Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2445/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2445/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Кобаля М.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр-Сервіс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр-Сервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геоцентр-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Геоцентр-Сервіс») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що винесенні відповідачем на підставі акту перевірки №54/26-15-05-02-01/38293247 від 27.09.2019, № 00002360502, № 00002370502 від 25.10.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам та матеріалам справи. Крім того, стверджує про те, що здійснені позивачем господарські операції підтверджуються первинними документами, а тому відображені в бухгалтерському обліку підприємства згідно положень ст.ст.8-9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення №88. Наведені фактичні дані, на думку позивача, свідчать про економічну доцільність проведення господарських операцій позивачем з його контрагентами, тобто реальність здійснення господарських операцій. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі направлень від 16.09.2019 №28/26-15-05-02-01 та від 16.09.2019 №29/26-15-05-02-01, виданих ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2019 №534, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка TOB «Геоцентр-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з TOB «Камтілюкс» за грудень 2016 року, та ТОВ «Житлобудмонтаж» за березень 2016 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства. За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем складено акт від 27.09.2019 №54/26-15-05-02-01/38293247, яким зафіксовано порушення позивачем: - пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 30550,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 30 550,00 грн.; -пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19165,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року - 19165,00 грн. На підставі висновків акту перевірки, 25.10.2019 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - № 00002360502, згідно якого встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на суму 45825,00 грн.; - № 00002370502, згідно якого встановлено порушення пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового зобов`язання на 28748,00 грн. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України). Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, між TOB «Геоцентр-Сервіс» та TOB «Камтілюкс» (постачальник) укладено договір поставки товару №К2312 від 23.12.2016. На виконання умов вказаного договору TOB «Камтілюкс» поставило TOB «Геоцентр-Сервіс» тахеометр 230RК3 вартістю 114991,20 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано видаткову накладну №2303 від 23.12.2016, платіжне доручення від 12.01.2017 №13. Так, в результаті дослідження діяльності TOB «Камтілюкс» проаналізовано ланцюг постачання товарів, відповідно до даних ЄРПН та встановлено, що TOB «Камтілюкс» реалізувало на користь TOB «Геоцентр-Сервіс» товар «тахеометр 230RК3», при цьому TOB «Камтілюкс» не був імпортером реалізованого товару з моменту реєстрації в органах ДФС, зазначений товар не придбавав у інших контрагентів-постачальників, натомість, протягом всього періоду з моменту реєстрації придбано дві послуги: 1) обробка даних та видача сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік; 2) постачання КП «Програмний комплекс «FREEDOM» з правом використання до закінчення терміну дії відкритого ключа. Таким чином, перевіркою не підтверджено ланцюг придбання імпортного товару, який в подальшому був реалізований на користь TOB «Геоцентр-Сервіс». Згідно даних ІС «Податковий блок» контролюючим органом встановлено відсутність штатної чисельності працівників, укладання цивільно-правових угод, що свідчить про неможливість провадження TOB «Камтілюкс» фінансово-господарської діяльності. На підставі викладеного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що TOB «Камтілюкс» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично виконувати зобов`язання за договором поставки TOB «Геоцентр-Сервіс». Крім того, згідно «Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок» ГУ ДФС у м. Києві TOB «Камтілюкс» внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва. Зокрема, встановлено, що слідчим управлінням ДПІ в Оболонському районі у м. Києві по TOB «Камтілюкс» внесено наступну інформацію: облікова картка СФП від 19.03.2018 за № 1320/8/26-54-23-00; ознаки фіктивності - « 3» - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам. то не мали наміру провадити фінансову господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Так, посадовими особами встановлено наявність ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року по справі №759/19246/17 відносно директора ТОВ «Камтілюкс». Вказаною ухвалою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності (за нереабілітуючими підставами). Кримінальне провадження № відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, закрито. Разом з тим, вказаною ухвалою встановлено: «Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 взяла участь як пособник у його створенні не з метою здійснення фінансово-господарської діяльності, а за грошову винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, яка полягала в підробленні від її імені документів підприємства ТОВ «Камтілюкс» та подальшого формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат реально діючим підприємствам, з метою ухилення їх від сплати податків до Державного бюджету України.» Таким чином, Святошинським районним судом м. Києва у вказаній ухвалі встановлено доведеність того, що обвинувачена ОСОБА_1 здійснила придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Також, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що між TOB «Геоцентр-Сервіс» (Замовник) та TOB «Житлобудмонтаж» (Постачальник), (попередня назва ТОВ «БК «Альтор»), укладено договір поставки товару №ГЦ-АТ від 01.03.2016. На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Житлобудмонтаж» поставила позивачу теодоліт 4Т30П (1 шт.), теодоліт 2Т30П (2 шт.), рулетка 7,5 м (10 шт.), рулетка 10 м (4 шт.), рулетка 5 м (8 шт.), олівець (10 шт.), зарядний пристрій (2 шт.), далекомір лазерний ДМ-80 (1 шт.), далекомір лазерний ДМ-60 (1 шт.), далекомір лазерний ДМ-100 (1 шт.), акумулятор тахеометра (6 шт.) загальною вартістю 54730,08 грн., в т.ч. ПДВ 9121,68, що підтверджується складеною сторонами видатковою накладною №25 від 21.03.2016. На підтвердження оплати вказаної операції позивачем надано платіжне доручення №158 від 06.04.2016. Разом з тим, податковою перевіркою не підтверджено ланцюг постачання товару, відповідно до ЄРПН. Згідно даних ІС «Податковий блок» встановлено відсутність штатної чисельності працівників, що свідчить про неможливість провадження фінансово-господарської діяльності підприємством. Згідно «Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок» ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що TOB «Житлобудмонтаж» внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва. Ознаки фіктивності - « 3» зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансову-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Інформація щодо відпрацювання СФП: «порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України». Відповідно до ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 26.06.2019 у справі № 754/8140/19 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №320191000600000000353 від 26.06.2019: «Відповідно до обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у денний час доби, перебуваючи у ресторані швидкого харчування «Два Гуся» за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Біломорська, 1 розташованого неподалік станції метро «Лісова» домовився з невстановленою слідством особою про перереєстрацію на його ім`я в органах державної влади юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БК «Альтор» нова назва ТОВ «Житлобудмонтаж» (код 39140922) за грошову винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. При цьому, невстановлена слідством особа та ОСОБА_2 , домовились про підписання останнім документів по ТОВ «БК «Альтор» нова назва ТОВ «Житлобудмонтаж» (код 39140922) та надання цих документів державному реєстратору для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також про те, що до діяльності ТОВ «БК «Альтор» нова назва ТОВ «Житлобудмонтаж» (код 39140922) ОСОБА_2 , не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись засновником та директором товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням зазначеного товариства будуть займатись інші особи. Незважаючи на те, що ТОВ «БК «Альтор» нова назва ТОВ «Житлобудмонтаж» (код 39140922) зареєстровано 29.12.2016 на ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під номером 13541020000005198 як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, останній як директор підприємства самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, ніколи не укладав правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківські рахунки підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів на рахунки підприємств. Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.» Таким чином, Деснянським районним судом міста Києва встановлено, що від імені підприємства TOB «Житлобудмонтаж» діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділена такими повноваженнями засновника/директора підприємства, який, крім того, немає ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства. Разом з тим, на момент укладення договору з позивачем одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером TOB «Житлобудмонтаж» була ОСОБА_3 . СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві в рамках кримінального провадження №32016100060000134 від 08.11.2016 було допитано в якості свідка ОСОБА_3 щодо реєстрації ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» (з 29.12.2016 ТОВ «Житлобудмонтаж») та ведення фінансово-господарської діяльності. Як зазначено в протоколі допиту свідка від 10.06.2017: «документи, які відображають фінансово-господарські операції ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» з контрагентами-продавцями або з контрагентами - покупцями ніколи не підписувала. Мені не відомо де на даний час знаходяться реєстраційні документи, звітні документи та документи фінансово-господарської діяльності, а також печатка ТОВ «Будівельна компанія «Альтор»…, рахунками в банку я не користувалась. Грошових коштів в якості директора ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» я не знімала та перерахунки не робила. Де було розташоване офісне приміщення ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» мені не відомо. Чим займалось ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» чи здійснювало воно взагалі господарську діяльність я також не знаю…» Таким чином, з наведеного вбачається, що особа, яка на момент підписання договору з позивачем виступала від імені товариства повністю заперечує будь-яке відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства та стверджує про те, що жодних документів із контрагентами не підписувала. За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту. Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями. Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14. Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З урахуванням положень вказаної статті, обставини, встановлені в ухвалах Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року по справі №759/19246/17 та Деснянського районного суду міста Києва від 26.06.2019 у справі № 754/8140/19, обов`язкові для врахування при вирішенні даної справи. У постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року № 21-277а15 міститься висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Верховний Суд України виходив із того, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції набрав законної сили вирок суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини, і ця обставина не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами (також постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637). Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а та ін.). Важливо відмітити, що про помилковість відхилення судами вироку щодо фіктивного підприємництва наголосив також і Верховний Суд України у постанові від 18 липня 2017 року по справі № 826/24815/15, вказавши про необхідність врахування встановлених вироком обставин того, що складені первинні документи дали відповідним особам можливість перераховувати кошти без фактичного проведення господарських операцій та відображати у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів такі операції. Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення обставин щодо незаконної діяльності контрагентів позивача виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій між позивачем і ТОВ «Камтілюкс» та ТОВ «Житлобудмонтаж». Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17, згідно з якою податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Разом з тим, враховуючи усі встановлені у справі обставини у сукупності, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «Камтілюкс» та ТОВ «Житлобудмонтаж», колегія суддів дійшла висновку про їх правомірність. При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо. Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат). Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача. Суд апеляційної інстанції також наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів в первинних документах, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які відображені у наданих документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом не встановлено. При цьому, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку, оскільки, як зазначалося, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію. У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з поставки товарів. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції в податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту. Підсумовуючи викладене у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Камтілюкс» та ТОВ «Житлобудмонтаж» не мали реального характеру та оформлені лише документально без мети отримання прибутку, а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно та обґрунтовано. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: