LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд643/1115/21

від 08.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 року у справі № 643/1115/21 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 р.Справа № 643/1115/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Данилко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Довготько Тетяна Миколаївна, м. Харків, повний текст складено 12.03.21 року у справі № 643/1115/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову серія ДП18 №566304 від 17.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 у справі № 643/1115/21 адміністративний позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції таки, що прийнято з порушенням норм матеріального права. Вважає, що нагрудна камера поліцейського не може бути віднесена до засобу фіксації в автоматичному режимі, а файл, приєднаний до оскаржуваної постанови, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України 07.11.2015року №1395, не передбачена компетенція органів Національної поліції виносити постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП. Будь-яких доказів у відповідності до ст. 251 КУпАП на підтвердження його винуватості та самих обставин події в оскаржуваній постанові, окрім відеофіксації, не зазначено. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 у справі № 643/1115/21, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2021 року поліцейський взводу №2 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Харківській області старший сержант Леонов В.В. прийняв постанову серії ДП18 № 566304, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП і накладено штраф у розмірі 8500 гривень за те, що ОСОБА_1 17.01.2021 р. о 09 год. 50 хв. в Харківській області на 3 км. автошляху Р-46, керував транспортним засобом Renault Scenic д.н. НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження встановлені Митним Кодексом України. Згідно бази Інформаційного порталу Національної поліції України транспортний засіб ввезено 29.10.2020 року через пункт пропуску «Нові Яриловичі-Нова Гуті», терміном до 1 року, особою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано у користування ОСОБА_1 , який не поміщував транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення, чим порушено вимогу ст. 380 Митного Кодексу України та ст. 31 Закону України «Про дорожній рух». Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 17.01.2021 р. ДП18 №566304, звернувся з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. У відповідності до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з п. 30.1 Правил дорожнього руху власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. Відповідно до ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Відповідно до ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладати адміністративні стягнення, а тому колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про те, що Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395 не передбачена компетенція органів Національної поліції виносити постанови за ч.8 ст.121 КУпАП. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також засувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом частин 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності. Стаття 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автомобіль було ввезено на територію України 29.10.2020 року через пункт пропуску «Нові Яриловичі - Нова Гута», терміном до 1 року, особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не ввозив транспортний засіб Renault Scenic д.н. НОМЕР_1 на митну територію України і не поміщував цей транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення. Зазначені документи підтверджують встановлені поліцейським під час розгляду адміністративної справи обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не помішувала в митний режим транзиту. Пунктом 10 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту, а також у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху України. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення нічим не підтверджується, оскільки в матеріалах справи наявні копії документів та відео з нагрудної камери працівників поліції. Довід апеляційної скарги, про те, що нагрудна камера поліцейського не може бути віднесена до засобу фіксації в автоматичному режимі, а файл, приєднаний до оскаржуваної постанови, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає безпідставним та не приймає до уваги, оскілки зазначений доказ відповідає критеріям належності та допустимості, одержаний з дотриманням закону та, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами. Констатуючи необґрунтованість інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Зокрема, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів не приймає посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач є єдиним годувальником у родині і інвалідом з дитинства, його донька періодично потребує лікування у стаціонаре, у зв`язку чим його жінка тимчасово не може працювати, тому сума штрафу є непомірною для його родини, оскільки ці обставини не звільняють позивача від адміністративної відповідальності. У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що оскаржувана постанова серії ДП18 №566304 від 17.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам законодавства, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з врахуванням всіх обставин справи. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 у справі № 643/1115/21 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 року у справі № 643/1115/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»