Постанова 4851 № 520/1605/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 р.Справа № 520/1605/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 (суддя Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 24.12.2020) по справі № 520/1605/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про встановлення факту, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ Держпраці у Харківській області), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить суд: - встановити факт отримання ОСОБА_1 19 листопада 1997 року травм на виробництві, внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою - громадянином ОСОБА_2 , у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова і віднести цю подію до страхового випадку; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області скасувати акт за формою Н - 5 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області скласти акт за формою Н - 1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 19 листопада 1997 року з ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області призначити ОСОБА_1 страхові виплати з 19 листопада 1997 року - з дня часткової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, який стався 19 листопада 1997 року у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі № 520/1605/2020 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (місцезнаходження: вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код - 39779919), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (місцезнаходження: м-н Конституції, буд.1,Палац Праці,3 під., 4 пов., м. Харків, 61200, ідентифікаційний код - 41313928) про встановлення факту, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі № 520/1605/2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що акт за формою Н - 5 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 19 листопада 1997 року є протиправним, винесеним з порушенням норм законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що згідно з п.п 16 п. 15 Порядку № 1232, обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів. Вказує, що має статус потерпілого у кримінальному провадженні за ст. 348 КК України, що не враховано судом першої інстанції під час прийняття рішення. Представник відповідача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що комісією в даному випадку правомірно складено саме акт про нещасний випадок за формою Н-5, зважаючи на те, що нещасний випадок, який стався з позивачем, є таким, що стався після роботи під час повернення останнього додому, у зв`язку з чим такий не може вважатися пов`язаним з виробництвом. Представник відповідача, Головного управління Держпраці у Харківській області, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що в даному випадку комісія дійшла правомірного висновку про те, що нещасний випадок, який стався з позивачем, є таким, що стався після роботи під час повернення додому, а тому нещасний випадок не визнається пов`язаним з виробництвом. Вважає, що позивачем не доведено факт нещасного випадку, як такого, що стався у зв`язку з виконанням позивачем його службових обов`язків. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що 25.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області із повідомленням про нещасний випадок на виробництві, в якому вимагав невідкладно керівника ОДПІ, яка є правонаступником працедавця позивача, протягом однієї години після отримання цього повідомлення повідомити з використанням засобів зв`язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2 Порядку: ГУ Держпраці в Харківській області; Холодногірському відділу Харківської місцевої прокуратури № 1; Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області; ГУ ДФС в Харківській області; ГУ Держпраці в Харківській області після отримання повідомлення від ОДПІ прийняти рішення про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що спричинив тяжкі наслідки. Листом №320/В/20-38-10-05 від 13.06.2018 Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь позивачу про відсутність підстав для задоволення вимог щодо нещасного випадку на виробництві. Зокрема, вказано про відсутність факту негайного повідомлення після настання нещасного випадку, відсутність трудових відносин з позивачем на час його звернення, відсутність можливості обстеження місця настання нещасного випадку та відібрання пояснень у свідків, відсутність адміністративних приміщень Східної ОДПІ с. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. 19.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області із скаргою, в якій вимагав невідкладно негайно прийняти рішення про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним; негайно утворити комісію з проведення спеціального розслідування; притягти до адміністративної відповідальності керівника правонаступника роботодавця, яким прихований нещасний випадок - ОСОБА_3 ; негайно направити ОДПІ припис, яким зобов`язати направити повідомлення про нещасний випадок; під час роботи комісії забезпечити повне дотримання його прав, як потерпілого; забезпечити особистий контроль за проведенням спеціального розслідування. Листом № 07-19/8598 від 18.07.2018 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. 38 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ № 1232 від 30.11.2011, згідно з наказом Головного управління Держпраці у Харківській області, комісія із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 19.11.1997, розпочала свою роботу; засідання комісії зі спеціального розслідування буде проводитись в приміщенні Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Бекетова,

1. Також, повідомлено ОСОБА_1 про те, у разі виявлення бажання прийняти участь у співпраці з розслідування нещасного випадку, позивач або уповноважена особа за довіреністю може звернутись до голови комісії ОСОБА_4 за відповідним телефоном та отримувати інформацію про хід розслідування нещасного випадку. В листі № В-1189/В-1190/02.04/12.-14/13879 від 29.11.2018 Головне управління Держпраці у Харківській області повідомило позивача щодо питання проведення спеціального розслідування нещасного випадку, з якого ОСОБА_1 звертався на особистому прийомі. Згідно наказу Головного управління Держпраці у Харківській області № 07.-02/-176 НВ від 18.07.2018 проводиться спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 19.11.1997 о 21 год. 00 хв. в Державній податковій адміністрації Комінтернівського району м. Харкова (на теперішній час Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) з позивачем. Роботу комісії подовжено згідно з наказом №184- н/в від 01.08.2018 у зв`язку з відсутністю інформації щодо причин, з яких стався злочин, а саме: у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 трудових (посадових) обов`язків під час перебування на роботі, дій в інтересах підприємства або у зв`язку з випадком з`ясування позивачем та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру. Також, у вказаному листі зазначено, що Головне управління Держпраці у Харківській області не має повноважень щодо поновлення трудових прав працівників. За результатами спеціального розслідування нещасного випадку 18.02.2019 складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19.11.1997 о 21 год. 00 хв. в Державній податковій адміністрації Комінтернівського району м. Харкова (правонаступник Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, а в подальшому саме ГУ ДФС у Харківській області) форми Н-5, який затверджено заступником начальника ГУ Держпраці у Харківській області В.С. Гевояном 19.02.2019, яким встановлено, що нещасний випадок стався після роботи під час повернення додому, проте нещасний випадок не визнається пов`язаним з виробництвом. У вказаному акті викладено обставини нещасного випадку зі слів та письмових пояснень ОСОБА_1 .. Так, позивач стверджував, що, перебуваючи на посаді спеціаліста І категорії юридичного відділу 19.11.1997 о 09 год. 00 хв., прийшов на роботу у Державну податкову адміністрацію Комінтернівського району м. Харкова, де знаходився до 19 год. 00 хв.. Перебуваючи на шляху додому за допомогою громадського транспорту, близько 21 год. 00 хв. біля трамвайної зупинки "Завод ім. Т.Г. Шевченка" по вул. Жовтневої революції невідома особа скоїла напад на ОСОБА_1 , спричинивши йому травми. З місця події ОСОБА_1 пішов додому. 20.11.1997 ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня №14". Причиною настання нещасного випадку у акті зазначається травмування внаслідок протиправних дій інших осіб, що сталося під час прямування з роботи. Свідки нещасного випадку відсутні. Розслідування нещасного випадку здійснюється також в порядку кримінального провадження № 12018220510001038 за ст. 348 КК України слідчим відділом Холодногірського відділення поліції ГУ НП України в Харківській області, за яким досудове розслідування триває до цього часу. На підтвердження факту нещасного випадку надана виписка із медичної картки амбулаторного хворого від 17.05.2018 КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22", в якій зазначено, що: "...У ОСОБА_1 внаслідок події злочину 19.11.1997 мали місце: закрита черепномозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закрита травма правого ока у вигляді контузії очного яблука, підвивиха кришталика, гемофтальма, відшарування сітківки ока з наявністю чужорідного тіла (метал) в області правої орбіти (очна ямка), забитої рани на голові і наявність чужорідних тіл (метал) в м`яких тканинах голови в лівій скроневій і тім`яній областях". Не погоджуючись із актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5, складеного 18.02.2019, позивач звернувся із скаргою-заявою до Міністра соціальної політики України, в якій просив провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 19.11.1997 у зв`язку х виконанням ним трудових (посадових) обов`язків; від участі в роботі комісії з проведення спеціального розслідування відсторонити працівників Головного управління Держпраці у Харківській області, як заінтересованих та упереджених осіб; скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 19 листопада 1997 року з ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області призначити ОСОБА_1 страхові виплати з 19 листопада 1997 року - з дня часткової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, який стався 19 листопада 1997 року у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова. Листом № 415/0/248-19 від 05.08.2019 Мінсоцполітики повідомило позивача про те, що відповідно до п. 2 постанови КМУ № 337 від 17.04.2019 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" право надавати роз`яснення щодо розслідування та обліку нещасних випадків і аварій на виробництво покладено на Держпраці. Також, у вказаному листі зазначено, що надсилається для розгляду звернення ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці. Не погоджуючись з діями Головного управління Держпраці у Харківській області щодо складення акту за формою Н - 5 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. На час звернення позивача до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, Головного управління Держпраці у Харківській області щодо нещасного випадку процедура проведення спеціального розслідування нещасного випадку регламентувалась приписами Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 30.11.2011, яка набрала чинності 01.01.2012 (далі - Порядок № 1232). Пунктом 1 Порядку № 1232 встановлено, що цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства). Підпунктом 2 п.2 Порядку № 1232 визначено, що дія цього Порядку поширюється, зокрема, на працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем. Крім того, абзацом 6 п. 36 Порядку № 1232 передбачено, що спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого. Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держпраці або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми (абз. 7 п. 36 Порядку № 1232). Відповідно до п. 38 Порядку № 1232, спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу. Як вбачається з матеріалів справи, комісія для проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19 листопада 1997 року о 21 год. 00 хв. В Державній податковій адміністрації Комінтернівського району м. Харкова, була утворена наказом від 18.07.2018 № 07.-02/176-НВ Головного управління Держпраці у Харківській області. Відповідно до п. 42 Порядку № 1232, спеціальна комісія зобов`язана: - обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нещасного випадку; - визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; - визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань: технічних розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; - вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункт) або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); - з`ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; - визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом; - установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; - зустрітися з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім`ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз`яснення їх прав у зв`язку настанням нещасного випадку. Згідно п. 47 Порядку № 1232, за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п`яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід`ємною частиною. Так, з акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19.11.1997 о 21 год. 00 хв. в Державній податковій адміністрації Комінтернівського району м. Харкова форми Н-5 та з пояснень позивача, судом встановлено, що 19 листопада 1997 року о 21 год. 00 хв. під час повернення на громадському транспорті додому, біля трамвайної зупинки «Завод ім. Т.Г. Шевченка» по вул. Жовтневої Революції, невідома особа скоїла напад на ОСОБА_1 , в результаті чого він отримав травми. З місця події ОСОБА_1 пішов додому. 20.11.1997 ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня №14». Як вбачається з довідки Старшого слідчого СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області майора поліції Ярослава Юшко, в провадженні СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області за заявами ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження № 12013220510000386 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15, ч.2 п.8 ст. 115 КК України, відомості про яке внесене до ЄРДР 06.02.2013, та кримінальне провадження № 12018220510001038 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 24.04.2018. Колегія суддів зазначає, що пунктом 16 Порядку № 1232 встановлено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є: заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів. Проте, колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, комісією не було враховано того, що за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України (нанесення тілесних ушкоджень позивачу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків) порушено кримінальне провадження, що не заперечується відповідачем, а тому висновок комісії щодо відсутності вважати нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 , таким, що не пов`язаний з виробництвом є передчасним. З урахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, а також того, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області спеціальне розслідування не було проведено повно та вичерпно, колегія суддів приходить до висновку, що акт Головного управління Держпраці у Харківській області за формою Н - 5 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 19 листопада 1997 року підлягає скасуванню, як такий, що прийнято без належного з`ясування усіх обставин та дослідження матеріалів заяви позивача. Колегія суддів зауважує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64). Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Судом встановлено, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши за результатами спеціального розслідування нещасного випадку 18.02.2019 акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19.11.1997 о 21 год. 00 хв. в Державній податковій адміністрації Комінтернівського району м. Харкова (правонаступник Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), яким встановлено, що нещасний випадок не визнається пов`язаним з виробництвом. Таким чином, оскільки спірний акт відповідачем прийнято без дослідження всіх обставин, що мають значення для його прийняття, враховуючи вимоги ст. 245 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 9 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання Головного управління Держпраці у Харківській області повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду. Оскільки колегія суддів в ході розгляду справи дійшла висновку про необхідність повторного проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держпраці у Харківській області скласти акт за формою Н - 1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 19 листопада 1997 року з ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова та щодо зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області призначити ОСОБА_1 страхові виплати з 19 листопада 1997 року - з дня часткової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, який стався 19 листопада 1997 року у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про встановлення факту отримання ОСОБА_1 19 листопада 1997 року травм на виробництві, внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою - громадянином ОСОБА_2 , у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова і віднести цю подію до страхового випадку; Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, спір у цій частині позовних вимог не є публічно-правовим, та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач фактично просить встановити факт, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі № 520/1605/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково . Скасувати акт Головного управління Держпраці у Харківській області за формою Н - 5 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду. Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту отримання ОСОБА_1 19 листопада 1997 року травм на виробництві, внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою - громадянином ОСОБА_2 , у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків на посаді спеціаліста першої категорії юридичного відділу Державної податкової адміністрації Комінтернівського району міста Харкова і віднести цю подію до страхового випадку. Роз`яснити ОСОБА_1 , що позовні вимоги в даній частині підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 08.06.2021 року