Постанова 4803 № 207/327/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5302/25 Справа № 207/327/24 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Космачевської Т.В., секретар Піменова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кам`янської міської ради в особі служби в справах дітей про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї (суддя першої інстанції Погребняк Т.Ю., повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року), В С Т А Н О В И В: 19 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кам`янської міської ради в особі служби в справах дітей про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, в якому просивзобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , визначивши спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, шляхом встановлення графіку: - побачення кожні вихідні (субота чи неділя по узгодженню між Позивачем і Відповідачкою) з 10 :00 год. до 19 : 00 год. за місцем проживання Позивача, або у місцях відпочинку; спільний відпочинок ОСОБА_4 у літній та зимовий період із врахуванням відпустки Позивача; необмежене спілкування Позивача із донькою ОСОБА_4 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою; у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення Позивача з донькою або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком; в день побачення Позивача з донькою, він має право забирати доньку з дому/садочку школи особисто; зобов`язати ОСОБА_3 , за два дні до зустрічі Позивача з донькою, надати Позивачу точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це Позивача особисто на наступний день з дня настання таких обставин. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визначено способи участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з батьком ОСОБА_1 : субота або неділя щотижня з 10.00 до 13.00 за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_3 у її присутності (або за місцем проживання дитини, або у іншому місці міста); відпочинок разом з матір`ю ОСОБА_3 10 днів поспіль із врахуванням відпустки батька дитини ОСОБА_1 ; необмежене спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , 2021 року народження засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку; у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення позивача з донькою або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин справи. Скарга мотивована тим, що місцевим судом не було встановлено жодних фактичних обставин, а відповідачем не долучено жодних доказів, які б свідчити про те, що позивач може негативно впливати на доньку чи те, що він має якісь шкідливі звички, психічні розлади чи веде аморальний спосіб життя. Крім того, зазначає, що позивач регулярно бачаться із донькою весь час з того моменту, як живе окремо. Позивач має стійкий емоційний зв`язок із донькою, який останній намагається не втратити. ОСОБА_2 просила рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове,, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Від представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні врахував та дослідив обставини справи, те що відповідачка ніколи не перешкоджала спілкування батька з дитиною, але тільки в присутності матері. Від Органу опіки та піклування відзив на апеляційну скаргу не надходив. Представник ОСОБА_3 , - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін. Від службу у справах дітей Кам`янської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 27 червня 2018 року (арк.с.12 на звороті). Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 жовтня 2023 року було розірвано (арк. с. 14). Від шлюбу мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с. 12), яка проживає з відповідачкою. Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області у висновку № 8вих-20/221 від 16.02.2024 вважав необхідним визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : субота або неділя щотижня з 10.00-13.00 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини у її присутності (або за місцем проживання дитини або у іншому місці міста); відпочинок разом з матір`ю дитини 10 днів поспіль з урахуванням відпустки батька дитини; необмежене спілкування з дитиною засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку у разі забезпечення таким зв`язком, з урахуванням її режиму ( арк.с. 38-39). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, про необхідність визначити ОСОБА_1 , як батьку дитини, спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обмежений час, виключно у присутності матері дитини і встановити відповідні дні та години для цього. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справ № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України). Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України). Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «JOHANSEN v. NORWAY» від 07 серпня 1996 року). Отже, визначаючи спосіб участі одного із батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Оскільки батько та мати мають рівні права та обов`язки, то колегія суддів, виходячи з принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні,вважає. що судом першої інстанції безпідставно було визначено графік спілкування батька з дитиною щотижня суботу або неділю саме з 10.00 год. до 13.00 год., у присутності матері, оскільки у даному випадку обмежуються гарантовані права батька на особисте спілкування з дитиною. Суд першої інстанції визначаючи час спілкування позивача з донькою повністю погодився з висновком виконавчого комітету, однак апеляційний суд наголошує на тому, що даний висновок належним чином необґрунтований щодо графіку зустрічей батька та дитини, не наведено обставин, з яких міркувань комітет вважав за потрібне встановити графік побачень разом з матір`ю. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що права позивача на спілкування з донькою підлягають захисту шляхом надання ОСОБА_1 періодичних побачень та спілкування з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме визначеному графіку у позові без участі матері, , що сприятиме налагодженню відносин між ними. Оскільки на думку суду саме такий графік буле відповідати найкращим інтересам дитини і батька. Також апеляційний суд враховує, проживання дитини з матір`ю, відсутність повноцінного контакту з батьком. Для встановлення належного психологічного контакту позивачу з його донькою учасники правовідносин потребують допомоги, яку суд вправі надати від імені держави шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Для налагодження належних довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово має відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності доньки до батька. Проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини та між дитиною і кожним з батьків, вік дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, колегія суддів вважає доцільним і таким, що відповідатиме інтересам дитини, встановити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,шляхом визначення побачень кожні вихідні (субота чи неділя по узгодженню між позивачем і відповідачкою) 10:00 год. до 19:00 год. за місцем проживання позивача або у місцях відпочинку без присутності ОСОБА_3 . Також апеляційний суд вважає, що слід встановити спільний відпочинок батька та дитини із врахуванням відпустки позивача без присутності матері. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року підлягає зміні, шляхом визначення графіку побачень 10:00 год. до 19:00 год. без присутності ОСОБА_3 , а також спільний відпочинок без присутності матері ОСОБА_3 , в іншій частині рішення слід залишити без змін. Інші доводи, наведені в обґрунтування скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року змінити. Визначити способи участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з батьком ОСОБА_1 : Субота або неділя щотижня з 10.00 до 19.00 за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_3 , за місцем проживання ОСОБА_1 або у іншому місці міста). Спільний відпочинок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 днів поспіль із врахуванням відпустки ОСОБА_1 . В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи А.В. Гапонов Т.В. Космачевська Повний текст судового рішення складено 11 червня 2025 року. Головуючи суддя О.В. Халаджи