Постанова Львівський апеляційний суд № 463/8109/20

Справа № 463/8109/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 22-ц/811/590/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м.Львів Справа № 463/8109/20 Провадження № 22ц/811/590/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Сеньків Х.І. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 23 грудня 2020 року у складі судді Юрківа О.Р., у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: 3 вересня 2020 року позивач звернувся з цим позовом. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач, з метою отримання банківських послуг, підписала заяву № б/н від 24 січня 2018 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказує, що відповідач скористалася кредитними коштами, однак зобов`язань за кредитним договором не виконала та не погасила заборгованість. Станом на 13 серпня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 15 329, 85 грн. Просить позов задовольнити. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 590, 65 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено. Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку, в решті - рішення залишити без змін. Посилається на доводи позовної заяви. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 24 січня 2018 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказує, що відповідач додатково ознайомлена з умовами кредитування, про що свідчить підписаний нею «Паспорт споживчого кредиту». Стверджує, що в цьому паспорті визначені: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта і банку, відповідальність сторін, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. В паспорті споживчого кредитування вказано строк 14 днів, а саме: інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною з 22 січня 2018 року до 8 лютого 2018 року. Також в Паспорті споживчого кредиту та в Тарифах банку, з якими було ознайомлено відповідача, зазначено процентну ставку, яка застосовується за межами пільгового періоду - 42% річних та процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту - 84%. Вважає, що суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні 3 739, 20 грн. заборгованості за простроченими відсотками, оскільки кредит, який наданий відповідачу нею не повернуто. Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4 і 5 статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Д атою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що для отримання кредиту у позивача відповідач підписала заяву № б/н від 24 січня 2018 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 13 серпня 2020 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 15 329,85 грн., яка складається із наступного: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 11 590 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 3 739,20 грн. Суд першої інстанції, посилаючись на статті 207, 626, 628, 638, 526, 1054,1055, 1048 ЦК України, позов задовольнив частково та вирішив стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Застосування конструкції договору приєднання та його умови розроблено АТ КБ «Приватбанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 цього Кодексу передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом першої інстанції зазначено, що у Заяві позичальника процентна ставка не вказана. У цій Заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками. Суд посилався на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з тарифів та Витяг з умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді Заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 24 січня 2018 року №б/н. З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом за договором № б/н від 24 січня 2018 року в розмірі 11 590, 65 грн. В решті вимог відмовлено. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором з урахуванням наступного. Підписавши заяву, фізична особа приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що стверджує особистим підписом. У заяві зазначено, що відповідач проінформований про умови кредитування. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вона користувалася наданими банком коштами, що стверджується наданим розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку відповідача. Відповідач не повернула банку кошти в повному обсязі та допустила заборгованість. Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Ураховуючи те, що відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підписувідповідача в Умовах та Правилах надання банківських послуг, при наявності письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та погоджується з Умовами і Правилами, Тарифами, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг; не є підставою вважати, що при укладенні договору не дотримана його форма, передбачена законом. Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. 24 січня 2018 року відповідач додатково ознайомилася з умовами кредитування, про що свідчить її підпис у Паспорті споживчого кредиту. У цьому паспорті визначений пільговий період користування коштами, процентна ставка, права і обов`язки клієнта і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Встановлено, що відповідач отримала та використовувала кредитні кошти. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 і 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Встановлено, що в паспорті споживчого кредиту та в тарифах банку, з яким відповідач ознайомлена, зазначено процентну ставку, яка застосовується за межами пільгового періоду - 42% та процентна ставка , яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо неповернення кредиту - 84%. Вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за користування ними. З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із стягненням з відповідача в користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 739, 20 грн. В частині стягнення заборгованості за кредитом рішення не оскаржене і не переглядається. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача належить стягнути 3 153 грн. судового збору. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками,- скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. Позов в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №3052990) заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 3 739, 20 грн. (три тисячі сімсот тридцять дев`ять грн. 20 коп.) та судовий збір в розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три грн.). В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 27 травня 2021 року. Головуючий Судді