Постанова 4857 № 500/2568/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Дерех Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2568/20 пров. № А/857/4243/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Улицького В.З, за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі №500/2568/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ : 10.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0042935404 від 26.08.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - визнати протиправним та скасувати Рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України №20688/6/99-00-06-03-01-06 від 02.07.2020р. в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області винести нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2021р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Із інформації, яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець станом на 26.09.2007р. та взятий на облік Тернопільською ДПІ станом на 27.09.2007р. за номером 12921 з присвоєнням стану платника податків « 0 - платник податків за основним місцем обліку», за кодом ВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права». Згідно інформації про реєстрацію платником ЄСВ, позивач належить до 211 Категорії страхувальника, а саме фізичні особи-підприємці, які сплачують єдиний внесок від суми доходу, отриманого від цієї діяльності. 02.07.2020р. Рішенням Державної податкової служби України №20688/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.05.2020р. №0026485404 скасоване та вважається відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу фізичної особи - підприємця, адвоката Покотила Ю.В. від 05.06.2020р. №б/н - задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області винести нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника податків. 26.08.2020р. Рішенням Головного управлінням ДПС у Тернопільській області №0042935404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.05.2014р. - 08.04.2020р. застосовано до позивача штраф у розмірі -295,87 грн., штраф у розмірі -7817,81 грн. та нараховано пеню у розмірі -27803,15 грн. Суд першої інстанції встановив, що станом на 30.04.2014р. ОСОБА_1 нараховував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування самостійно і визначив зобов`язання зі сплати ЄСВ - 2958,90 грн. (ЄСВ за 2013 рік); станом на 05.05.2015р. - 5439,48 грн. (ЄСВ за 2014 рік); за 2015 рік не нараховував ЄСВ; станом на 03.05.2017р. - в сумі 8398,16 грн. (ЄСВ за 2016 рік); станом на 09.02.2018р. контролюючий орган нарахував ЄСВ платнику за 2017 рік. Також, контролюючий орган нарахував ЄСВ платнику податків за І-ІУ квартали 2018-2019 рр., та І-ІІІ квартали 2020 року. ОСОБА_1 сплатив єдиний соціальний внесок лише 19.04.2018 в розмірі - 2500,00 грн., що підтверджується квитанцією №30. ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI,). Із змісту п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" видно, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно ч.11-ч.12 ст.11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. В абз. 3 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. За правилом абз.1 ч.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. З п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" видно, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Отже, базою нарахування пені і застосування штрафу є саме недоїмка з ЄСВ, а підставою реалізації перелічених мір юридичної відповідальності - момент скоєння особою діяння з оплати ЄСВ поза межами визначеного законом строку. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом 20.04.2015р. №449 Міністерства Фінансів України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі за текстом - Інструкція № 449). Так, п.1 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. п.п. 2 п.2 розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. п.7 розділу VII Інструкції № 449 визначає, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник. Таким чином, системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф в розмірі визначених законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Колегія суддів вважає, що визначальним для вирішення даної справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). Виключно на підставі встановленого суд надає оцінку правомірності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно оскаржуваних рішень. Тобто, відомості картки особового рахунку платника з ЄСВ, який ведеться контролюючим органом, є цілком легітимним джерелом одержання об`єктивних даних фактичної дійсності про стан виконання обов`язку з ЄСВ. Крім того, у спірних правовідносинах апелянт не навів жодного доводу про неправдивість або недостовірність будь-яких облікових операцій, які відображені у картці платника ЄСВ. В розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із змісту ст.73, ст.74 КАС України видно, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до уваги докази, які не стосуються предмета доказування та які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За правилом ч.1ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегія суддів в даному випадку зазначає, що зміст здобутих доказів вказує на протилежне, а саме: на відсутність подій своєчасного проведення позивачем платежів по ЄСВ, на реальність існування недоїмки з ЄСВ, на обчислення контролюючим органом пені і штрафів виключно з моменту проведення часткової оплати (за фактом утворення повного складу протиправного діяння). Тобто, звертаючись до суду апелянт не наводить доводів про своєчасне виконання обов`язку з оплати ЄСВ та відповідних доказів не подав. Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України. З положень наведеної норми процесуального закону видно, що суб`єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом». Перевіряючи наведені аргументи приєднаними до справи доказами, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів невідповідності закону оскаржених рішень контролюючого органу, адже наведені апелянтом доводи не спростовують обставин несвоєчасної оплати ЄСВ. Щодо інших доводів, наведених у апеляційній скарзі, слід зауважити, що у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16 Верховний Суд вказував, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі №817/1061/17, від 14 березня 2019 року у справі №826/12543/17 прийняття контролюючим органом вимоги з порушенням відповідного строку не звільняє платника від обов`язку сплатити борг з єдиного внеску. Отже, доводи апелянта щодо порушення строку направлення оскаржуваного рішення (один день) не є підставою для визнання протиправним оспорюваного акта індивідуальної дії, оскільки не звільняють платника від обов`язку зі сплати суми недоїмки. Щодо доводів апелянта про те що податковий орган рішенням № 0042935404 від 26.08.2020р. фактично двічі притягнув його до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення, колегія суддів зазначає наступне Рішення Головного Управління ДПС у Тернопільській області від №0026485404 від 19.05.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску скасоване в порядку адміністративного оскарження з дати прийняття Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги Державної податкової служби України №20688/6/99-00-06-03-01-06 від 02.07.2020р. Тобто, позивач не притягувався двічі до юридичної відповідальності одного і того ж виду та за одне і те ж саме порушення. Разом з тим, колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про не зарахування податковим органом сплати єдиного внеску в розмірі - 2825,50 згідно квитанції № 27 від 04.02.2020р. оскільки, як видно з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 а саме графи № 128, вказана сума зарахована 04.02.2020р. відповідно до платіжного доручення № 5061354SB DSL 04.02.2020р. В наступній графі № 129 зазначено: «Зменшено борг минулих років. Нарахування єдиного внеску по Платіжному дорученні № 5061354SB від 04.02.2020р. в розмірі 2396.54». В графі № 132 зазначено «Зменшено борг минулих років нарахування єдиного внеску за платіжним дорученням № 5061354SB від 04.02.2020р.» ( а.с.53 т.1). Не приймає уваги також апеляційний суд доводи апелянта про протиправність рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0042935404 від 26.08.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Оскільки з дотриманням процедури розгляду скарги яка передбачена ч.3 Розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015р. №1124 Державна податкова служби України зобов`язала Головне управління Державної податкової служби у Тернопільські області вчинити відповідні дії. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкти владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України діяли в межах повноважень та у спосіб що визначені законами та Конституцією України, оскільки позивач нарахував та сплатив ЄСВ поза межами граничного терміну, встановленого законодавством, у зв`язку з чим до останнього правомірно застосовані штрафні санкції та нарахована пеня, що визначено у оскарженому рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі №500/2568/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 07.06.2021р.