LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/15766/20

від 25.05.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20 залишити без змін.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2021 р. Справа№ 910/15766/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А. Тарасенко К.В. Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В. За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання 25.05.2021 р. Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20 (суддя Зеленіна Н.І., м. Київ, повний текст рішення складено 05.02.2021) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, до Антимонопольного комітету України, м. Київ про визнання частково недійсним рішення, За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач/АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач/АМК України) про визнання недійсним рішення №470-р від 06.08.2020. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що: - відповідачем, в супереч вимог законодавства про захист економічної конкуренції, використано недостовірне джерело інформації для визначення монопольного становища позивача та безпідставно дійшов висновку про монопольне становище позивача із ринковою часткою в 100%. - відповідачем під час розгляду справи АМКУ не виконано власні виключні повноваження, в тому числі із визначення товарних меж ринку відповідно до вимог Методики, обмежившись лише неправомірним посиланням на інформацію, яка отримана від учасників ринку; - відповідачем неправомірно визнано дії позивача щодо встановлення вартості послуг (в розмірі, який не перевищує розмір збитків на утримання малодіяльних збиткових станцій) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що: - при прийнятті рішення №470-р від 06.08.2020 Антимонопольний комітет України повно з`ясував обставини, які мають значення для справи; - встановлені відповідачем обставини являються доведеними і підтверджені належними і допустимими доказами; - висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи; - при прийнятті рішення відсутні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "Українська залізниця" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга, АТ "Українська залізниця" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 6 Закону України «Про транспорт», а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" зводяться до того, що місцевий господарський суд: - залишив поза увагою аргументи позивача про необхідність здійснити оцінку правильності застосування відповідачем Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605; - не врахував твердження позивача, що висновок комітету про монопольне становище позивача не узгоджується з обставинами щодо значної конкурентної боротьби на ринку (зокрема, проігнорував положення Закону України «Про транспорт», офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, інші рішення Комітету стосовно Позивача, які підтверджені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду); - суд застосував Закон України «Про природні монополії», який не є частиною законодавства про захист економічної конкуренції; - АМК України некоректно визначив товарні межі ринку, що спричинило необґрунтоване завищення частки (неправильне визначення розміру частки) та з чим погодився суд без надання будь-якої правової оцінки; - не прийняв до уваги наявність інших рішень АМК України із протилежними висновками стосовно товарних меж ринку за участю позивача; - залишив без уваги чинні рішення господарських судів, які пов`язані зі справою АМК України № 130-26.13/102-19 та їх ігнорування АМК України під час прийняття Рішення № 470-р, та які підтверджують доводи позивача про відсутність у власних діях порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем; - шляхом ігнорування застосування Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, не прийняв до уваги аргумент позивача, що відповідач використав неналежне джерело інформації для визначення товарних меж ринку, тим самим відповідач не здійснив (усунувся) власні виключні повноваження з правильного визначення монопольного (домінуючого) становища позивача. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 16.03.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20- без змін. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу відповідач указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» у справі №910/15766/20 передано на розгляд колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15766/20; розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20 призначено на 30.03.2021. 30.03.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 25.05.2021. Явка представників сторін У судове засідання 25.05.2021 з`явився уповноважені представники сторін. Позиція представників сторін у справі Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Представники відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» заперечували з підстав викладених, у відзиві на апеляційну скаргу та апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20- без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 №470-р у справі №130-26.13/102-19 (далі -Рішення): - визнано, що АТ "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; - визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачою, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг AT "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; - зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене у п. 2 резолютивної частини цього рішення; - за порушення, зазначене в п. 2 цього рішення, на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400 гривень. Оскаржуване рішення АМК України мотивовано, зокрема, такими фактичними даними та доводами відповідач: - у п. 43 рішення, АМКУ зазначено, що на ринку послуг з надання в користування інфраструктури залізничного транспорту АТ "Укрзалізниця" є суб`єктом природньої монополії; - п.п. 48-50 рішення АМКУ встановлено, що товарними межами ринку є перевезення вантажів залізничним транспортом. При цьому часовими межами є 2018 рік - 31 березня 2020 року, а територіальними межами ринку є територія України, тобто ринок є загальнодержавним. Основними покупцями послуги перевезення вантажів залізничним транспортом є вантажовласники та/або вантажовідправники, яким потрібна комплексна послуга - перевезення вантажів залізничним транспортом; - відповідно до п. Рішення АМК України AT "Укрзалізниця" є єдиним перевізником залізничними коліями загального користування на території України. На сьогодні не допускається перевезення залізничними коліями загального користування приватною локомотивною тягою. Усі транспортно-експедиторські компанії та/або вантажовідправники надають свої послуги саме через AT "Укрзалізниця", тому в AT "Укрзалізниця" не може бути реальних конкурентів на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом; - у п. 53, 54 рішення, АМКУ зазначив, що на думку учасників ринку - операторів рухомого залізничного складу та вантажовідправників, основним бар`єром вступу на ринок залізничних перевезень неможливість, відповідно до чинного законодавства, використовувати власний тяговий рухомий склад (локомотиви) для здійснення перевезення залізничними коліями загального користування, у зв`язку із чим немає можливості здійснювати самостійне перевезення вантажів клієнтів. Оскільки інфраструктура залізничного транспорту законодавчо закріплена за АТ "Укрзалізниця", до виключної, компетенції якого законодавством віднесено управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, АТ "Укрзалізниця" є єдиним суб`єктом господарювання, який протягом 2018 року - 31 березня 2020 року діяв на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України і займав на цьому ринку монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків; - у п. 78 рішення АМК України встановлено, що у листах перевізника від 20.03.2019 №ЦЦо-13/270 та від 15.04.2019 №ЦЦО-13/383 наголошується на тому, що обслуговування підприємств на малодіяльних станціях здійснюватиметься тільки за умови компенсації витрат, пов`язаних з обслуговуванням малодіяльних та збиткових об`єктів інфраструктури, шляхом підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги. На підставі підписаної додаткової угоди до договору щодо надання послуги, користувачу послуг залізничного транспорту надається можливість здійснювати планування перевезень вантажів в АС "МЕСПЛАН" з/на малодіяльні вантажні станції. - у п. 79 рішення АМК України відсутність компенсації витрат, пов`язаних з обслуговуванням малодіяльних та збиткових станцій, та/або нестача рухомого складу не може розцінюватись як відсутність у перевізника технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень. А в разі відсутності таких можливостей, тобто неподання з вини залізниць вагонів (контейнерів) для виконання місячного плану перевезення вантажів, пункт 19 Статуту залізниць зобов`язує залізницю за замовленням відправника виділити рухомий склад, щоб надолужити недовантаження протягом наступного місяця у порядку, встановленому Правилами перевезень вантажів. - отже AT "Укрзалізниця" самостійно розроблено та впроваджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій AT "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до(з) переліку малодіяльних вантажних станцій та припинено обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги ( п. 80 Рішення АМК України). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Рішення АМКУ є незаконним та необґрунтованим, та наявні підстави для визнання його недійсним. Підставами даного позову є неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні АМК України, обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріально та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що: - відповідачем, в супереч вимог законодавства про захист економічної конкуренції, використано недостовірне джерело інформації для визначення монопольного становища позивача та безпідставно дійшов висновку про монопольне становище позивача із ринковою часткою в 100%. - відповідачем під час розгляду справи АМК України не виконано власні виключні повноваження, в тому числі із визначення товарних меж ринку відповідно до вимог Методики, обмежившись лише неправомірним посиланням на інформацію, яка отримана від учасників ринку; - відповідачем неправомірно визнано дії позивача щодо встановлення вартості послуг (в розмірі, який не перевищує розмір збитків на утримання малодіяльних збиткових станцій) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Окрім того, обґрунтовуючи безпідставність спірного рішення АМК України позивач посилається на інші рішення АМК України та рішення господарських судів. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення АМК України всебічно і повно з`ясував обставини, які мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, належним чином встановлені та підтверджені відповідними доказами; висновки АМК України, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи; при розгляд справи відповідачем правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб`єктів господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт", управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ "Укрзалізниця". Відповідно до п. 2 Статуту АТ "Українська залізниця", товариство утворене як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Пунктом 7 Статуту АТ "Українська залізниця визначено, що предметом діяльності АТ "Українська залізниця" є, зокрема: надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні; надання послуг з доступу до інфраструктури залізничного транспорту та інших послуг, пов`язаних з використанням об`єків інфраструктури. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у п. 43 рішення, АМК України зазначено, що на ринку послуг з надання в користування інфраструктури залізничного транспорту АТ "Укрзалізниця" є суб`єктом природньої монополії. Статтею 6 Закону України "Про природні монополії" суміжними з природними монополіями ринками, що регулюються відповідно до цього Закону, визначено, зокрема, внутрішні та міжнародні перевезення вантажів залізничним транспортом. AT "Укрзалізниця" здійснює діяльність, зокрема, на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом - суміжному з природною монополією ринку (п. 46 рішення АМКУ). Пунктами 48-50 рішення АМКУ встановлено, що товарними межами ринку є перевезення вантажів залізничним транспортом. При цьому часовими межами є 2018 рік - 31 березня 2020 року, а територіальними межами ринку є територія України, тобто ринок є загальнодержавним. Основними покупцями послуги перевезення вантажів залізничним транспортом є вантажовласники та/або вантажовідправники, яким потрібна комплексна послуга - перевезення вантажів залізничним транспортом. АМК України встановлено, що за інформацією, наданою учасниками ринку, послуги перевезення вантажів залізничним транспортом не є взаємозамінними з перевезенням вантажів іншими видами транспорту або його замінність обмежена (часткова) через економічну доцільність, розвинену мережу залізничних колій і спроможність до перевезення великих обсягів вантажів (п. 51 рішення АМКУ). AT "Укрзалізниця" є єдиним перевізником залізничними коліями загального користування на території України. На сьогодні не допускається перевезення залізничними коліями загального користування приватною локомотивною тягою. Усі транспортно-експедиторські компанії та/або вантажовідправники надають свої послуги саме через AT "Укрзалізниця", тому в AT "Укрзалізниця" не може бути реальних конкурентів на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом (п. 52 рішення АМК України). Так, у п. 53, 54 рішення, АМК України зазначив, що на думку учасників ринку - операторів рухомого залізничного складу та вантажовідправників, основним бар`єром вступу на ринок залізничних перевезень неможливість, відповідно до чинного законодавства, використовувати власний тяговий рухомий склад (локомотиви) для здійснення перевезення залізничними коліями загального користування, у зв`язку із чим немає можливості здійснювати самостійне перевезення вантажів клієнтів. Оскільки інфраструктура залізничного транспорту законодавчо закріплена за АТ "Укрзалізниця", до виключної, компетенції якого законодавством віднесено управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, АТ "Укрзалізниця" є єдиним суб`єктом господарювання, який протягом 2018 року - 31 березня 2020 року діяв на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України і займав на цьому ринку монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками АМК України, що перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України утворюють самостійний ринок, який не є взаємозамінним із іншими видами транспорту, що також підтверджує монопольне становище позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. При цьому місцевим господарським судом правомірно були відхилені доводи позивача щодо того, що комітет під час розгляду справи порушив норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням комітету від 05.03.2002 №46-р, що виявилося у посиланні на інформацію, надану учасникам. Протоколом №Ц-64/101Ком.т. засідання правління АТ "Укрзаліниця" від 18.12.2018 затверджено та введено в дію Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станції АТ "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до (з) переліку малодіяльних вантажних станцій. Відповідно до п. 2.2 Правил планування перевезень вантажів залізниця може відмовити у прийманні замовлення на перевезення вантажів за відсутності у неї технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень з повідомленням про це відправника через начальника станції. Пунктом 19 Статуту залізниць передбачено, що у разі неподання з вини залізниць вагонів (контейнерів) для виконання місячного плану перевезення вантажів вони зобов`язані за замовленням відправника виділити рухомий склад, щоб надолужити недовантаження протягом наступного місяця у порядку, встановленому правилам перевезень вантажів. Разом з тим, у п. 78 рішення АМК України встановлено, що у листах перевізника від 20.03.2019 №ЦЦо-13/270 та від 15.04.2019 №ЦЦО-13/383 наголошується на тому, що обслуговування підприємств на малодіяльних станціях здійснюватиметься тільки за умови компенсації витрат, пов`язаних з обслуговуванням малодіяльних та збиткових об`єктів інфраструктури, шляхом підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги. На підставі підписаної додаткової угоди до договору щодо надання послуги, користувачу послуг залізничного транспорту надається можливість здійснювати планування перевезень вантажів в АС "МЕСПЛАН" з/на малодіяльні вантажні станції. Відсутність компенсації витрат, пов`язаних з обслуговуванням малодіяльних та збиткових станцій, та/або нестача рухомого складу не може розцінюватись як відсутність у перевізника технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень. А в разі відсутності таких можливостей, тобто неподання з вини залізниць вагонів (контейнерів) для виконання місячного плану перевезення вантажів, пункт 19 Статуту залізниць зобов`язує залізницю за замовленням відправника виділити рухомий склад, щоб надолужити недовантаження протягом наступного місяця у порядку, встановленому Правилами перевезень вантажів. Таким чином, як правильно встановлено Комітетом, AT "Укрзалізниця" самостійно розроблено та впроваджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій AT "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до(з) переліку малодіяльних вантажних станцій та припинено обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги. Окрім того, АТ "Укрзалізниця" затвердило умови додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій. Умовами зазначеної додаткової угоди передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язується компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачою, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій. Згідно витягу з протоколу №Ц-46/104Ком.т. засідання правління AT "Укрзалізниця" від 25.11.2019, товариством було прийнято рішення затвердити та ввести в дію Порядок в новій редакції, а також затверджено текст та умови типової форми додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Порядок доповнено положеннями щодо аналізу та оцінки фінансового результату діяльності малодіяльних вантажних станцій. Станції, що мають можливість відвантажувати вантажі маршрутними відправками, не обмежуються в обслуговуванні за умови відправлення або отримання вантажів маршрутами. Окрім того, до Порядку внесені положення, згідно з яким якщо за підсумками квартального моніторингу роботи малодіяльної станції така станція перевищила визначений критерій включення станцій до малодіяльних, замовнику повертається на особовий рахунок плата за надання послуги, яка була нарахована за попередній квартал. Разом з тим, як вбачається з листа №Ц-2/6-27/1262-19 від 24.06.2019, нарахування та стягнення збору за надані послуги з подачі й забирання вагонів проводиться відповідно до укладених договорів з подачі й забирання вагонів або експлуатації залізничних колій та розділу III Збірника тарифів. Витрати на надання послуги збільшуються прямо пропорційно кількості поданих або забраних вагонів. Ставка плати за надання послуги є єдиною як для навантажених, так і для порожніх вагонів. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками АМК України щодо того, що сума вартості статей витрат не відповідає визначеній вартості послуги, що унеможливлює визначення того, які саме витрати були закладені у вартість послуги, з огляду на те, що включення до вартості послуги загальновиробничих витрат (на обслуговування виробничого процесу й управління виробництвом) на рівні 97,7% протирічить засадам бухгалтерського обліку. АМК України правильно встановлено у п. 113 рішення, що АТ "Українська залізниця" запровадило послугу "подача і забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановило вартість цієї послуги без економічного обґрунтування. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт", органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під`їзних колій, що перебувають на балансі АТ "Укрзалізниця". У разі неприйняття органами місцевого самоврядування рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під`їзними коліями, АТ "Укрзалізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під`їзних колій (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт"). У разі якщо залізнична станція є і малодіяльною, і збитковою, товариство разом з органами місцевого самоврядування вирішує питання її експлуатації, а в разі неприйняття органами місцевого самоврядування рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими станціями, AT "Укрзалізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць / станцій. Отже, чинним законодавством чітко визначено, що органи управління залізничним транспортом разом, зокрема, з відповідними органами місцевого самоврядування спільно вирішують питання експлуатації саме малодіяльних збиткових залізничних станцій. Натомість, AT "Укрзалізниця" одноосібно, в безальтернативному порядку запровадило послугу, встановило вартість на неї, а також визначило підстави для її застосування. Підписання додаткової угоди про надання послуги є умовою надання товариством послуг перевезень вантажів з/на малодіяльні вантажні станції, яку неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За умов наявності конкуренції на ринку, суб`єкти господарювання мали б змогу відмовитися від підписання додаткової угоди до договору, яка призводить до суттєвого збільшення їх витрат, та обрати іншого надавача послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. Обмеження діяльності малодіяльних залізничних станцій для виконання вантажних операцій та/або їх закриття, збільшення вартості відправки вантажів призводить до зростання вартості продукції. При цьому є продукція, яка може бути доставлена лише залізничним транспортом або така, реалізація якої є економічно і технологічно вигідною виключно за умови відвантаження залізницею. Також, як правильно зазначив АМК України, вказані дії перевізника створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами AT "Укрзалізниця" з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості. Отже, АМК України дійшов висновку, що дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками АМК України про те, що оскільки за умови існування конкуренції на цьому ринку споживачі послуги мали б можливість відмовитися від послуг надавача, який його не влаштовує, та обрати іншого надавача цих послуг на більш вигідних договірних умовах. За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення №470-р від 06.08.2020 Антимонопольний комітет України повно з`ясував обставини, які мають значення для справи; встановлені Комітетом обставини являються доведеними і підтверджені належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи; при прийнятті рішення відсутні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За змістом ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України). В силу приписів ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі (ст. 86 ГПК України). При цьому, позивачем не надано жодних доказів на спростування висновків Комітету, і фактично всі доводи позивача зводяться до переоцінки доказів, зібраних АМК України, та положень чинного законодавства України З урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі Доводи заявника апеляційної скарги щодо не врахування судової практики (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/6999/17, від 13.04.2020 у справі № 1200к10/21/18 та у постанова Верховного Суду України від 13.10.2009 у справі №3-4190к09/46/18) місцевим господарським судом, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки наведені позивачем правові позиції мають відмінний суб`єктний склад сторін, підстави виникнення спірних правовідносин, та відрізняються фактичними обставинами справ. Тобто правовідносини у наведених правових позиціях і даній справі не є подібними. У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 вказано, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20 та, відповідно, апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 910/15766/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано судом - 07.06.2021. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді І.А. Іоннікова К.В. Тарасенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»