Кабмін затвердив Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, згідно з яким на НАК "Нафтогаз України" покладено такі спеціальні обов`язки: придбавати природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 1 п. 3 Положення); продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 2 п. 3 Положення); постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 4 п. 3 Положення).

3. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

4. При цьому, ч. 7 вказаної статті Закону передбачає, що суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабміном.

5. Проте Кабмін, покладаючи спеціальні обов`язки на НАК "Нафтогаз України", не визначив джерела фінансування та порядок визначення компенсації, чим порушив право позивача на отримання компенсації витрат (з урахуванням допустимого рівня прибутку), здійснених у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків.

6. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 826/6066/17, визнано протиправною бездіяльність Кабміну, яка полягає у невизначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".

7. На підставі викладеного, позивач вважає, що виконуючи з 01.04.2017 по 31.10.2018 спеціальні обов`язки, покладені відповідачем-1, позивач поніс економічно обґрунтовані витрати (з урахуванням допустимого рівня прибутку), які навіть після зменшення на доходи, отримані у процесі виконання спеціальних обов`язків, склали 15 483 843 000,00 грн, чим завдано шкоди позивачу на загальну суму 15 483 843 000,00 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 у задоволенні позовних вимог НАК "Нафтогаз України" відмовлено повністю.

9. Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що розрахунки заявлених до стягнення збитків є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якби відповідач не здійснював протиправні дії.

10. З урахуванням викладеного, судом першої інстанції не прийнято вказаний розрахунок як такий, що не є належним, документально підтвердженим, обґрунтованим, підтвердженим реальними вихідними даними, що існували за період 01.04.20217 по 31.10.2018.

11. Також, за висновками місцевого господарського суду, розраховуючи суму збитків, позивач зазначив, що ним фактично здійснюється розрахунок компенсацій за виконання спеціальних обов`язків. Таким чином, звернувшись із даним позовом, позивач фактично має намір стягнути з Кабміну суму компенсації.

12. Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що з 01.04.2017 НАК "Нафтогаз України" вчиняла дії для одержання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків.

13. З огляду на викладене, суд дійшов висновків про те, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є зобов`язальними та підлягають захисту в спосіб, передбачений нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, але не виключно, шляхом стягнення суми компенсації. У межах даного позову порушені права позивача не можуть бути відновлені крізь призму деліктних правовідносин з відповідачем. Таким чином, позивач не може підтвердити наявність понесених збитків, їх розмір, та чи є вказані збитки упущеною вигодою.

14. Також суд зазначив, що наведене позивачем обґрунтування понесених збитків і подані докази на підтвердження їх виникнення, не можуть беззастережно підтвердити реальну можливість отримання позивачем вказаних грошових сум, а отже є юридично неспроможними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

15. Не погоджуючись із вказаним рішенням, НАК "Нафтогаз України" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Держави в особі Кабміну в рахунок відшкодування завданої позивачу шкоди у розмірі 15 383 843,00 грн.

16. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що: - суд першої інстанції, неповно та неправильно з`ясувавши фактичні обставини, на які позивач посилався як на підставу позову, дійшов неправильних висновків стосовно неможливості позивача підтвердити наявність понесених збитків, їх розмір, та чи є збитки упущеною вигодою; - висновок місцевого господарського суду про те, що наведене позивачем обґрунтування понесених збитків і подані докази на підтвердження їх виникнення не можуть беззастережно підтвердити реальну можливість отримання Товариством спірних грошових сум, а отже, є юридично неспроможними, не відповідає обставинам справи; - судом першої інстанції порушено ч.ч. 2, 3 ст. 11, ст.ст. 22, 509, 1173 ЦК України, ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", ст.ст. 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

17. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 справу № 910/11141/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 задоволено клопотання НАК "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/11141/19 та поновлено позивачу зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/11141/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2021; зупинено дію оскаржуваного рішення до його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.02.2021.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 розгляд апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" у даній справі відкладено на 16.03.2021.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 за клопотанням позивача та відповідача-1 продовжено строк розгляду апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" у даній справі - до 21.05.2021; розгляд апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" відкладено на 13.04.2021.

21. Судове засідання, призначене на 13.04.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Демидової А.М. - з 05.04.2021 по 14.04.2021, судді Владимиренко С.В. - з 22.03.2021 по 14.04.2021.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 на один місяць; розгляд апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" призначено на 18.05.2021.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 розгляд апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" у даній справі відкладено на 01.06.2021 о 09 год. 50 хв. Позиції учасників справи. Клопотання, заяви учасників справи. 24. 15.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Кабміну на апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" у даній справі (надісланий на адресу суду 11.02.2021), в якому відповідач-1 просить суд поновити строк для подання вказаного відзиву.

25. У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

26. У даному випадку Кабміном було пропущено строк - до 08.02.2021, встановлений судом (ухвалою суду від 20.01.2021) для подання відзиву на апеляційну скаргу.

27. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.

28. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого ухвалою суду від 20.01.2021 (до 08.02.2021), Кабмін не звертався до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

29. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

30. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про відмову у задоволенні клопотання Кабміну про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України як такого, що поданий після закінчення процесуального строку, встановленого судом. 31. 17.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява НАК "Нафтогаз України" про відмову від частини позовних вимог у даній справі. 32. 01.06.2021, до початку судового засідання, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Кабміну з процесуальних питань. Явка представників учасників справи. Розгляд заяв учасників справи.

33. У судове засідання, призначене на 01.06.2021, з`явились представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 у судове засідання 01.06.2021 не з`явився, хоча відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021.

34. У судовому засіданні 01.06.2021 розглянуто заяву НАК "Нафтогаз України" про відмову від частини позовних вимог.

35. У зазначеній заяві позивач просить суд прийняти відмову НАК "Нафтогаз України" від позову в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн; визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині відмови позивачу у стягненні з Держави в особі Кабміну коштів у сумі 6 053 381 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди; закрити провадження у даній справі в частині стягнення з Держави в особі Кабміну коштів у сумі 6 053 381 000,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на користь НАК "Нафтогаз України" 728 676,69 грн по сплаті судового збору.

36. Кабмін, з приводу вищезазначеної заяви подав заяву з процесуальних питань, в якій просить суд відмовити в задоволенні заяви позивача в частині стягнення з Державного бюджету України повної суми сплаченого позивачем судового збору.

37. У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву НАК "Нафтогаз України" про відмову від частини позовних вимог та просив суд її задовольнити.

38. Представники відповідача-1 проти відмови позивача від частини позовних вимог не заперечували, однак просили суд відмовити у задоволенні заяви позивача в частині стягнення з Державного бюджету України повної суми сплаченого позивачем судового збору з підстав, викладених у заяві з процесуальних питань, поданій до суду 01.06.2021.

39. Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від частини позовних вимог у даній справі, проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови НАК "Нафтогаз України" від позову у даній справі в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн, з огляду на таке.

40. Заява позивача про відмову від частини позовних вимог обґрунтована тим, що у грудні 2020 року з Державного бюджету України сплачено 32 204 882 999,70 грн в рахунок компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків за рахунок імпортованого газу за період з 01.10.2015 до 31.12.2019. При цьому, за твердженням позивача, за період з 01.04.2017 по 31.10.2018 у рахунок імпортованого газу з Державного бюджету України НАК "Нафтогаз України" сплачено 6 053 381 000,00 грн; решта сум суми шкоди, яка заявлена до стягнення - 9 430 462 000,00 грн, залишається некомпенсованою. У зв`язку з цим, НАК "Нафтогаз України" відмовляється від позову в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн та не підтримує свої позовні вимоги у цій частині внаслідок задоволення їх Державою після пред`явлення позову, зокрема, у грудні 2020 року.

41. Колегія суддів зазначає, що заява від 12.05.2021 № 14/3-249-21 про відмову від частини позовних вимог від імені НАК "Нафтогаз України" підписана представником НАК "Нафтогаз України" Короленком В., на підтвердження повноважень якого на вчинення відповідних дій до заяви про відмову від частини позовних вимог додано належним чином засвідчену копію довіреності від 12.02.2021 № 14-58. Так, вказаною довіреністю адвокату Короленку В.В. надано, зокрема, право на підписання та подання від імені НАК "Нафтогаз України" заяви про повну чи часткову відмову від позову.

42. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

43. Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

44. Пунктом 4 частини першої статті 231 ГПК України передбачено, що однією з підстав для закриття провадження у справі визначено відмову позивача від позову, яку прийнято судом.

45. У суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (ч. 1 ст. 274 ГПК України).

46. Також згідно з ч. 2 вказаної статті якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

47. Оскільки позивачем у суді апеляційної інстанції подано заяву про відмову від частини позовних вимог у даній справі, і стосовно такої відмови відсутні будь-які заперечення інших учасників справи, а також відсутні визначені чинним законодавством підстави для її неприйняття судом, така відмова приймається судом.

48. Окрім цього, враховуючи наведені вище приписи процесуального закону (ч. 2 ст. 274 ГПК України), одночасно з прийняттям відмови позивача від позову в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн у даному випадку також слід визнати нечинним оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення 6 053 381 000,00 грн та закрити провадження у даній справі у цій частині позовних вимог.

49. Результати розгляду питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог викладено у розділі "Судові витрати" цієї постанови.

50. У частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000,00 грн у судовому засіданні 01.06.2021 представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив суд її задовольнити.

51. Представники відповідача-1, у свою чергу, заперечили проти апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

52. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства (ч. 1). Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті (п. 7 ч. 4). Суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 7). 53. 22.03.2017 Кабмін, на підставі ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", прийняв рішення у формі постанови № 187, якою затвердив Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення).

54. Беручи до уваги, що в межах розгляду даного господарського спору позивачем спірний період визначений з 01.04.2017 по 31.10.2018, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування відповідних редакцій Положення.

55. Кабміном при прийнятті рішення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", визначено обсяг спеціальних обов`язків; коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та умови виконання спеціальних обов`язків.

56. Так, згідно з п. 3 Положення у первісній редакції, яка діяла до 16.03.2018, на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язки: - придбавати природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім, обсягів, що використовуються для провадження їх виробничої діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням" (пп. 1); - продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 2); - постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 4).

57. Постановою Кабміну від 28.02.2018 № 166, яка набрала чинності 16.03.2018, внесено зміни до Положення, зокрема, у підпункті 1 слова "побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії" замінено словами "побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та виробників теплової енергії", а слова "населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)" - словами "населенню, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек"; у підпунктах 2 і 3 слова "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)" в усіх відмінках замінено словами "побутові споживачі, релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" у відповідному відмінку і числі; в абзаці першому пункту 4 слова "побутовими споживачами та релігійними організаціями" замінено словами "побутовими споживачами, релігійними організаціями та державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек".

58. Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, НАК "Нафтогаз України" зазначила, що Кабмін не визначив джерел фінансування та порядку визначення компенсації, право на отримання якої має суб`єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки.

59. При цьому, позивач вказав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 826/6066/17, задоволено повністю позов НАК "Нафтогаз України", а саме: визнано протиправною бездіяльність Кабміну, яка полягає у невизначенні джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", та зобов`язано Кабмін виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

60. Посилаючись на те, що в силу закону (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу") позивач має право на відповідну компенсацію витрат, проте це право позивача порушено протиправною бездіяльністю відповідача-1, який, у порушення ч. 4 ст. 11 зазначеного Закону та ігноруючи судові рішення у справі № 826/6066/17, не визначив відповідний порядок компенсації та джерела фінансування такої компенсації, НАК "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом у даній справі про відшкодування завданої шкоди, яка полягає в упущеній вигоді у вигляді неодержаних позивачем доходів (компенсації).

61. Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на приписи статті 22 ЦК України (збитки у вигляді упущеної вигоди) та ст. 1173 ЦК України (якою передбачено відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування).

62. За твердженнями НАК "Нафтогаз України", дана спеціальна стаття передбачає особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) суб`єктний склад завдавачів шкоди - Кабмін є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"); б) завдання шкоди при здійсненні владних повноважень. Кабмін допустив протиправну бездіяльність при здійсненні ним своїх владних повноважень - під час покладення своїм розпорядчим актом - постановою спеціальних обов`язків на НАК "Нафтогаз України"; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Як зауважує позивач, незаконність бездіяльності Кабміну встановлена судовими рішеннями в адміністративній справі № 826/6066/17, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України звільняє позивача від доказування цієї обставини; г) відповідальність за шкоду, завдану органами державної влади, настає незалежно від вини цих органів. Позивач зазначає, що не наводить обґрунтування наявності вказаного елемента складу правопорушення (вини), що є обов`язковою підставою лише для настання цивільно-правової відповідальності на загальних підставах (ст. 1166 ЦК України).

63. На підтвердження розміру завданої шкоди НАК "Нафтогаз України" наведено розрахунок, що, за твердженнями позивача, здійснений на рівні розміру компенсації, яка визначається як компенсація економічно обґрунтованих витрат суб`єкта спеціальних обов`язків, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку.

64. При цьому, позивачем зазначено, що відповідно до закону компенсація розраховується як чистий дохід від реалізації природного газу споживачам у межах спеціальних обов`язків, збільшений на допустимий рівень прибутку, мінус економічно обґрунтовані витрати. При визначенні компенсації за виконання зазначених спеціальних обов`язків НАК "Нафтогаз України" застосовувала в розрахунках коефіцієнт допустимого рівня прибутку Компанії на рівні 5%, з огляду на таке. Надання послуг із централізованого газопостачання, постачання гарячої води та централізованого опалення населенню є такими, що їх можна зарахувати до соціально значущих, оскільки їх вартість безпосередньо пов`язана з ціною природного газу, встановленням соціальних норм їх використання та іншим. Здійснивши аналіз застосування діючих нормативів рентабельності на ринку соціально значущих ідентичних та однорідних товарів (паливно-енергетичні ресурси, в т.ч. скраплений газ), було визначено, що його граничний рівень коливається в діапазоні від 5% до 15%.

65. До економічно обґрунтованих витрат НАК "Нафтогаз України", пов`язаних з виконанням покладених на неї спеціальних обов`язків за твердженнями позивача, належать: собівартість реалізованого природного газу; витрати на зберігання та відбір обсягів природного газу з ПСГ, необхідних для виконання спеціальних обов`язків, які у фінансовій звітності відображаються у складі собівартості реалізованих товарів, робіт та послуг; витрати, пов`язані з фінансуванням чистого робочого капіталу, необхідного для виконання спеціальних обов`язків, які у фінансовій звітності відображаються у складі фінансових витрат і є частиною витрат на сплату відсотків за користування кредитами, в сумі, що відповідає розміру середньомісячного чистого робочого капіталу, необхідного для виконання спеціальних обов`язків; витрати на створення резерву сумнівних боргів, нарахованого на заборгованість споживачів ПСО, яка залишилась неоплаченою на останню звітну дату, що передує даті подання розрахунку компенсації. Такі витрати у фінансовій звітності відображаються у складі інших операційних витрат.

66. З огляду на наведене, НАК "Нафтогаз" у своєму позові навела формулу, за якою здійснено розрахунок розміру заявленої шкоди, а саме: К= ?3і=1 [ВЗіім х 0Ріім + ВЗівл х 0Р івл + Ві - (ЦРі х ОРі) + (ЦРі х ОРі) х Кп] (тис. грн), де: К - компенсація, що розрахована за період з 01.01.2016 по 31.03.2017; і - місяць протягом розрахункового періоду, ВЗіім - собівартість тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу, грн за тис. м3, 0Ріім - обсяг реалізації імпортованого природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО (споживачі природного газу у межах спеціальних обов`язків - далі споживачі ПСО), млн. м3, ВЗівл - собівартість тисячі кубічних метрів запасів природного газу власного видобутку, грн за тис. м3, 0Р івл - обсяг реалізації природного газу власного видобутку для забезпечення потреб споживачів ПСО, млн. м3, Ві - інші економічно обґрунтовані витрати НАК "Нафтогаз", тис. грн, ЦРі - середньозважена ціна реалізації природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО в і-ому місяці, без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості реалізації природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (ПДВ, цільова надбавка), грн за тис. м3, ОРі - загальний обсяг реалізації природного газу (імпортованого та власного видобутку) для забезпечення потреб споживачів ПСО в і-му місяці протягом розрахункового періоду, млн. м3, ЦРі х ОРі - дохід, отриманий від виконання спеціальних обов`язків, покладених на Компанію в і-ому місяці, без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості реалізованого природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (ПДВ, цільова надбавка), тис. грн, Кп - коефіцієнт допустимого рівня прибутку НАК "Нафтогаз України", прийнятий до розрахунку на рівні 5%. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

67. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

68. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

69. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 927/238/17.

70. Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

71. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

72. За приписами ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

73. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

74. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.

75. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

76. Відповідно до ч 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

77. Умовами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

78. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

79. Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

80. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.05.2021 у справі № 910/4682/20.

81. На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2020 у справі № 910/14431/18.

82. З урахування викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

83. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 826/6066/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 та постановою Верховного Суду від 21.08.2019: - визнано протиправною бездіяльність Кабміну, яка полягає у невизначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу"; - зобов`язано Кабмін виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

84. При цьому, в своїй постанові Верховний Суд вказав, що правова конструкція частини четвертої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачає єдину умову для визначення джерел фінансування та порядку виплати компенсації - це покладання спеціальних обов`язків. За такого правового регулювання, у разі покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, відповідач повинен прийняти рішення про джерела фінансування та порядок визначення компенсації.

85. Верховний Суд наголосив, що він не ототожнює обов`язок визначення джерел фінансування та порядку компенсації з автоматичною виплатою фактичних витрат за виконання спеціальних обов`язків, оскільки частина сьома статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" вимагає економічного обґрунтування витрат, отже, наявність або відсутність витрат, пов`язаних з виконанням спеціальних обов`язків, є окремим предметом захисту порушених прав.

86. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

87. Отже, господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку, що на момент розгляду спору про відшкодування шкоди обставини щодо неправомірної бездіяльності Кабміну в аспекті невизначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, передбаченої Законом України "Про ринок природного газу", не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

88. Щодо факту наявності шкоди та її розміру слід зазначити таке.

89. Категорії "збитки" та "шкода" є дефініціями цивільного законодавства. Різниця між даними правовими поняттями полягає в тому, що під шкодою прийнято розуміти втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи, тобто це зменшення кількості майнового блага. Збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди.

90. У межах даного спору НАК "Нафтогаз" заявлено до стягнення суму матеріальної шкоди, яку розраховано останнім як суму компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу".

91. Свою правову позицію НАК "Нафтогаз" обґрунтовує тим, що саме неотримання такої компенсації спричиняє шкоду позивачу.

92. Позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди, розраховані шляхом зменшення економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку на доходи, отримані у процесі виконання покладених на позивача спеціальних обов`язків.

93. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

94. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

95. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

96. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що такі розрахунки позивача є теоретичними, не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач-1 не здійснював протиправні дії. Наведене позивачем обґрунтування понесених збитків і подані докази на підтвердження їх виникнення не можуть беззастережно підтвердити реальну можливість отримання позивачем наведених грошових сум.

97. При цьому, розраховуючи суму збитків, позивач зазначає, що ним фактично здійснюється розрахунок компенсації за виконання спеціальних обов`язків (т. 1, арк. справи 87-90).

98. Таким чином, звернувшись із даним позовом, позивач, фактично, мав намір стягнути з Кабміну суму компенсації.

99. За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

100. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

101. З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно вказав, що приписи ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" є підставою виникнення у НАК "Нафтогаз" законодавчо закріпленого права на отримання компенсації, а в Кабміну, у свою чергу, обов`язку забезпечити здійснення такої компенсації.

102. Разом з тим, за приписами ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

103. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є зобов`язальними та підлягають захисту у спосіб, передбачений нормами ГК України та ЦК України, зокрема, але не виключно шляхом стягнення суми компенсації. У межах даного позову порушені права позивача не можуть бути відновлені крізь призму деліктних правовідносин з Кабміном.

104. За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та правомірно відмовив у позові.

105. Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду.

106. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

107. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

108. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

109. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

110. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000,00 грн відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається. Судові витрати.

111. Відповідно до ч. 2 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

112. Аналогічне положення також міститься і в ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

113. Таким чином, у зв`язку з відмовою позивача - НАК "Нафтогаз України" від позову у справі № 910/11141/19 в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн, позивачу підлягає поверненню у цій частині з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19, що становить 197 593,56 грн.

114. Крім того, з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", та вимоги прохальної частини заяви НАК "Нафтогаз України" про відмову від частини позовних вимог, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України також судовий збір у розмірі 95 025,00 грн як такий, що сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

115. Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 292 618,56 грн.

116. Щодо посилання позивача у заяві про відмову від частини позовних вимог на положення другого речення ч. 3 ст. 130 ГПК України в обґрунтування вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 728 676,69 грн витрат зі сплати судового збору, слід зазначити таке.

117. Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

118. Аналіз положень ч. 3 ст. 130 ГПК України свідчить про те, що розподіл судового збору (стягнення судового збору з однієї із сторін на користь іншої) у разі відмови позивача від позову залежить від того, що стало підставою для відмови позивача від позову.

119. У даному випадку у заяві про відмову від частини позовних вимог позивач зазначає, що він відмовляється від позову в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн та не підтримує позовні вимоги у цій частині унаслідок задоволення їх Державою після пред`явлення позову та посилається на положення другого речення ч. 3 ст. 130 ГПК України, яке надає позивачу право на відшкодування понесених ним у справі витрат за рахунок відповідача.

120. Однак відповідач-1 у заяві з процесуальних питань, поданій до Північного апеляційного господарського суду 01.06.2021, позов не визнає і вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

121. Таким чином, питання щодо часткового задоволення вимог позивача після пред`явлення позову у даному випадку є спірним та не може з`ясоване під час розгляду заяви позивача про відмову від частини позовних вимог, оскільки спір не вирішується по суті. Водночас, колегія суддів враховує, що відмова від позову є правом позивача, закріпленим п. 1 ч. 1 ст. 46 ГПК України.

122. З урахуванням викладеного, з огляду на те, що позивач в якості підстав відмови від частини позовних вимог посилається на їх задоволення після пред`явлення позову, тоді як відповідач-1 заперечує факт визнання ним позовних вимог, та, відповідно, їх задоволення відповідачем-1, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування положень другого речення частини третьої статті 130 ГПК України щодо присудження стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача.

123. Також, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 46, 74, 129, 130, 191, 231, 269, 270, 274-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відмову від позову у справі № 910/11141/19 в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн задовольнити.

2. Прийняти відмову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позову у справі № 910/11141/19 в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн.

3. Визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині позовних вимог про стягнення 6 053 381 000,00 грн.

4. Закрити провадження у справі № 910/11141/19 частині позовних вимог про стягнення 6 053 381 000,00 грн.

5. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 292 618 (двісті дев`яносто дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн 56 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 0000013647 від 30.12.2020.

6. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

7. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000,00 грн залишити без змін.

8. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

9. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000,00 грн.

10. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 07.06.2021. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді С.В. Владимиренко І.П. Ходаківська