Постанова 4813 № 522/997/18

Номер провадження: 22-ц/813/3267/21 Номер справи місцевого суду: 522/997/18 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Бондар В.Я., повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визначення способів участі матері у спілкуванні з дітьми,- в с т а н о в и в: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1 із ОСОБА_3 ; визначити способи участі ОСОБА_1 у виховані сина ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей матері з дитиною першої та третьої п`ятниці місяця з 14.00 год. до першої та третьої неділі місяця 10.00 год., у присутності сестри дитини, ОСОБА_4 , а також у святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю батьків, половину канікулярного періоду. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що у сторін за час шлюбу народилося двоє дітей донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син проживає з відповідачем. Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 зустрічам та спілкуванню з сином, визначено способи участі, однак відповідач ухиляється від виконання висновку органу опіки та піклування, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 про визначення способів участі матері в спілкування з дітьми задоволений частково. Визначений час та місце спілкування матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кожної третьої п`ятниці місяця з 15:00 год. до 17:00 год. в присутності батька ОСОБА_2 на території, що знаходиться поруч з навчальним закладом, де навчається дитина. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1 із ОСОБА_3 ; визначити способи участі ОСОБА_1 у виховані сина ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей матері з дитиною першої та третьої п`ятниці місяця з 14.00 год. до першої та третьої неділі місяця 10.00 год., у присутності сестри дитини, ОСОБА_4 , а також у святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю батьків, половину канікулярного періоду, посилаючись на неповне, всебічне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до висновку органу опіки та піклування визначено спілкування матері з дитиною без обмеження місця спілкування в присутності осіб,близьких до дитини, однак судом не була належним чином обґрунтована необхідність зустрічей саме у присутності батька та біля школи. Відзиву до суду надано не було. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , адвоката Фатєєвої І.В., представника ОСОБА_2 , розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про визначення способів участі матері в спілкування з дітьми, суд першої інстанції виходив з того, що слід відступити від висновку органу опіки та піклування та встановити час для зустрічі позивача з сином кожної третьої п`ятниці місяця з 15.00 до 17.00 год. в присутності батька, недалеко від навчального закладу дитини, що є нейтральною територією для обох батьків. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, щоу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-9 т.1). 10.12.2009 року ОСОБА_1 склала заповіт, яким заповідала все своє майно ОСОБА_2 , а якщо він не приймає чи не встигне прийняти спадщину, то дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.201-202 т.1). З заяви ОСОБА_7 сестри ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В., зареєстрована за №762 від 01.09.2018 року вбачається, що після розірвання шлюбу діти сторін проживали з матір`ю, втім на початку 2013 року ОСОБА_2 після чергової зустрічі з дітьми не повернув їх матері (а.с.39 т.2). Тотожні заяви складено ОСОБА_8 матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. (а.с.40, 41 т.2). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2012 року у справі №522/26937/13-ц встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 . Встановлено факт окремого проживання ОСОБА_1 зі своїми дітьми та ОСОБА_2 протягом більше 6 місяців (а.с.14 т.2). ОСОБА_1 проживає разом з синами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.158 т.1). Діти сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають з ОСОБА_2 , про що свідчить довідка Дачно-садового товариства «Вітамін» від 14.12.2013 року (а.с.102 т.2). Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/2007 від 18.01.2017 року зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено спосіб участі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей матері дитини щоп`ятниці з 15,00 год. до 18.00 год., у присутності батька ОСОБА_2 , до налагодження стосунків матері з сином, а також у святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю батьків (т.1 а.с.43-44). ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 , як до судді Господарського суду Одеської області з приводу зустрічей з сином неодноразово (а.с.48-50, 52-59, 93, 97 т.1) також зверталася до голови Господарського суду Одеської області з приводу впливу на ОСОБА_2 (а.с.51 т.1). ОСОБА_1 неодноразово зверталася до навчального закладу в якому навчається ОСОБА_3 , саме Одеського-навчально-виховного комплексу №90 ім. О.С. Пушкіна з проханнями зобов`язати батька на будь-які дії, зокрема не чинити перешкоди у спілкуванню, зробити щеплення дитині, надати психолога та ін. З приводу невиконання ОСОБА_2 висновку органу опіки та піклування ПРА ОМР ОСОБА_1 зверталася до відділу поліції, листом Шевченківське відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі повідомило, що дане звернення є цивільно-правовими відносинами (а.с. 88, 90 т.1). Згідно листа Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №03-Б-217/2 від 25.06.2018 року у відповідь на запит ОСОБА_1 щодо надання психологічних послуг з метою налагодження внутрішньо-сімейних стосунків з сином, повідомлено, що ОСОБА_2 відмовився від проведення з ОСОБА_3 психологічної роботи на дання психологічних послуг, спрямованих на налагодження взаємовідносин між дитиною та його біологічною матір`ю (а.с.91, 92 т.1). Також згідно листа Служби у справах дітей ТВ ССД ОМР у Приморському районі №07/6033 від 24.07.2018 року вбачається, що в ході бесіди з ОСОБА_2 було з`ясовано, що ОСОБА_2 заперечує проти втручання будь-кого в життя малолітнього ОСОБА_3 та його родини, мотивуючи це тим, що втручання в його особисте життя та життя дитини, збір та опрацювання будь-якої інформації відносно його родини наносить на його думку психологічну шкоду малолітньому сину (т.1 а.с.127). ОСОБА_2 звертався до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою, згідно якої просив вжити заходів щодо припинення знущання над сином ОСОБА_3 , припинення втручання в начальний процес ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 та притягнути останню до відповідальності за психологічне насильство над неповнолітніми. Висновком органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №Б-1230-23, Б-999-23 від 30.11.2018 року комісія вважає за доцільне визначити час та місце спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 першу та третю п`ятницю місяця з 15.00 год. до 17.00 год. без обмежень місця спілкування в присутності осіб, близьких до дитини (а.с.170-172 т.2). З листа до директора Одеського-навчально-виховного комплексу №90 ім. О.С. Пушкіна від 12.06.2019 року вбачається, що батьки ОСОБА_6 обоє були присутні на батьківських зборах, що відбулися 22.05.2019 року (а.с.122 т.3). 27.08.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. зареєструвала заяву ОСОБА_4 старшої доньки сторін, яка вказала, що ні вона, ні її брат не бажають спілкуватися з матір`ю, коли вони проживали разом, мати не приділяла їм уваги, постійно кричала, навіть застосовували заходи впливу навіть фізичної сили, нерідко знаходилася в стані алкогольного сп`яніння (а.с.194 т.3). Постановою Верховного суду від 14.11.2018 року у справі №522/10190/16-ц залишена без змін постанова апеляційного суду Одеської області від 17.05.2018 року, якою відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_11 (а.с.153-162 т.2). Свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона є матір`ю позивачки, повідомила, що теперішнім чоловіком доньки вона не спілкується, проте знає, що він добре відноситься до дітей. Вказала, що ОСОБА_2 також гарний батько, так як і ОСОБА_12 гарна мати. Вказала, що старша донька пішла жити до батька в якості няні для ОСОБА_6 , оскільки нова дружина ОСОБА_2 трохи старша їх старшої доньки. ОСОБА_13 не забороняє спілкуватися бабусі та дідусю з внуком та лише на вулиці, аби син не бачив фото матері. Вказує, що ОСОБА_1 він називає «колишня мама», що дуже ранить бабусю. На питання головуючого чи знає щось свідок про зловживання позивача алкоголем, ОСОБА_8 вказала, що не була присутня та у неї викликає запитання, можливо був клофелін, а можливо алкоголь, адже відповідачу необхідно було кожної ночі йти з дому. Свідок ОСОБА_9 відзначила, що знає ОСОБА_12 десь з 1990-х років. Обставини за яких діти почали проживати з батьком вона знає зі слів третіх осіб. ОСОБА_7 повідомила, що є рідною сестрою позивачки та по суті справи пояснила, що у їх сім`ї всі знали, що діти залишилася проживати з батьком після чергового візиту, втім свідком таких подій вона не була. З показань ОСОБА_14 встановлено, що ОСОБА_12 дозволяла собі неодноразово виражатися нецензурною лайкою в сторону дітей, ОСОБА_5 поїхала проживати до батька добровільно та пізніше ніж ОСОБА_6 . Неодноразово додому ОСОБА_12 , коли там проживала ОСОБА_5 викликалася поліція. Також судом була вислухана думка та побажання неповнолітнього ОСОБА_3 який в присутності шкільного психолога повідомив, що він не хоче спілкуватися з мамою, його менших братиків він не бачив, до мати ОСОБА_12 він нічого не відчуває. Весь час поки вони не спілкувалися він про неї не думав, коли вона різко з`явилася він думав, що це все не по справжньому. Коли вперше мама прийшла до школи він її не впізнав та злякався. Кожний раз коли ОСОБА_1 приходить у однокласників виникають запитання «хто це?», що тривожить ОСОБА_6 . Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з ч.ч.2, 8, 9ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. За змістом ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У п.п.1, 3 статті 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно з статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно з статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Визначаючи спосіб спілкування з дитиною, суд повинен врахувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини. Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Згідно з ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач, як мати, яка проживає окремо від дитини, має право на спілкування з сином без обмеження місця спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Разом з тим, встановлюючи порядок спілкування ОСОБА_1 з сином в присутності батька ОСОБА_2 на території, що знаходиться поруч з навчальним закладом, де навчається дитина, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спілкування в присутності батька на території, що знаходиться поруч з навчальним закладом обмежує права позивача на її спілкування з сином. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення систематичних зустрічей матері у святкові дні, дні народження та в канікулярний період, за попередньою домовленістю батьків, суд першої інстанції не врахував принцип рівності батьків щодо дитини. В силу ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Колегія судді, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року скасувати. Прийняти постанову, якою визначити час та місце спілкування матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) з малолітнім сином ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 15:00 год. до 17:00 год. без обмежень місця спілкування, а також у святкові дні та дні народження дитини та канікулярний період за домовленістю батьків. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 07 червня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра