Постанова 4851 № 643/1116/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 р. Справа № 643/1116/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 (суддя Мельникова І.Д., м. Харків) по справі № 643/1116/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 №479860 від 15.01.2021, винесену інспектором 2 батальйону 3 роти УПП в Харківській області ДПП Водоп`яновим К.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.01.2021 року інспектором поліції винесено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №479860, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за ч.8 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. З постановою не погодився, оскільки вважає її незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 15.01.2021 об 14.19 за адресою: вул. Клочківська 337А, в м. Харкові інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Водоп`яновим К.О. виявлено водія - ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом AUDI А6 н.з. НОМЕР_1 (Литовська республіка), щодо якого Митним кодексом України встановлені обмеження, а саме перебування на території України з порушенням строків перебування в режимі «Транзит» терміном до 10 діб. Шляхом перевірки вказаного транспортного засобу через базу даних Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі по тексту - ІПНП) лейтенантом поліції Водоп`яновим К.О. було встановлено, що AUDI А6 н.з. НОМЕР_1 , ввезено 07.11.2018 гр. ОСОБА_2 та передано у керування ОСОБА_3 , яким транспортний засіб не було поміщено у митний режим тимчасового ввезення (транзит), чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною 8 статті 121 КУпАП. Внаслідок цього було винесено постанову серії ДП18 № 479860, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Позивач, не погодившись із постановою відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інспектором поліції обґрунтовано було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, у зв`язку з чим дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як установлено статтею 90 Митного кодексу, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митницями ДФС або в межах зони діяльності однієї митниці без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до ст. ст. 95, 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, з метою транзиту через митну територію України строком: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Статтями 93, 102 Митного кодексу України передбачається, що такі транспортні засоби повинні бути до закінчення строку транзиту доставлені до митниці для подальшого вивезення за межі митної території або поміщені в митний режим. Пунктом 1 частини другої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Частинами 2-4 статті 31 Закону України «Про дорожній рух» унормовано, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Нормами частини 8 статті 121 КУпАП встановлена відповідальність водія у разі керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Санкція частини 8 статті 121 КУпАП передбачає накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до вимог частини 3 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Згідно з ч.1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. При цьому слід зазначити, що відповідно до положень закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено. Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою. Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав на підтвердження своєї позиції докази на підтвердження обґрунтованості складення постанови про адміністративне правопорушення та недоведеності доводів позивача. Судовим розглядом встановлено, що позивач під час розгяду справи заявляв клопотання, користувався у телефонному режимі послугами адвоката, надавав відповідні пояснення, що стосувалися розгляду справи, від ознайомлення з матеріалами, складеними за результатами розгляду справи (постановою), відмовився за рекомендацією адвоката. Отже, колегією суддів встановлено, що позивач під час розгляду справи фактично користувався правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, а тому твердження позивача, що відповідач не ознайомив його з правами, спростовуються судовим розглядом. Факт керування транспортним засобом саме позивачем також підтверджується судовим розглядом, оскільки ОСОБА_1 зазначив, що саме він керував транспортним засобом AUDI А6 н.з. НОМЕР_1 , коли його зупинили представники поліції. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 по справі № 643/1116/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов