Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/1251/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/1251/17 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С. Категорія 5 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/1251/17за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області про скасування рішення та державних актів на право власності на землю за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року, яке ухвалено суддею Сіренко Н.С. в м.Радомишль встановив: У липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточнень просила визнати недійсним та скасувати рішення Радомишльської міської ради Житомирської області 22 сесії 5 скликання від 25.03.2009 № 36 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також просила визнати недійсним та скасувати державні акти на право власності на землю серії ЯЗ № 433676 від 18.10.2010, серії ЯЗ № 433677 від 18.10.2010, серії ЯИ № 161139 від 25.10.2010, серії ЯИ № 161140 від 25.10.2010, які видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки, що знаходяться за вказаною адресою. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що є користувачем земельної ділянки, розташованої біля будинку АДРЕСА_1 з 26.05.1998 року, а земельні ділянки відповідачів накладаються на її земельну ділянку, чим відповідно, порушуються її права на користування. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.05.2018 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення Радомишльської міської ради Житомирської області 22 сесії 5 скликання від 25.03.2009 № 36 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним та скасовано державні акти на право власності на землю серії ЯЗ № 433676 від 18.10.2010, серії ЯЗ № 433677 від 18.10.2010, які видані ОСОБА_2 на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суд в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та недотримання процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема зазначає, що під час проведення експертизи не досліджувався жодний правовстановлюючий документ позивачки як на будинок так і на земельну ділянку, розміри та конфігурація земельної ділянки в натурі на місцевості не встановлювалися. Не надано оцінку здійсненим позивачем прибудовам, за рахунок яких зменшився і розмір її земельної ділянки. В зв`язку з чим, апелянт просить вважати висновок експерта як недостовірний і недостатній доказ. Крім того, просить звернути увагу на те, що оспорюване позивачем рішення Радомишльської міськради від 25.03.2009 втратило свою силу в зв`язку з його реальним виконанням, тому вимога про його скасування є безпідставною. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Позивач та її представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , яка є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , за рішенням Житомирського обласного суду від 26.05.1998 р. виділено земельну ділянку розміром 667 кв.м. (із загальної площі 2382 кв. м.) біля вказаного будинку. Позивач ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем із відповідачем ОСОБА_2 , яка є співвласником разом із ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.1976 р. Згідно з рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області від 12 травня 1999 року № 162 ОСОБА_1 виділено для ведення городництва по місцю проживання земельну ділянку площею 667 кв.м із загальної площі 2382 кв.м. Відповідно до рішення Радомишльської міської ради від 25 березня 2009 року, відповідач ОСОБА_2 18 жовтня 2010 року отримала державні акти на право власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 серії ЯЗ № 433676 на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯЗ № 433677 на земельну ділянку площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства, 18 жовтня 2010 року є датою реєстрації актів. Позивач, вважаючи, що зазначеним рішенням Радомишльської міської ради порушено її право землекористування, так як відповідачам передана частина земельної ділянки з її користування, яка у неї не вилучалась. Так у справі № 283/2751/15-ц у висновку земельно-технічної експертизи № 315/16 від 18 квітня 2016 року експертом встановлено, що існує накладання земельних ділянок, які складаються з двох фрагментів: 0,0067 га - площа накладки земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року; 0,0023 га - площа накладки земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року. Встановлено факт зменшення фактичного розміру земельної ділянки ОСОБА_1 , яка згідно вказаного рішення повинна становити 0,0667 га, а в натурі площа земельної ділянки складає 0,0547 га. Невідповідність фактичних розмірів і площ земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що вказані в генеральних планах до будинку та державних актах могли виникнути при оформленні даних земельних ділянок. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Радомишльської міської ради Житомирської області 22 сесії 5 скликання від 25 березня 2009 року № 36 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , прийнято передчасно, оскільки міська рада, будучи усвідомленою про наявність спору між суміжними землекористувачами, не перевірила наявність в технічній документації погодження меж та не впевнилась, що таке рішення не порушує права інших осіб. Скасовуючи видані на підставі цього рішення державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що в порушення діючого на час їх виготовлення земельного законодавства, вони були виготовлені без погодження зовнішніх меж із суміжними землекористувачами та підписані не уповноваженою особою. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного. Право власності на землю гарантується Конституцією України. право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ст. 373 ЦК України). Згідно зі ст. 26 ч.1 п. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України (у ред., на час прийняття оскаржуваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або наданнях їх у користування. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи на виконання цих видів робіт. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. Таким чином, громадяни України, які бажають отримати земельну ділянку безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, звертаються до відповідної сільської ради з заявою, за результатами розгляду якої, сільська рада приймає рішення про надання дозволу на розробку проекту її відведення. Розроблений за замовленням громадян проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд сесії відповідної сільської ради, яка приймає рішення про затвердження цього проекту та передачу земельної ділянки у власність, або відмовляє у цьому. Відповідно до ст. 198 ЗК України межі земельної ділянки погоджуються з суміжними власниками та землекористувачами. Як вбачається з технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1105 га гр. ОСОБА_2 на території Радомишльської міської ради по АДРЕСА_1 від 01.04.2009 протокол погодження меж земельної ділянки та передачі межових знаків під охорону землевласника між суміжними користувачами не підписаний. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц зроблено наступний висновок, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17. Згідно з інформацією, наданою виконкомом Радомишльської міської ради Житомирської області на запит представника позивача, вбачається, що за договором купівлі-продажу від 01.09.1976 р. ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у рівних частках кожний купили жилий будинок з надвірними будівлями, які розміщені були на землях державного фонду розміром 2730 м?. Рішенням 19-ї сесії Радомишльської міської ради № 132 від 30.10.2008 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_2 - на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та на земельну ділянку 0,0605 га для ведення особистого седлянського господарства по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 - на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0498 га для ведення особистого селянського господарства за вказаною вище адрресою. Рішенням 22-ї сесії Радомишльської міської ради №36 від 25.03.2009 р. виготовлена технічна документація була затверджена. З викладеного вбачається, що передана у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 загальна площа земельних ділянок відрізняється та не перевищує площу земельної ділянки від придбаної за договором купівлі-продажу, а навпаки є меншою (2103 м? порівнюючи з придбаною у 1976 р. 2730 м?). У висновку земельно-технічної експертизи від 18.04.2016 № 315/16 експерт встановив факт накладення спірних земельних ділянок. Однак експерт не дослідив правовстановлюючі документи ні на будинок ОСОБА_1 . АДРЕСА_2 , ні на земельну ділянку за даним домоволодінням, не дослідив чи встановлювались в натурі на місцевості розміри і конфігурації земельної ділянки, виділеної позивачу. Крім того, земельно-технічна експертиза, яка проведена в іншій справі, в певній мірі ґрунтується на припущеннях, оскільки експерт не вирішив питання щодо невідповідності фактичних розмірів та площ земельних ділянок сторін, а дійшов міркувань, що така невідповідність «могла виникнути» за декількох обставин. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів (ст.76 ч.1, 2 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК). Відповідно до ч.1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України (ст. 110 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Розглянувши справу, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 12, 13,264 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, зокрема,в порушення вимог ст.13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог в частині визначення повноважень службових осіб Дерзкомзему в Житомирській області, які затверджували земельну документацію, оскільки вимоги з цих підстав ОСОБА_1 не заявлялись; безпідставно поклав в основу рішення земельно-технічну експертизу, проведену в іншій справі, яка ґрунтується на припущеннях; ухвалив рішення за відсутності у позивача правовстановлюючих документів та за відсутності доказів які свідчать про порушення її прав. Крім того, суд ухвалюючи рішення не звернув увагу на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких відсутність акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність та не може бути самостійною підставою для їх скасування. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів відповідно до статті 263 ЦПК України. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подану апеляційну скаргу. Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення Радомишльської міської ради Житомирської області 22 сесії 5 скликання від 25.03.2009 № 36 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,05 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю серії ЯЗ № 433676 від 18.10.2010, серії ЯЗ № 433677 від 18.10.2010, які видані ОСОБА_2 на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та з Радомишльської міської ради Житомирської області по 640,00 грн. з кожного судових витрат у справі - скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2176 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 червня 2021 року. Головуючий Судді