Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/12312/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5415/25 Справа № 212/12312/24 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 212/12312/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року, яке ухвалено суддею Швець М.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 березня 2025 року, УСТАНОВИВ: В грудні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідач 27 листопада 2019 року підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 75 000 грн, що в подальшому була збільшена до 100 000 грн; тип кредитної карти - Картка «Універсальна» GOLD; строк кредитування 20 років; процентна ставка, відсотків річних - 42,0%, в процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних; кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту - 60,00%. Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 09/23, тип Універсальна GOLD. Згодом відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер НОМЕР_2 , строк дії 12/23, тип Картка «Універсальна GOLD»; кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 10/27, тип Картка «Універсальна GOLD». Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором відповідач не виконав умови договору, в зв`язку з чим станом на 21 листопада 2024 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 655,48 грн, яка складається з: 32 825,22 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7 830,26 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та стягнути судові витрати у справі. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив наявні у матеріалах справи докази, розглянув справу поверхнево. Позивач зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надало належні та допустимі докази по справі, в тому числі розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, з яких вбачається користування відповідачкою кредитним лімітом, що свідчить про згоду відповідача з умовами кредиту. В установленому законом порядку кредитний договір не визнаний недійсним, позивачем доведений факт укладення з відповідачкою кредитного договору. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків за користування кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав як Клієнт Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 75-82). Цією Заявою передбачено приєднання до низки розділів Умов та Правил банку (преамбула); відкриття поточного рахунку (без зазначення номеру такого рахунку) для власних потреб; різні варіанти умов кредитування за умовами договору «Кредитні картки», зокрема розділ 1, п. 1.2. тип кредиту: відновлювана кредитна лінія з різним розміром кредитного ліміту для різних карт; різні варіанти умов кредитування за договором «Оплата частинами та миттєва розстрочка», зокрема розділ 2, п. 2.3. тип кредиту: строковий з різним розміром кредитного ліміту для різних карт Пунктом 1.2. передбачено, що кредит надається безготівковим шляхом (на картковий рахунок). Про відкриття рахунку, його номер, обставину видачі відповідачу картки/карток (дату видачі, номер, вид) у цій Заяві та/або інших документах не зазначено. Надалі, 29 вересня 2020 року, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, яким передбачено, що інформація, наведена у ньому (паспорті), зберігає чинність та є актуальною до 14 жовтня 2020 року (а. с. 83-85). Паспортом передбачено різні варіанти кредитування залежно від типу кредитного продукту картки: різні кредитні лінії, процентні ставки, загальні витрати за кредитом, тощо. Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 09/23, тип Універсальна GOLD. Згодом відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер НОМЕР_2 , строк дії 12/23, тип Картка «Універсальна GOLD»; кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 10/27, тип Картка «Універсальна GOLD». Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 27 листопада 2019 року, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки наданих суду доказів в їх сукупності недостатньо для підтвердження обставини отримання відповідачем від позивача кредитних коштів. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованимє рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Таким чином, суд між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27 листопада 2019 року (а.с.75-82), було укладено в письмовій формі кредитний договір. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивачем до суду першої інстанції було надано Анкету-заяву № б\н від 27 листопада 2019 року відповідно до якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі цієї анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75 000 грн. Відповідач отримав платіжні інструменти, а саме: кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 09/23, тип Універсальна GOLD. Згодом відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер НОМЕР_2 , строк дії 12/23, тип Картка «Універсальна GOLD»; кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 10/27, тип Картка «Універсальна GOLD». Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника. Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак, остання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, вчасно не вносив платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість. В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позивачем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку. За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Колегією суддів перевірено розмір заборгованості за кредитним договором та тілом кредиту та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами кредитного договору б/н від 27 листопада 2019 року, який підписано сторонами. При цьому, колегією суддів враховано, що відповідач ОСОБА_1 , а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції заперечень проти заявлених позовних вимог не надав та наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував. Заборгованість за тілом кредиту № б\н від 27 листопада 2019 року, за розрахунком позивача, становить 32 825,22 грн. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 830,26 грн, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В Анкеті-заяві позичальника від 11 червня 2013 року відсоткова ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 830,26 грн за період з 27 листопада 2019 року по 21 листопада 2024 року. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємної частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-Анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, 11 червня 2013 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 25 вересня 2023 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. Надання ж позивачем Паспорту споживчого кредиту, підписаного позичальником ОСОБА_1 29 вересня 2020 року, не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки в ньому сторони чітко погодили, що інформація за цим Паспортом надана позичальнику 29 вересня 2020 року та зберігає чинність і є актуальною до 14 жовтня 2020 року, тобто, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, положення паспорта є неактуальними. До того ж, у цьому Паспорті зазначено, що умови Договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що при укладенні договору з відповідачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32 825,22 грн, колегія суддів зазначає наступне. Розрахунок заборгованості відповідача за кредитом необхідно здійснювати по виписці з рахунку відповідача та враховувати лише фактичні витрати відповідача, які останній здійснював за допомогою виданої йому позивачем кредитної картки, та в рахунок заборгованості за кредитом не має враховувалось списання відсотків за користування кредитом та списання комісії за обслуговування, оскільки між сторонами не було погоджено як розмір таких відсотків, так і не погоджено те, що вказані відсотки за користування кредитом мають зараховуватися позивачем до заборгованості за тілом кредиту. Як убачається із виписки по рахунку відповідача, позивачем в період часу з серпня 2023 року по жовтень 2024 року, нараховувались відповідачу відсотки за користування кредитом, та вказані відсотки, починаючи з 01 серпня 2023 року, додавались до основної суми витрат відповідача шляхом їх списання за рахунок кредитних коштів, що суперечить вимогам чинного законодавства. Так, за період з 01 серпня 2023 року по 01 жовтня 2024 року позивачем по справі були нараховані відповідачу відсотки за користування кредитом в загальному розмірі 15 643,31 грн, та вказані відсотки та комісії додавались до основної суми витрат відповідача, однак вказані грошові кошти не є коштами, фактично використаними відповідачем, тому не можуть бути стягнуті з відповідача. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 181,91 грн. Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 2 559,40 грн (1 023,76 грн + 1 535,64 грн), що є пропорційним до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором б/н від 27 листопада 2019 року, станом на 21 листопада 2024 року, у розмірі 17 181 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн 91 коп, яка складається з заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у справі у розмірі 2 559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 01 грудня 2025 року. Головуючий: Судді: