Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15499/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" червня 2021 р. Справа№ 910/15499/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Пашкіної С.А. Андрієнка В.В. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Турман" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2021 р. (повне рішення складено 05.03.2021 р.) у справі № 910/15499/20 (суддя - Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турман" до Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика про стягнення 175025,12 грн ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Турман» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика про стягнення 175025,12 грн, з яких: 103425,12 грн відновлювального ремонту, 48600,00 грн упущеної вигоди та 23000,00 грн вартість оцінки розміру завданих збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з порушенням норм технічної експлуатації в приміщенні відповідача стався розрив з`єднання стоматологічного обладнання з системою холодного водопостачання, що призвело до залиття приміщення позивача, чим завдано останньому збитків у загальному розмірі 175025,12 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2021 р. у справі № 910/15499/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Турман" задоволено частково; стягнуто з Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турман" вартість відновлювального ремонту у розмірі 103425,12 грн; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Турман" у встановлений процесуальний строк подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 48600,00 грн упущеної вигоди, 23000,00 грн вартості робіт за проведення оцінки розміру завданих збитків. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевим судом було безпідставно не прийнято до уваги наданий ним звіт про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди внаслідок аварії, що трапилась на системі холодного водопостачання, складеної суб`єктом оціночної діяльності Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» від 29.04.2020 р., оскільки позивачем надавався вказаний доказ суду першої інстанції в оригіналі та у повному обсязі для огляду у судовому засіданні. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15499/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15499/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали. 05.04.2021 р. через канцелярію суду від Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва у цій справі - без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. 28.04.2017 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Турман" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 9/17, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення № 1-16 групи приміщень №14 в літ. «А», загальною площею 198,0 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 1. 15.04.2020 р. в будинку № 1 літ. «А» на бульварі Тараса Шевченка на 2-му поверсі у кім. № 10 площею 101,9 кв. м в нежитловому приміщенні № 1-16 групи приміщень № 14, що належить позивачу на праві власності, трапилося залиття внаслідок розриву з`єднання стоматологічного обладнання з системою холодного водопостачання в нежитловому приміщенні на 3-му поверсі, що орендується відповідачем. 15.04.2020 р. комісією у складі представника виконавця послуг, позивача, Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» був складений акт про залиття кімнати 10 площею 101,9 кв. м в нежитловому приміщенні № 1-16 групи приміщень № 14 в літ. «А» (2-й поверх), розташованих за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 1, внаслідок аварії, що трапилася на системі холодного водопостачання, яким встановлено пошкодження приміщення, а саме: вздуття ламінованої підлоги з послідуючим її вигинанням в місяцях стиків - 101,9 кв. м; замочення та послідуюче руйнування плит підвісної стелі, що потребує зміни плити FVF - 100 шт.; проява плісняви на шпалерах нижньої частини, яка примикає до підлоги - 5,6 кв. м; пошкодження плінтусу NG 16 дуб матовий 59*22*2500 мм - 51,72 м/п; пошкодження та забруднення фарби глибоко матової інтер`єрної «TR - 32 extra matt» - 5,6 кв. м. Відповідно до витягу зі звіту про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди внаслідок аварії, що трапилась на системі холодного водопостачання, складеної суб`єктом оціночної діяльності Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» від 29.04.2020 р., загальний розмір збитків без урахування ПДВ становить 133900,00 грн, в тому числі вартість відновлювального ремонту у розмірі 93400,00 грн та упущена вигода у розмірі 40500,00 грн. 22.04.2020 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаранттрейд» було укладено договір підряду № 22/4-2020 для виконання внутрішніх ремонтних робіт у затопленому нежитловому приміщенні на загальну суму 103425,12 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2020 року. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, повинен відшкодувати йому збитки, заподіяні внаслідок залиття приміщення, що сталось з вини відповідача. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Так, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідача, останній визнав факт, що залиття приміщення позивача сталося внаслідок розриву патрубка, що з`єднує систему холодного водопостачання з системою підводу води до стоматологічної установки в його приміщенні. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Таким чином, наявність вини, протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою є встановленими в межах даної справи. Обґрунтовуючи розмір завданих збитків відповідачем, позивач посилається на витяг зі звіту про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди внаслідок аварії, що трапилась на системі холодного водопостачання, та висновок про вартість збитків, складені суб`єктом оціночної діяльності Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», відповідно до яких загальний розмір збитків становить 133900,00 грн, в тому числі вартість відновлювального ремонту у розмірі 93400,00 грн та упущена вигода у розмірі 40500,00 грн. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Вбачається, що позивачем надано лише витяг зі звіту про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди внаслідок аварії, що трапилась на системі холодного водопостачання, тобто вказаний доказ наданий не в повному обсязі, що унеможливлює встановлення судом дотримання експертною установою приписів чинного законодавства під час його складення. Крім цього, позивачем надано договір підряду № 22/4-2020 від 22.04.2020 р., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаранттрейд» виконало на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Турман» внутрішні ремонтні роботи у затопленому нежитловому приміщенні на загальну суму 103425,12 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2020 року, який є належним доказом на підтвердження факту проведення ремонту у нежитловому приміщенні підрядною організацією. Доводи відповідача про те, що вартість ремонтних робіт складає 72673,34 грн, що підтверджується актом обстеження офісного приміщення за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 1, до якого додано локальний кошторис на будівельні роботи, колегія вважає необґрунтованими, оскільки наданий відповідачем кошторис не містить підписів уповноважених осіб, які склали такий документ, та відбитків печаток юридичних осіб. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат, що понесені ним у зв`язку з неправомірними діями відповідача (реальні збитки), у розмірі 103425,12 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 48600,00 грн упущеної вигоди, колегія зазначає наступне. Обґрунтовуючи зазначену вимогу, позивач робить припущення про те, як власник, він міг би здати в оренду приміщення у розмірі 101,9 кв. м та отримати дохід у зазначеному розмірі. Однак, вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 923/700/17. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували реальність отримання позивачем вказаних доходів від передачі спірного приміщення в оренду та отримання доходу на заявлену суму, зокрема, договору оренди. Таким чином, вказаний позивачем розрахунок упущеної вигоди не підтверджений відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у вигляді упущеної вигоди. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 48600,00 грн упущеної вигоди є недоведеною, непідтвердженою належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Вимога позивача про стягнення з відповідача 23000,00 грн вартості оцінки розміру завданих збитків також не підлягає задоволенню з огляду на таке. Вбачається, що позивач просить відшкодувати понесені витрати за проведення оцінки розміру завданих збитків, здійснених Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», що підтверджується укладеним договором № 62-20 від 29.04.2020 р. на суму 23000,00 грн. Однак, враховуючи те, що витяг зі звіту про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди, складений Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», не був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу у цій справі, колегія суддів не вбачає правових підстав для відшкодування понесених на його виготовлення витрат. Посилання скаржника на те, що місцевим судом було безпідставно не прийнято до уваги вказаний звіт, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на таке. Так, скаржник посилається на те, що зазначений звіт складається з 86 сторінок, у зв`язку з чим позивачем було надано лише його витяг. Під час розгляду справи місцевим судом позивачем було надано оригінал звіту у повному обсязі. Проте, колегія суддів зазначає, що у протоколах судового засідання не відображено того, що місцевий судом здійснювався огляд оригіналу вказаного доказу у повному обсязі, при цьому жодних зауважень на протоколи судових засідань від позивача не надходило. Крім цього, прослухавши аудіозапис судових засідань, колегією суддів було встановлено, що місцевим судом не досліджувався оригінал звіту про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди, складений Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва». Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2021 р. у справі № 910/15499/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальність «Турман» задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Турман» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2021 р. у справі № 910/15499/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальність «Турман».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 08.06.2021 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді С.А. Пашкіна В.В.Андрієнко