Постанова 4856 № 560/4748/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4748/20 Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Борсука В.А. представника відповідача: Керницької О.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання вимоги протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просив: -визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 20.03.2020 №Ф-518-23 про сплату недоїмки в розмірі 8262,54 грн., штрафу у розмірі 7220,41 грн. та 60221,79 грн. пені; -зупинити стягнення на підставі виконавчого документа-вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області від 20.03.2020 №Ф-518-23 у виконавчому провадженні №67251350. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 18.02.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 04.02.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 26730000000035070. У період з 01.07.2012 по 31.03.2017 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а у період з 01.04.2017 по 04.12.2019 -на загальній системі оподаткування. 04.12.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 номер запису: 26730060003035070, підстава внесення власне рішення. Однак, дані щодо зняття з обліку платника податків в АІС "Податковий блок" відсутні. В подальшому, ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено рішення про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.01.2020 №0012365805, яким до позивача застосовано: штраф у розмірі 1493,16 грн. за період з 03.01.2013 по 21.10.2014, штраф у розмірі 5727,25 грн .за період з 21.01.2015 по 09.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 60221,79 грн. 20.03.2020 відповідачем винесено вимогу №Ф-518-23 про сплату недоїмки в розмірі 8262,54 грн, штрафу у розмірі 7220,41 грн. та 60221,79 грн. пені. Вважаючи вказану вимогу протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконувались належним чином вимоги закону щодо своєчасності сплати єдиного внеску,в зв`язку з чим ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.01.2020 №0012365805. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464-VI). За визначеннями, наведеними у пунктах 2,6 частини першої статті Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі- єдиний внесок)- консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом П.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). У п. 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI закріплено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ст.7 Закону № 2464-VI) Відповідно до п. 11 ст.9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. За приписами частин1,3 та 4 ст.25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI). П.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI унормовано, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція № 449). Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Розділу IV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь. За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 1, 2 Розділу VII Інструкції № 449). Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем покладено на фізичних осіб-підприємців, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування обов`язок щодо своєчасної сплати єдиного соціального внеску. В свою чергу, несплата чим несвоєчасна сплата таких платежів передбачає застосування контролюючим органом до такої особи штрафу та пені. Так, з матеріалів справи з`ясовано, що 20.03.2020 відповідачем відносно позивача винесено вимогу №Ф-518-23 про сплату недоїмки в розмірі 8262,54 грн., штрафу у розмірі 7220,41 грн. та 60221,79 грн. пені. Разом з тим, позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, обгрунтовуючи свою позицію тим, що в наданому Управлінням розрахунку застосування штрафних санкцій зазначено невизначені документи, а саме-в даті операції з 01.01.2013-09.12.2019 де нараховано пеню 10154,08 грн.; в даті операції з 22.01.2013-09.12.2019 де нараховано пеню 5821,54 грн.; в даті операції з 23.04.2013-09.12.2019 де нараховано пеню 2891,94 грн.; в даті операції з 23.07.2013-09.12.2019, де нараховано пеню 2783,28 грн. та в даті операції з 23.07.2013-09.12.2019 де нараховано пеню 2783,28 грн., а тому неможливо встановити, з яких саме джерел взяті вищезазначені дані. При цьому, цифри в колонках розрахунку не співпадають, а в рішенні від 30.01.2020 року № 0012365805 не зазначена сума недоїмки-несплаченого податку. В розрахунку, окрім іншого, не вказано суму недоїмки помісячно, на яку нараховалися штраф та пеня, а тому неможливо встановити правильність нарахування штрафних санкцій. Також, ОСОБА_1 вважає помилковими висновки суду першої інстанції в тій частині, що він в період з 01.04.2017 по 04.12.2019 був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, оскільки ним в січні 2017 року подано заяву про зняття з обліку платника податків та на загальну систему оподаткування не переходив. Позивач просив звернути увагу і на те, що суд першої інстанції встановивши факт сплати ним частини боргу по ЄВ в сумі 43567,67 грн., не з`ясував що це був за борг, за який період і чи увійшла його сплата у борг, який нараховано відповідачем при винесенні спірної вимоги. Вказані доводи підтримані представником позивача в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи. В свою чергу, представник відповідача пояснила суду, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.02.2010 по 04.12.2019, стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку. У період з 01.07.2012 по 31.03.2017 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування. До 01.10.2013 функції адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виконували органи Пенсійного фонду України. З 01.10.2013 дані функції були передані Державній фіскальній службі України. При передачі особових рахунків платників єдиного внеску, по ФОП ОСОБА_1 був переданий залишок несплачених сум єдиного внеску в розмірі 8714,93 грн. У період з 01.04.2017 по 04.12.2019 позивач перебував на загальній системі оподаткування та був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. 09.12.2019 останній сплатив частину боргу в сумі 43567,67 грн. Відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сума заборгованості з єдиного внеску стягується із застосуванням фінансових санкцій та пені, а тому ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 03.01.2013 по 22.01.2019 №0012365805/21 від 30.01.2020 на суму 67442,20 грн. Станом на 25.09.2020 в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по платежу єдиний внесок рахується заборгованість в сумі 75704,74 грн. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З метою з`ясування всіх обставин у справі, колегією суддів оголошувалась перерва у розгляді справи для надавався відповідачу час для надання доказів на підтвердження правомірності спірної вимоги та розрахунків, на підставі яких здійснено розрахунок недоїмки, штрафу та пені. На виконання протокольної ухвали суду, відповідачем надано копії детального розрахунку заборгованості по єдиному внеску, розрахунку штрафної санкції, податкових декларацій платника єдиного податку-ФОП ОСОБА_1 за 2013-2016 роки, довідки про взяття на облік платника податків від 05.02.2010 та заяв про право застосування спрощеної системи за 19.02.2010 та 20.03.2017. В той же час, як вбачається із розрахунку штрафної санкції, останній дійсно в графі "документи" в семи рядках містить назву документа "невизначений документ". При цьому, під час судового розгляду представник відповідача не змогла пояснити, які саме документи маються на увазі, а лише вказала, що сума єдиного внеску не може бути меншою мінімальної, чому не суперечать відомості зазначені в розрахунку. Також, колегією суддів досліджено надані Управлінням податкових декларацій платника єдиного податку-ФОП ОСОБА_1 за 2013-2016 роки. Із копії декларації за 2016 рік з`ясовано, що остання не підписана позивачем, а відтак не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача, що позивач з 01.04.2017 перебував на загальній системі оподаткування та був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Стосовно пояснень представника відповідача про те, що залишок несплачених позивачем сум боргу з єдиного внеску в розмірі 8714,93 грн. переданий Державній фіскальній службі України після 01.10.2013 органами Пенсійного фонду України, колегія суддів вказує на таке. Станом на дату реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем (08.01.2009) органом, уповноваженим відповідно до Закон №2464-VI вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом був Пенсійний фонд України. У зв`язку з набранням чинності Законів України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" №404-VII від 04.07.2013 та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII від 04.07.2013 податкові органи розпочали з 01.10.2013 адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №406-VII, процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи". Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування. Відтак саме ці органи повинні закінчити усі наявні на день набрання чинності Законом №406-VII процедури (перевірки, узгодження їх результатів та вимог про сплату боргу, оскарження рішень про застосування пені та фінансових санкцій, стягнення недоїмки, тощо), оскільки законодавством не передбачено правонаступництва органами доходів і зборів (податковими органами) в частині обов`язків управлінь Пенсійного фонду України щодо контролю за сплатою єдиного внеску за періоди, в яких останні здійснювали адміністрування цього обов`язкового платежу. За таких обставин, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття рішень та вимог щодо сплати недоїмки по єдиному внеску до 01.10.2013. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 березня 2019 року у справі №813/8164/14. Вказане свідчить, що відповідачем безпідставно внесено до сум боргу при розрахунку недоїмки, штрафу та пені заборгованості з єдиного внеску, що утворився до 01.10.2013. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході розгляду справи відповідачем не надано достатньо належних доказів на підтвердження наявності у позивача податкового боргу в сумі, зазначеній у вимозі від 20.03.2020 №Ф-518-23, а саме-недоїмки в розмірі 8262,54 грн., штрафу у розмірі 7220,41 грн. та 60221,79 грн. пені. За вищезазначених обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для захисту прав ОСОБА_1 у судовому порядку шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги. При цьому, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа-вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області від 20.03.2020 №Ф-518-23 у виконавчому провадженні №67251350, оскільки визнання протиправною та скасування вимоги від 20.03.2020 №Ф-518-23 повністю відновить порушене право позивача, яке додаткових способів захисту не потребує. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі дослідив всі фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Положеннями ч.7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Ст.132 КАС України встановлено, що до судових витрат належать витрати на сплату судового збору. Згідно наявної в матеріалах справи квитанції № 371 від 20.08.2020 за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 630 грн., а згідно квитанції № 9220-3353-2749-7505 від 12.10.2021 за подання апеляційної скарги-1261,20 грн., а тому відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1891,20 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання вимоги протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 20.03.2020 №Ф-518-23 про сплату недоїмки в розмірі 8262,54 грн., штрафу у розмірі 7220,41 грн. та 60221,79 грн. пені. В решті позову відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області судові витрати в розмірі 1891,20 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 08 червня 2021 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.