Постанова КГС ВС № 917/202/21 (917/339/21)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Київ Справа № 917/202/21 (917/339/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В., за участю представників: Шапошника Миколи Олексійовича (особисто, в режимі відеоконференції), ОСОБА_1 : Плотниченка Д. Г. (в режимі відеоконференції), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої Олени Станіславівни (особисто, в режимі відеоконференції), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої Олени Станіславівни: Дорошенко О. М. (в режимі відеоконференції) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у складі колегії суддів: Черноти Л. Ф. - головуючої, Зубченко І. В., Стойки О. В. та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у складі судді Ореховської О. О. за позовом ОСОБА_1 до

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої Олени Станіславівни,

5. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни,

6. Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення від 30.03.2020 № 30/20, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, витребування майнових прав як цілісного майнового комплексу, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у межах справи № 917/202/21 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" ІСТОРІЯ СПРАВИ Вступ

1. Засновник селянського (фермерського) господарства прийняв рішення щодо відступлення належної йому частки в статутному (складеному) капіталі господарства в розмірі 100 % на користь двох фізичних осіб з якими уклав договір-купівлі продажу майнових прав на фермерське господарство та підписав акт приймання-передачі майнових прав, що згодом стало підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів щодо зміни складу засновників (учасників), керівника, власника юридичної особи.

2. Через шість місяців з моменту прийняття оспорюваного рішення та укладення договору, колишній засновник фермерського господарства звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього зазначеними вище фізичними особами психологічного насильства та протиправного заволодіння ними майном фермерського господарства.

3. Надалі колишній засновник фермерського господарства подав до суду позов про визнання недійсним прийнятого ним рішення щодо відступлення частки, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, витребування майнових прав як цілісного майнового комплексу, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, у задоволені позову відмовив з мотивів, зокрема: 1) ненадання позивачем доказів вчинення відносно нього кримінального правопорушення з примушування до прийняття оспорюваного рішення й договору, що може бути підтверджений саме вироком суду; 2) можливості відчуження фермерського господарства не виключно як цілісного майнового комплексу; 3) ненадання позивачем доказів наявності права спільної сумісної власності на фермерське господарство у нього та його колишньої дружини, її участі у фермерському господарстві.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання про те: І) чи є оборотоздатною частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та які умови її відчуження? ІІ) яка правова природа оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав? ІІІ) у який спосіб має бути захищене право особи, що прагне відновити себе у складі засновників фермерського господарства після неодноразового відчуження частки в статутному (складеному) капіталі господарства на користь інших осіб?

6. Суд вважає помилковими та передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості заявлених вимог позивача, виходячи з такого. Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідачів

7. Господарським судом Полтавської здійснюється провадження у справі № 917/202/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія", процесуальним правонаступником прав та обов`язків якого згідно ухвали суду від 25.05.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (далі - ТзОВ "ФК "Мустанг Фінанс") до Селянського (фермерського) господарства "Весела Долина" (далі - СФГ "Весела Долина", боржник) про банкрутство, відкрите ухвалою від 25.05.2021. 8. 09.03.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач 2), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , відповідач 3), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої Олени Станіславівни (далі - приватний нотаріус Шуваєва О. С., відповідач 4), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни (далі - приватний нотаріус Лозенко В. В., відповідач 5) та Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" (далі - СФГ "Весела Долина", відповідач 6), в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) просив: 1) визнати недійсним рішення засновника СФГ "Весела долина" від 30.03.2020 № 30/20; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" від 30.03.2020, укладений між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як покупцями; 3) витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнові права СФГ "Весела Долина" як цілісний майновий комплекс; 4) скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СФГ "Весела Долина", проведених після укладення недійсного договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела Долина" від 30.03.2020, зокрема: - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 11:44:00, 12181070018000165, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Шуваєва О. С.; - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 18:02:39, 12181070019000165, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Шуваєва О. С.; - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 14.04.2020 17:49:16, 12181050020000165, інші зміни, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Шуваєва О. С.; - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.07.2020 09:47:31, 12181070021000165, зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Лозенко В. В.; - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 16.12.2020 13:56:52, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки, ОСОБА_7 , приватний нотаріус Шуваєва О. Є.; - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 17.12.2020 11:16:15, 1002181070022000165, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Шуваєва О. С.

9. Позов ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) мотивований тим, що відповідачі 1, 2, застосовуючи щодо нього фізичне та психічне насильство, яке полягало в погрозах вбивством самого позивача та всіх членів його сім`ї, змусили його підписати оспорюване рішення засновника СФГ "Весела долина" від 30.03.2020 № 30/20, договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" від 30.03.2020, акт приймання-передачі майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2020 та заяву від 30.03.2020, на підставі яких приватним нотаріусом Шуваєвою О. С. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - СФГ "Весела долина" щодо складу або інформації про засновників, складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

10. Як зазначає позивач, наразі у провадженні слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження від 09.10.2020 № 12020040000000752 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 129, частиною третьою статті 146, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 206, частинами першою, другою статті 255 Кримінального кодексу України (далі - КК України) по факту того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи діючи у складі організованої групи та керуючи такою організацією, серед іншого, вчинили протиправне заволодіння майном підприємства, шляхом вимоги припинити займатися господарською діяльністю, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, що заподіяло велику шкоду. Потерпілими у кримінальному провадженні є ОСОБА_1 та його діти - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

11. У рамках наведеного кримінального провадження затримані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи, причетні до вчинення вказаних злочинів, їм повідомлено про підозру, а 19.02.2021 стосовно них застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За твердженням позивача досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_2 , діючи у складі організованої групи у складі ОСОБА_3 та інших осіб, подавивши волю ОСОБА_1 до можливого опору, вчинили протиправне заволодіння майном СФГ "Весела Долина" шляхом вимоги припинити займатися господарською діяльністю, тим самим незаконно позбавили позивача проти його волі права власності на належне фермерське господарство з наявними об`єктами нерухомості, земельними ділянками та іншим, що в свою чергу вказує на те, що оскаржені документи були підписані позивачем під впливом фізичного та психічного насильства. ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні має статус потерпілого, що підтверджується листом СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 26.02.2021 № 2/219СВ.

12. Крім того, як зазначає ОСОБА_1 , частка в статутному капіталі СФГ "Весела Долина" придбана фізичними особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не пов`язані між собою родинними зв`язками, що суперечить приписам статті 22 Закону України "Про фермерське господарство"; договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" від 30.03.2020 є нікчемним через відсутність його нотаріального посвідчення; договір укладений за відсутності згоди одного із співвласників на розпорядження фермерським господарством, оскільки СФГ "Весела Долина", яке зареєстровано з 1995 року у період шлюбу позивача з колишньою дружиною - ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 , колишня дружина) є спільною сумісною власністю позивача та його колишньої дружини.

13. З урахуванням наведеного, позивач просить визнати недійсними оспорюваний договір купівлі - продажу майнових прав на СФГ "Весела Долина" від 30.03.2020, рішення засновника СФГ "Весела Долина" від 30.03.2020 та скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених на підставі спірного правочину, оскільки їх вчинено за відсутності справжнього волевиявлення позивача із застосуванням фізичного й психічного тиску щодо нього, частка в статутному капіталі придбана фізичними особами, які не пов`язані між собою родинними зв`язками та договір укладено за відсутності згоди одного із співвласників - колишньої дружини позивача.

14. Окрім того, враховуючи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СФГ "Весела Долина" було повторно відчужено ОСОБА_4 , на якого згодом перереєстровано господарство, ОСОБА_1 просить витребувати зазначене майно у ОСОБА_4 як у добросовісного набувача в порядку частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

15. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову визначено, зокрема, приписи статей 191, 215, 220, 231, 321, 330, 355, 386, 388, 627, 657 ЦК України, статей 60, 65, 68 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статей 1, 3, 19, 20, 22 Закону України "Про фермерське господарство".

16. ОСОБА_2 (відповідач 1) щодо заявлених ОСОБА_1 вимог позову заперечив, зазначаючи, зокрема, таке: - всі правочини було укладено в рамках чинного законодавства, з власної волі без будь-яких насильницьких дій, погроз, психологічного чи фізичного тиску, насильства зі сторони відповідачів 1, 2 щодо позивача. Крім того, протягом тривалого часу позивачем не заявлялося жодних нарікань, скарг чи заяв щодо відчуження ним своїх майнових прав, а позов ним подано фактично через рік від дати укладання угоди; - позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи, а його твердження щодо застосування до нього насильства ґрунтується лише на припущеннях. Окрім того, ним не доведено безпосереднього причинного зв`язку між психічним тиском та волевиявленням сторони правочину щодо його підписання; - частина друга статті 22 Закону України "Про фермерське господарство", на яку посилається позивач, не містить імперативної норми щодо відчуження фермерського господарства виключно як цілісного майнового комплексу, а передбачає таку можливість поряд із іншими цивільно-правовими механізмами. Фермерське господарство може бути відчужене в інший спосіб, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, за умови наявності відповідного рішення членів фермерського господарства. Таке рішення від 30.03.2020 про відчуження майнових прав прийняте позивачем та посвідчене належним чином відповідачем 4; - позивачем не надано належних і допустимих доказів участі його колишньої дружини - ОСОБА_10 в сімейному фермерському господарстві, як і доказів належності фермерського господарства до спільної сумісної власності подружжя. Шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було розірвано 15.02.2017, тому до поділу майна подружжя застосовується загальна позовна давність у три роки. Станом на 20.10.2021 жодні спори щодо поділу майна подружжя відсутні. Крім того, позивачем не залучено ОСОБА_10 ані у якості співпозивача, ані у якості третьої особи; - при укладанні договору купівлі-продажу майнових прав, норма Закону України "Про фермерське господарство" щодо кола осіб які можуть входити до фермерського господарства не порушено, оскільки довідка про склад сім`ї, акт обстеження житлово-побутових умов свідчать про наявність родинних зв`язків між відповідачами 1, 2; - наявність спрямованого на відчуження майна рішення позивача від 30.03.2020 свідчить, що власник виявив волю на відчуження. Будь-яких доказів того, що майно, яке є предметом віндикації вибуло з володіння позивачі поза його волею він не надав.

17. Приватний нотаріус ОСОБА_5 (відповідач 4) заявлені позивачем вимоги позову не визнала з мотивів їх необґрунтованості, зазначаючи, зокрема, таке: - позивачем не надано будь-яких доказів, що свідчать про застосування щодо нього фізичного чи психологічного тиску з метою спонукання до відчуження майнових прав; - підписи позивача на рішенні засновника № 30/20 та акті приймання-передачі майнових прав СФГ "Весела долина" нотаріально посвідчені 30.03.2020, тоді як звернення позивача до правоохоронних органів здійснені 08.10.2020 та 30.12.2020. Такий значний розрив у часі між нотаріальним посвідченням підпису позивача та зверненням до правоохоронних органів спростовує його твердження про укладання правочину під впливом насильства; - факт застосування насильства обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі, який на сьогодні відсутній; - позивачем не надано належних і допустимих доказів належності відчужених прав селянського фермерського господарства до спільної сумісної власності позивача та його колишньої дружини - ОСОБА_10 ; - позивач уклав оспорюваний договір без посилань на наявність прав третіх осіб на СФГ Весела долина", не заявив про порушення прав та законних інтересів колишньої дружини; - будь-яких судових проваджень за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення вартості (частки) в СФГ "Весела долина" , тощо в системі "Судова влада" не зареєстровано. 18. 03.06.2021 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу, якою передав матеріали справи № 917/339/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Шуваєвої О. С., приватного нотаріуса Лозенко В. В. та СФГ "Весела долина" про визнання недійсним рішення від 30.03.2020 № 30/20, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, витребування майнових прав як цілісного майнового комплексу, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу для розгляду в межах справи № 917/202/21 про банкрутство СФГ "Весела долина". Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій 19. 16.08.1995 зареєстровано як юридичну особу СФГ "Весела Долина" (код ЄДРПОУ 21900245), дата запису: 27.02.2006, номер запису: 12181200000000165. Наразі місцезнаходженням юридичної особи є: 36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 124-А (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

20. СФГ "Весела Долина" є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює наступні види економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.46 розведення свиней, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.71 Оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

21. Під час розгляду справи № 917/202/21 про банкрутство СФГ "Весела Долина" судами встановлено, що з дати державної реєстрації 16.08.1995 і до 30.03.2020 головою і єдиним засновником СФГ "Весела Долина" (частка 100 %) був громадянин України ОСОБА_1 . 22. 30.03.2020 корпоративні права на СФГ "Весела Долина" з ОСОБА_1 (частка 100 %) були переоформлені на громадян України - ОСОБА_2 (голова та член СФГ з часткою у статутному капіталі 70 %) та ОСОБА_3 (член СФГ з часткою у статутному капіталі 30 %).

23. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 16.12.2020 єдиним засновником СФГ "Весела Долина" та його керівником є ОСОБА_4 , якому належить частка 100 % у статутному капіталі фермерського господарства.

24. Як установили суди попередніх інстанцій, згідно рішення засновника СФГ "Весела долина" від 30.03.2020 № 30/20 засновником цієї юридичної особи ОСОБА_1 з питань порядку денного зборів було прийнято такі рішення: - відступити належну ОСОБА_1 частку у складеному капіталі СФГ "Весела долина" вартістю 700 000,00 грн, що відповідає 100 % складеного капіталу господарства, на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 70 % статутному (складеного) капіталу СФГ "Весела долина", на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - 30 % складеного капіталу СФГ "Весела долина", на підставі договору купівлі продажу майнових прав на СФГ "Весела долина"; - звільнити з посади голови СФГ "Весела долина" ОСОБА_1 та призначити нового голову СФГ "Весела долина" - ОСОБА_2 ; - провести державну реєстрацію змін до СФГ "Весела Долина".

25. Крім того, 30.03.2020 на підставі зазначеного рішення засновника СФГ "Весела долина" між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" (далі - договір) згідно якого ОСОБА_1 як продавець зобов`язався передати майнові права на СФГ "Весела Долина" у власність покупцям, а саме: ОСОБА_2 - 70% майнових прав на господарство та ОСОБА_3 - 30 % майнових прав на господарство, а покупці зобов`язалися прийняти майнові права на господарство і сплатити за них обговорену грошову суму.

26. Відповідно до пункту 1.2. договору у власність покупців передаються майнові права на господарство у цілому, що використовується для здійснення господарської діяльності, до складу яких входять всі види майна, що призначене для його діяльності, а також права на позначення, що індивідуалізують господарство, його продукцію, роботи, послуги, в тому числі фірмове найменування, товарний знак, та інші виключні права, за винятком тих прав та обов`язків, які продавець у відповідності до законодавства України не має права передавати іншим особам.

27. Пунктом 1.4. договору сторони визначили суттєві ознаки, що індивідуалізують господарство, серед яких: основні фонди, борги (зобов`язання), нерухоме майно, право оренди земельних ділянок. До договору додається: інвентаризаційний опис, бухгалтерський баланс, висновок про склад та вартість підприємства, перелік боргів (зобов`язань) з зазначенням кредиторів, характеру, розміру та строків їх вимог.

28. За пунктом 1.5. договору до складу майнових прав господарства входять: основні фонди загальною вартість 29 000 000,00 грн (підпункт 1.5.1.); борги (зобов`язання) загальною вартістю 45 000 000,00 грн (підпункт 1.5.2.); нерухоме майно, а саме: комплекс, господарський двір фермерського господарства, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля - складське приміщення з їдальнею, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, зерносклад на 200 т, що знаходиться адресою АДРЕСА_2 ; нежитлова будівля, молочник, що знаходиться адресою АДРЕСА_3 ; нежитлова будівля, коровник, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, зерносклад на 1000 т, що знаходиться адресою АДРЕСА_2 ; комплекс, нежитлові будівлі мехтоку, що знаходиться адресою АДРЕСА_2 ; нежитлові будівля, гаражі для тракторів, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 ; право оренди земельних ділянок площею 1 700 га, які знаходяться на території Дніпропетровської області, Томаківського району (підпункт 1.5.3.). До договору додається: інвентаризаційний опис, бухгалтерський баланс, висновок про склад та вартість підприємства, перелік боргів (зобов`язань) з зазначенням кредиторів, характеру, розміру та строків їх вимог.

29. Згідно із пунктом 1.6. договору продаж вчинюється шляхом повної оплати вартості господарства та передачі продавцем покупцям документів та інших атрибутів, що підтверджують юридичний статус господарства та його характеристики, який передається за цим договором. Передача господарства продавцем покупцям вчинюється за актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі укладається та підписується сторонами протягом трьох днів з моменту повної оплати вартості господарства покупцем продавцям. Складання та надання на підпис акту прийому-передачі є обов`язком продавця та вчинюється за його рахунок. З моменту підписання акту прийому-передачі господарство вважається переданим покупцям.

30. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2, 3.1 договору цей продаж вчиняється за 700 000,00 грн. Сторони своїми підписами під цим договором підтверджують факт розрахунку за продані майнові права на СФГ "Весела Долина" в готівковій формі в день підписання цього договору. Право власності на господарство виникає у покупців з моменту укладання цього договору. Після укладання цього договору покупці зобов`язані зареєструвати зміни до установчих документів підприємства щодо зміни власника в установленому законом порядку.

31. Також, 30.03.2020 між продавцем - ОСОБА_1 та покупцями - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" за яким у відповідності до умов договору продавець передав, а покупці прийняли майнові права на СФГ "Весела Долина", код ЄДРПОУ 21900245.

32. Крім того, 30.03.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С. за реєстровими номерами 305-307 посвідчено справжність підписів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішенні № 30/20 засновника СФГ "Весела долина" від 30.03.2020, а також за реєстровими номерами 299-301 - на акті приймання-передачі майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" від 30.03.2020.

33. Зазначені обставини стали підставою для внесення відповідних реєстраційних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які позивач просить скасувати.

34. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 16.12.2020 і на даний час керівником і єдиним засновником СФГ "Весела Долина" є громадянин України ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) ( АДРЕСА_4 ), якому належить частка 100 % у статутному капіталі фермерського господарства. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 35. 15.02.2022 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 917/202/21 (917/339/21), яким повністю відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

36. Рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання недійсним рішення засновника та договору мотивовано: 1) недоведенням та ненаданням ОСОБА_1 належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів підписання рішення засновника та відчуження ним майнових прав на СФГ "Весела Долина": всупереч його дійсній волі внаслідок застосування до нього або членів його родини фізичного та/або психологічного тиску; за відсутності згоди подружжя - колишньої дружини із якою шлюб на момент укладення договору був розірваний та наразі відсутні спори щодо поділу майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності; 2) відсутністю у частині другій статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" імперативної норми щодо відчуження фермерського господарства виключно як цілісного майнового комплексу.

37. Окрім того, місцевий господарський суд визнав відсутніми підстави для задоволення позову в частині: 1) скасування державної реєстрації змін, внесених приватними нотаріусами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СФГ "Весела Долина", оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними рішення засновника СФГ "Весела долина" та договору у задоволенні яких відмовлено, 2) витребування у ОСОБА_4 на користь позивача майнових прав СФГ "Весела Долина" як цілісного майнового комплексу через недоведеність вимог позивача в частині визнання недійсними рішення засновника СФГ "Весела долина" та договору, предметом якого є купівля-продаж саме майнових прав СФГ "Весела Долина", які були передані позивачем відповідачу 1 та відповідачу 2, а не цілісний майновий комплекс.

38. Суд першої інстанції зазначив, що факт вчинення кримінального правопорушення повинен бути підтверджений відповідними доказами, а саме вироком суду, якого щодо відповідачів 1, 2 позивачем не надано, тоді як наявність відкритого кримінального провадження відносно цих осіб не може слугувати належним та достатнім доказом для визнання їх винними у вчиненні злочину. При цьому, суд урахував, що позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення більше ніж через 6 місяців після підписання оспорюваного рішення засновника та договору, а також те, що після зазначеного він продовжував працювати разом з відповідачами 1, 2 та представляти інтереси СФГ "Весела Долина", на підтвердження чого наявна нотаріально посвідчена довіреність, видана СФГ "Весела Долина" в особі голови Володіна О. М. на ім`я у тому числі і ОСОБА_1 на представництво останнім СФГ "Весела Долина".

39. Також місцевий господарський суд під час надання оцінки відчуження господарства за договором зауважив, що предметом оспорюваного договору є саме належні позивачу майнові права на СФГ "Весела Долина", а частина друга статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає можливість відчуження фермерського господарства, окрім як цілісного майнового комплексу, також в інший спосіб на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу за умови наявності відповідного рішення членів фермерського господарства. Таке рішення було прийнято позивачем та нотаріально посвідчене відповідачем 4 (приватним нотаріусом Шуваєвою О. С.).

40. Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивачем не надано документальних доказів наявності права спільної сумісної власності на СФГ "Весела Долина" у нього та його колишньої дружини, рівно як доказів участі останньої у СФГ "Весела Долина". До того ж, як зазначив місцевий господарський суд, на дату підписання позивачем оспорюваного рішення та укладання ним договору шлюб між подружжям було розірвано і з дня його розірвання минуло понад 3 роки, а за даними Єдиного державного реєстру судових рішень станом на час прийняття рішення в провадженні судів спори щодо поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 відсутні. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

41. Східний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2022 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі № 917/202/21 (917/339/21) залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції та наведеним ним обґрунтуваннями щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог 42. 28.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі № 917/202/21 (917/339/21), в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та задовольнити вимоги його позову в повному обсязі. Рух касаційної скарги

43. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/202/21 (917/339/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022. 44. 20.12.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження; касаційну скаргу залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку.

45. Ухвалою від 30.01.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 та поновив йому пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 917/202/21 (917/339/21) за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.02.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву до 10.02.2023.

46. Ухвалою від 23.02.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи до 16.03.2023, а ухвалою від 16.03.2023 - до 23.03.2023.

47. У зв`язку з перебуванням суддів у відпустці, на лікарняному склад колегії суду неодноразово змінювався.

48. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 для розгляду справи № 917/202/21 (917/339/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., яку суд ухвалою від 22.03.2023 прийняв до провадження та постановив здійснити її розгляд у раніше визначені дату та час - 23.03.2023.

49. Ухвалою від 23.03.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи до 30.03.2023.

50. У судове засідання 30.03.2023 в режимі відеоконференції з`явилися ОСОБА_1 й приватний нотаріус Шуваєва О. С. та їх представники, які надали пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу ( ОСОБА_1 )

51. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке: - суди попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях не врахували, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу за умови наявності відповідного рішення членів фермерського господарства; - суди залишили поза увагою, що оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнових прав фермерського господарства як цілісного майнового комплексу з урахуванням чого обов`язковою умовою його дійсності є нотаріальне посвідчення такого договору, що в цьому разі відсутнє; - суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що виключно вирок суду у кримінальному провадженні є доказом підписання позивачем оскарженого рішення засновника та договору під впливом психічного насильства; - суди попередніх інстанцій під час розгляду справи та ухвалення оскаржених судових рішень не застосували стандарт доказування "вірогідності доказів" та не надали, з урахуванням цього стандарту, оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження відчуження ним майнових прав на фермерське господарство всупереч його волі внаслідок психічного насильства зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі 1, 2). Зокрема, наявним в справі письмовим доказам, серед яких: копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12020040000000752, копії листа СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 26.02.2021 № 2/219СВ, копії протоколу допита свідка ОСОБА_4 від 18.02.2021, копії стенограми допиту свідка ОСОБА_4 , копії клопотання про проведення допиту свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні 09.03.2021, копії ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2021 у справі № 204/1285/21, копії ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 ; - суди не врахували, що під час розгляду справи відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження сплати та переказу позивачеві визначеної спірним договором суми коштів в розмірі 700 000,00 грн; - суди попередніх інстанцій залишили поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів підписання позивачем документів чи укладення договорів на підставі довіреності, про видачу якої на ім`я ОСОБА_1 зазначено в судових рішеннях; - СФГ "Весела Долина" ніколи не отримувало електронного підпису головного бухгалтера, тому висновок судів щодо подачі в електронну вигляді за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 звіту до податкових органів не відповідає дійсності; - суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що оскаржене рішення засновника та договір не відповідають вимогам частини другої статті 1, частин першої - третьої статті 3, частини другої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (покупці за договором) не є один одному родичами та членами сім`ї. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи (Приватний нотаріус Шуваєва О. С.)

52. Приватний нотаріус Шуваєва О. С. (відповідач 4) у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу доводи ОСОБА_1 не визнає та просить суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін зазначаючи, зокрема, таке: - суди попередніх інстанцій правильно застосували аналогію закону та зробили обґрунтований висновок щодо можливості продажу майнових прав в селянському (фермерському) господарстві не тільки як цілісного майнового комплексу; - позивач не надав будь-яких належних доказів на підтвердження факту застосування відповідача 1, 2 до нього та членів його сім`ї насильства внаслідок якого було підписаний оспорюваний договір; - позивач не подав до суду заяв свідків, складений відповідно до вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Свідки, на покази яких послався ОСОБА_1 , не допитувалися судом першої інстанції, оскільки позивач не заявляв клопотань про їх допит; - суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували часовий проміжок між укладенням договору та зверненням позивача до правоохоронних органів, який складає понад шість місяців, що свідчить про надуманість підстав позову; - твердження позивача щодо непроведення з ним розрахунку за договором спростовуються пунктом 2.2. договору; - договір купівлі-продажу майнових прав на фермерське господарство не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, тому на спірні правовідносини не розповсюджується дотримання Положення про проведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148; - позивач зловживає своїм правом на судовий захист, оскільки його поведінка у правовідносинах є суперечливою та він намагається отримати позитивне для себе рішення за надуманих ним підстав позову. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

53. Вирішуючи наведені в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого. (І) Щодо оборотоздатності частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та умов її відчуження

54. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

55. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

56. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

57. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

58. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

59. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20, від 23.02.2023 у справі № 927/84/16 (927/1258/21).

60. Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

61. За частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

62. Отже, об`єктами цивільних прав також є майнові права, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

63. Законодавство не містить чіткого та вичерпного переліку майнових прав. Абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" такими правами визначає будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

64. До майнових прав належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних - права із частки, які відповідно до статті 167 ГК України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.

65. Ураховуючи наведене, об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).

66. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".

67. Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.

68. Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.

69. Частиною шостою статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються статутом фермерського господарства.

70. Окрім того, частинами другою, третьою статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

71. До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

72. Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.

73. До того ж за змістом частини другої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" відчуження цілісного майнового комплексу допускається лише за цивільно-правовими угодами та на підставі відповідного рішення членів фермерського господарства.

74. Отже, наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства нормативно невизначене та неурегульоване.

75. Суд враховує, що зареєстроване як юридична особа фермерське господарство за своє природою є специфічним суб`єктом господарювання, правове регулювання статусу якого має певні, характерні лише для нього, особливості, що відрізняють його від інших суб`єктів господарювання.

76. Однією з таких особливостей є визначений частиною першою статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" суб`єктний склад фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

77. При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Для цілей Закону України "Про фермерське господарство" до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (частини друга, третя статті 3 цього Закону).

78. Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 СК України.

79. Такі самі умови визначені абзацом другим частини п`ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" для фермерського господарства без статусу юридичної особи.

80. Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до статті 27 Закону України "Про фермерське господарство" може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов`язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (абзац четвертий частини п`ятої статті 1 цього Закону).

81. Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.

82. Тож, фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.

83. Така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов`язаними родинними або сімейними зв`язками з існуючими членами господарства.

84. Більше того, поза межами сімейних/родинних зв`язків такий суб`єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України "Про фермерське господарство").

85. Відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

86. Однак зазначені особливості суб`єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).

87. Ураховуючи наведене, належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство". (ІІ) Щодо правової природи оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав

88. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначення правової природи договору як основи виникнення правовідносин є невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судом спірних правовідносин.

89. Назва договору та найменування його сторін не свідчать про його правову природу, оскільки саме предмет правочину визначає його відповідну правову природу.

90. Під предметом договору в теорії права розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4003/21).

91. Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків.

92. Тобто важливим та визначальним для віднесення договору до певної категорії правочинів є не назва договору чи поіменування статусу сторін, а дійсна сутність такого договору, зміст зобов`язань, визначених цим договором.

93. Тому досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

94. У справі, яка переглядається, сукупність встановлених обставин щодо ухвалення засновником СФГ "Весела долина" рішення про відступлення належної йому частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, змісту та умов договору, зобов`язань сторін за цим договором та правових наслідків, зумовлених укладенням такого договору - вчинення реєстраційних дій зі зміни засновника (власника, учасника) фермерського господарства, свідчать, що оспорюваний договір за своєю правовою природою фактично є договором відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

95. Тож той факт, що оспорюваний договір має назву договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" з урахуванням наведеного вище жодним чином не нівелює його правову природу як договору відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, право на яку належить до майнових прав.

96. Звідси, суд вважає помилковою правову кваліфікацію судами оспорюваного договору як договору купівлі-продажу майнових прав, а не договору відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства внаслідок укладення якого відбулася зміна засновників (учасників) фермерського господарства. (ІІІ) Щодо способу захисту права особи, що прагне відновити себе у складі засновників фермерського господарства після неодноразового відчуження частки в статутному (складеному) капіталі господарства на користь інших осіб

97. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

98. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

99. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

100. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

101. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

102. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

103. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

104. У цій справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді: 1) визнання недійсним рішення засновника СФГ "Весела долина" про відступлення частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства на користь відповідачів 1, 2; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина"; 3) витребування у відповідача 3 майнових прав як цілісного майнового комплексу; 4) скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

105. Отже, аналіз змісту та характеру заявлених ОСОБА_1 позовних вимог свідчить, що позивач, звертаючись до суду з позовом за визначеного ним предмету спору, фактично прагне відновлення становища, яке існувало до стверджуваного порушення його прав, тобто прагне відновити себе у складі засновників (учасників) СФГ "Весела долина", який існував до 30.03.2020 (день ухвалення оспорюваного рішення засновника та укладення договору).

106. Тобто у спірних правовідносинах, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про засновників (учасників) фермерського господарства, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про склад засновників (учасників) СФГ "Весела долина".

107. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

108. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство" (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

109. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

110. Отже, у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Такий перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства.

111. Суд зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

112. Верховний Суд неодноразово робив висновок, що у подібних спірних правовідносинах належним способом захисту є витребування власником майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та звертав увагу на недоцільності у такому випадку оскаржувати весь ланцюжок правочинів, які були укладені після вибуття майна із володіння власника.

113. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/19, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20).

114. З огляду на викладене, визнання недійсним рішення засновника фермерського господарства про відступлення частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не є належним та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка прагне відновити склад засновників (учасників) фермерського господарства, що існував до стверджуваного порушення її прав чи інтересів.

115. Водночас захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20).

116. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18).

117. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України таку вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

118. Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

119. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

120. Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

121. Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

122. Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як оцінка його відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

123. Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19). Щодо суті касаційної скарги Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав

124. Суди попередніх інстанцій наведені вище висновки щодо ефективності способу захисту порушених прав особи у разі неодноразово відчуження належної їй частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не врахували та відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення засновника фермерського господарства про відступлення частки у складеному капіталі фермерського господарства, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу з підстав недоведеності заявлених вимог позивачем.

125. Однак, незважаючи на правильність вирішення спору по суті в цій частині, суди попередніх інстанцій не надали оцінки ефективності й належності обраного способу захисту порушеного права позивача та не встановили чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів, натомість відмовили позову в цій частині з підстав його недоведеності, з урахуванням чого мотивувальні частини оскаржених судових рішень в цій частині підлягають зміні з викладенням їх в редакції цієї постанови.

126. Водночас, позивач, окрім зазначених вище, також заявив вимогу про витребування у ОСОБА_4 (останнього набувача майна, відповідача 3) на користь ОСОБА_1 майнових прав СФГ "Весела Долина" як цілісного майнового комплексу.

127. Проте внаслідок прийняття оскарженого рішення засновника та укладення оспорюваного договору відбулося саме відчуження належної йому частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, право на яку належить до майнових прав, а не цілісного майнового комплексу як майнових прав про що зазначає помилково позивач.

128. Однак, як свідчить пред`явлений позов, його підстави та встановлені судами обставини справи, така вимога заявлена позивачем, а згодом підтримана під час розгляду справи у визначеній ним редакції, виходячи зі змісту найменування укладеного ним з відповідачами 1, 2 договору купівлі-продажу майнових прав, характеристик складових майнових прав, визначених пунктом 1.5. договору, яка ототожнена позивачем за своїми ознаками в сукупності як майнові права у вигляді цілісного майнового комплексу та наданої судами правової оцінки оспорюваного договору.

129. У ході перегляду справи судом касаційної інстанції визнано помилковою надану судами попередніх інстанцій правову кваліфікацію оспорюваного договору та з`ясовано, що пред`явлений позивачем позов за своєю суттю фактично є направленим на відновлення складу засновників (учасників) фермерського господарства, який існував до стверджуваного порушення його права та інтересів.

130. Утім в оскаржених судових рішеннях оцінка правомірності заявлених позивачем вимог в цій частині здійснена судами з огляду на правову кваліфікацію оспорюваного договору як договору купівлі-продажу майнових прав та без належної оцінки обраного способу захисту порушених прав (витребування майнових прав) з точки зору його ефективності як інструменту поновлення стверджуваного порушення прав позивача. Щодо наявності волі позивача на відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства (прийняття оспорюваного рішення засновника та укладення договору під тиском й впливом психологічного насильства), добросовісності набуття відповідачем 3 спірного майна

131. Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували та не надали належної оцінки волевиявленню позивача на прийняття ним оспорюваного рішення засновника й укладення договору та добросовісності набуття відповідачем 3 права на майно, яке є предметом цього спору.

132. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

133. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

134. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

135. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

136. Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.

137. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

138. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

139. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

140. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час розгляду справ акцентує, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

141. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

142. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

143. Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

144. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

145. Правочини з недоліками у формуванні волі можна поділити на дві основні групи: 1) правочини, які вчиненні без внутрішньої волі особи на вчинення правочину; 2) правочини, в яких внутрішню волю сформульовано неправильно. Без внутрішньої волі вчиняються правочини, зокрема під впливом насильства. Правові наслідки недотримання вимог закону (частини третьої статті 203 ЦК України) передбачені, зокрема в статті 231 ЦК України.

146. Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

147. Під насильством необхідно розуміти фізичний чи психічний тиск з боку другої сторони або іншої особи з метою спонукати вчинити ті дії, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

148. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи) (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 907/113/18).

149. У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

150. Насильство, у розумінні цієї норми ЦК України, може виражатися у незаконних, але не обов`язково злочинних діях. Такі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою.

151. Факт насильства, в тому числі психічного тиску, не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Психічне насильство може виражатися у залякуванні, погрозах вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень самій особі чи її близьким тощо. Характерною рисою насильства є його незаконність, а також те, що воно є результатом поведінки винного. Факт насильства для визнання правочину недійсним може встановлюватися не лише в кримінальному, а й у господарському судовому процесі.

152. Для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, тобто насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. При цьому не обов`язково, щоб контрагент особисто здійснював насильство, - достатньо, щоб він знав про факт насильства та використав це для примушення особи до вчинення правочину.

153. На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам (див. висновки, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/19566/14, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 342/139/16-ц, від 30.07.2020 у справі № 299/1523/16-ц).

154. Крім того, суд неодноразово звертав увагу, що вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна також неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

155. Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

156. Проте суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не надали належної оцінки доводам позивача щодо його волевиявлення на прийняття ним оспорюваного рішення засновника та укладення договору під тиском й впливом психологічного насильства, а також добросовісності набуття відповідачем 3 права на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

157. Натомість суди в оскаржених судових рішеннях дійшли висновку про недоведення позивачем відчуження ним майнових прав на СФГ "Весела Долина" всупереч його дійсній волі з посиланням на те, що наявність кримінального провадження, в якому він має статус потерпілого, не може слугувати підставою для визнання осіб винним у вчиненні злочину, оскільки факт вчинення правовопорушення повинен підтверджуватися вироком суду. Крім того, під час оцінки наявності волі позивача врахували, що він звернувся із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення більше ніж через шість місяців з момент його вчинення та з відповідним позовом про витребування майна майже через рік, а також зважили на наявну в справі нотаріально посвідчену довіреність, видану СФГ "Весела Долина" в особі голови Володіна О. М. на ім`я у тому числі і ОСОБА_1 на представництво останнім СФГ "Весела Долина".

158. Однак, суди попередніх інстанцій в оцінці наявності дійсної волі позивача на прийняття оспорюваного рішення засновника та укладення договору, незважаючи на наявність відповідної згадки в оскаржених судових рішеннях, 1) не звернули увагу, що факт насильства, в тому числі психічного тиску, не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі, а такий факт може бути встановленим також і у господарському судовому процесі та 2) не надали в межах наявних повноважень належної оцінки обставинам кримінального провадження № 12020040000000752, в якому позивача було визнано потерпілим.

159. Також передчасним є посилання судів попередніх інстанцій в оцінці наявності волі позивача на вчинення правочину на нотаріально посвідчену довіреність, видану СФГ "Весела Долина" в особі голови Володіна О. М. на ім`я ОСОБА_1 , яка за своєю природою є одностороннім правочином вчинення якого (її видачі) не потребувало безпосередньої участі позивача.

160. Теж саме стосується посилання судів попередніх інстанцій у спростування тверджень позивача щодо його необізнаності про видачу відповідної довіреності на наявну в справі про банкрутство СФГ "Весела долина" копію звіту СФГ "Весела долина" з єдиного внеску за жовтень 2020 року, поданого СФГ "Весела долина" до податкових органів в електронному вигляді за підписом керівника ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1 , адже, як свідчать встановлені обставини справи, таке спростування здійснене судами без попереднього дослідження зазначеного доказу в судовому засіданні та з`ясування наявності в ОСОБА_1 відповідного цифрового підпису головного бухгалтера СФГ "Весела долина".

161. Також жодним чином не може впливати на наявність оцінки волі позивача на прийняття оскарженого рішення засновника та укладення договору строки його звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення більше ніж через шість місяців з моменту його вчинення та з відповідним позовом про витребування майна, оскільки такі обставини не перебувають у безпосередньому зв`язку зі встановленням/підтвердженням факту насильства щодо позивача.

162. Крім того, без належної уваги судів попередніх інстанцій залишена оцінка підстав та добросовісності набуття відповідачем 3 ( ОСОБА_4 ) права на частку в статутному (складеному) капіталі СФГ "Весела долина" та реєстрації його як засновника СФГ "Весела долина".

163. Частиною четвертою статті 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

164. Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи. Однак зазначене не позбавляє суд права витребувати у сторони докази у передбаченому статтею випадку.

165. Тобто суд не позбавлений права з урахуванням установлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо наявності дійсної волі позивача на прийняття ним оспорюваного рішення та договору і добросовісності набуття відповідачем 3 права на спірне майно, витребувати докази, що можуть підтверджувати такі обставини, зокрема: 1) інформацію щодо стану (обставин) кримінального провадження № 12020040000000752, відкритого на підставі заяви ОСОБА_11 ; 2) матеріали реєстраційної справи щодо СФГ "Весела долина".

166. Проте ухвалюючи оскаржені судові рішення за результатами розгляду заявлених позивачем вимог суди попередніх інстанцій не врахували зазначених норм та не з`ясували у світлі наведених обставин можливості застосування приписів частини четвертої статті 74 ГПК України. Щодо відчуження частки в статутному (складеному) капіталі на користь третіх осіб

167. Також без жодної оцінки та уваги, залишені судами попередніх інстанцій наскрізні доводи позивача щодо відчуження позивачем частки в статутному (складеному) капіталі СФГ "Весела долина" на корить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (покупці за договором), які не являються один одному родичами та членами сім`ї, тобто відповідності суб`єктному складу покупців за оспорюваним договором приписам статті 3 Закону України "Про фермерське господарство".

168. Суд вкотре звертає увагу, що статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" чітко урегульовано перелік осіб, які можуть бути членами фермерського господарства.

169. Проте суди попередніх інстанцій в межах наявних повноважених не надали оцінку суб`єктному складу покупців за оспорюваним договором із урахуванням відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства на користь двох фізичних осіб (покупців) щодо його відповідності приписам статті 3 Закону України "Про фермерське господарство". Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

170. Сукупність доводів, які наводив позивач в обґрунтування свої вимог під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів першої та апеляційної інстанцій їх відображення, дослідження та здійснення аналізу у судових рішеннях.

171. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

172. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

173. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

174. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

175. Однак, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржені судові рішення та зроблені в них висновки не можна вважати обґрунтованими та правомірними.

176. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236, статей 269 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду вимог позову ОСОБА_11 .

177. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

178. Частинами першою, третьою, четвертою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

179. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

180. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

181. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_11 та зміну оскаржених судових рішень у справі № 917/202/21 (917/339/21) в частині визнання недійсним рішення засновника СФГ "Весела долина", визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела долина" та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови з мотивів наведених вище.

182. Водночас в частині вимог позивача про витребування у відповідача 3 майнових прав СФГ "Весела долина" оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 917/202/21 (917/339/21) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

183. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін та надати оцінку змісту заявлених вимог позову ОСОБА_1 здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та стандартів оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема: 1) надати належну юридичну оцінку наявності волі позивача (вчинення щодо нього тиску, психологічного насильства тощо) на прийняття оспорюваного рішення засновника та укладення договору; 2) перевірити та встановити добросовісність набуття відповідачем 3 права на частку в статутному (складеному) капіталі СФГ "Весела долина"; 3) з`ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України, зокрема щодо витребування: - інформації щодо стану (обставин) кримінального провадження № 12020040000000752, відкритого на підставі заяви ОСОБА_11 ; - матеріалів реєстраційної справи щодо СФГ "Весела долина". 4) надати оцінку суб`єктному складу покупців за оспорюваним договором із урахуванням відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства на користь двох фізичних осіб (покупців) на предмет його відповідності статті 3 Закону України "Про фермерське господарство.

184. В залежності від установленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги позивача з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні. Щодо судових витрат

185. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

186. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Висновки щодо застосування норм права (І) Щодо оборотоздатності частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та умов її відчуження

187. Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.

188. Відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

189. Однак зазначені особливості суб`єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї .

190. Належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство". (ІІ) Щодо правової природи спірного договору купівлі-продажу майнових прав

191. Назва договору та найменування його сторін не свідчать про його правову природу, оскільки саме предмет правочину визначає його відповідну правову природу.

192. Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. (ІІІ) Щодо способу захисту права особи, що прагне відновити себе у складі засновників фермерського господарства після неодноразового відчуження частки в статутному (складеному) капіталі господарства на користь інших осіб

193. Визнання недійсним рішення засновника фермерського господарства про відступлення частки у складеному капіталі фермерського господарства, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не є належним та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка прагне відновити склад засновників (учасників) фермерського господарства, що існував до стверджуваного порушення її прав чи інтересів.

194. У разі порушення права чи законного інтересу змінами у складі чи розподілі частки фермерського господарства, яка була неодноразово відчужена, належним способом захисту права такої є витребування частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в останнього набувача. На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі № 917/202/21 (917/339/21) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення № 30/20 засновника Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" від 30.03.2020; визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на засновника Селянське (фермерське) господарство "Весела долина" від 30.03.2020, що укладений між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як покупцями; скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно засновника Селянського (фермерського) господарства "Весела Долина", проведених після укладення недійсного договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ "Весела Долина" від 30.03.2020, зокрема: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 11:44:00, 12181070018000165, Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Шуваєва О. С.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 18:02:39, 12181070019000165, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Шуваєва О. С.; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 14.04.2020 17:49:16, 12181050020000165, Інші зміни, ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Шуваєва О. С.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.07.2020 09:47:31, 12181070021000165, Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Лозенко В. В.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 16.12.2020 13:56:52, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки, ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Шуваєва О.Є.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 17.12.2020 11:16:15, 1002181070022000165, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Шуваєва О. С. змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі № 917/202/21 (917/339/21) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" як цілісного майнового комплексу скасувати.

4. Справу № 917/202/21 (917/339/21) в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" як цілісного майнового комплексу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. І. Картере В. Я. Погребняк