Постанова 4852 № 160/8251/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8251/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волковая К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" та Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі №160/8251/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: 27 серпня 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року №0012971405 на суму 1643199, 00 грн. (1095466,00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та 547733,00 грн. штрафні санкції); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.2019 року №0022471405, на суму 1516225,00 грн. (зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 03.05.2019 року №0012991405 на суму 884 грн (застосовано штрафну санкцію); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.05.2019 року №0014681306 на суму 1020,00 грн (застосовано штрафні санкції); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.05.2019 року №0013201410 на суму 1565983,50 грн (застосовано штрафну санкцію); Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згоден із висновками, що відображені в акті перевірки і вважає, що контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, які суперечать законодавству з питань оподаткування. Позивач зазначав про правомірне ведення власної господарської діяльності, відображення її результатів у бухгалтерському та податковому обліках, що підтверджується первинною документацією, яка надана контролюючому органу, та в копіях долучена до матеріалів справи. Також в обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що сума грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1095466грн., що визначена контролюючим органом, складається з донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток 18% на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість в сумі 229860грн. в т.ч. ПДВ 26934,52грн. та донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з невизнанням господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «АТО» на суму 5856061грн. Позивач вважає безпідставним твердження відповідача, що безнадійна заборгованість вважається безоплатно отриманими товарами. Жоден нормативно-правовий акт не встановлює обов`язку при списанні безнадійної кредиторської заборгованості враховувати суму ПДВ при збільшені доходів, оскільки ПДВ є непрямим податком, який нараховується на вартість товару у вигляді надбавки (ставки) та не включається до собівартості товару, не враховується при визначенні витрат, не визнається доходом та не може бути об`єктом оподаткування податком на прибуток. Позивач акцентує увагу, що в рамках перевірки не встановлено жодного доказу відсутності товару, натомість актом перевірки підтверджено наявність витрат у позивача для придбання товару та подальшу його реалізацію покупцям. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаних у ТОВ «АТО» товарів. Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 року №0022471405 позивач зазначає наступне: сума зменшеного податкового кредиту в розмірі 1516225 грн. складається з 24029 грн. щодо товарів та послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю; 1171212 грн. - податкового кредиту по невизнаним господарським операціям з ТОВ «АТО»; 1080 грн. - сума позивачем не оскаржується; 292969 грн. - сума ПДВ від списання кредиторської заборгованості; 26934,52 грн. - сума ПДВ від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості. Позивач вважає, що ним були надані усі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «АТО», тому у податкового органу не було підстав зменшувати податковий кредит на суму 1171212 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «АТО». Щодо сум ПДВ від списаної кредиторської заборгованості та від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості позивач зазначає, що поняття «безнадійна заборгованість» та «безоплатно отримані товари» не є тотожними. Право на податковий кредит виникло на підставі першої з подій (отримання товару та реєстрація податкових накладних), а чинним законодавством не передбачено обов`язку коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості. Щодо товарів та послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю позивач звертає увагу суду на те, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на підтвердження господарської діяльності позивачем не надано жодного первинного документа, а саме: фотозвітів щодо проведеного маркетингового заходу з клієнтами, макетів, брошур та іншої рекламної продукції, яка безпосередньо використовувалась підчас проведення заходу; письмове підтвердження здійснення узгодження точної дати та списку учасників; інших первинних документів, які б безпосередньо підтверджували факт здійснення саме маркетингового заходу. Проте, позивач вважає, що перелічені контролюючим органом документи не є первинними в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже їх відсутність (ненадання під час перевірки) не є підставою для збільшення податкових зобов`язань з ПДВ та визначення операцій як таких, що не пов`язані з господарською діяльністю. Стосовно ППР від 03.05.2019 року №0012991405 на суму 884 грн. позивач зазначає, що податкові накладні з ПП «Сувенірний дім «Трюфф роял» на суму ПДВ 291,60грн. та на суму ПДВ 680,40грн. були зареєстровані позивачем, що підтверджується відповідними накладними та декларацією з ПДВ. По - друге, підстав для реєстрації податкових накладних із зазначеними контрагентами не має, оскільки придбані товари та послуги були використані в господарській діяльності позивача. Також, контролюючим органом застосовано штраф в розмірі 1020 гривень за повторне вчинення правопорушення, однак жодного обґрунтування та доказу щодо повторності, акт перевірки не містить. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0013201410 на суму 1565983,50 грн. про застосування штрафної санкції у п`ятикратному розмірі від неоприбуткованої готівки відповідно до Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, позивач звертає увагу суду на те, що даний Указ втратив чинність 20.06.2019 року, а також матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2016 року через РРО проведено продаж на суму 159 711,70 грн. І після службової видачі у розмірі 10000 грн. РРО заблоковано. Докази блокування РРО, ремонт системи плати підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт від 13.12.2016 року . За час поломки РРО розрахункові операції не проводились, що підтверджується записами в КОРО. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. у справі № 160/8251/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012971405 від 03.05.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1 054 091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 527 045,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0022471405 від 31.07.2019 року в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 195 241,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012991405 від 03.05.2019 року на суму 884,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0014681306 від 03.05.2019 року на суму 1020,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Судом встановлено, що за результатами проведеної податкової перевірки, контролюючим органом встановлено порушенням вимог податкового законодавства внаслідок чого відбулось заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Виявлені порушення слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Так, судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Запоріжагропродукт», ТОВ «Білдінг Трейд ЛТД» та ТОВ «АТО» з приводу виконання угод постачання. На підставі дослідження наданих документів, суд дійшов висновку що реальний характер взаємовідносин з даними підприємствами, та правомірність формування за її результатами показників податкової звітності підтверджується належним чином сформованою первинною документацією. Так само, суд визнав обґрунтованими віднесення до складу витрат, витрати на придбані маркетингові послуги. Судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу. Судом встановлено, що податкові зобов`язання не були узгоджені, а тому не можна вести мову про несвоєчасність подання податкового розрахунку. Також судом встановлено, що на рахунках підприємства обраховується безнадійна та прострочена кредиторська заборгованість, яка виникла за взаєморозрахунками з контрагентами-постачальниками. Суд погодився з висновками контролюючого органу, що сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання яке не підлягає погашенню повинна включатись до складу доходу, та на дану суму повинен бути відкоригований податковий кредит. Зазначене обумовило відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Щодо повноти та своєчасності оприбуткування готівкових коштів, судом досліджено, що податковою перевіркою встановлено відсутність записів про оприбуткування готівкових коштів, також рух даних коштів взагалі не відображено в даних оборотно-сальдової відомості. Належних пояснень та доказів щодо обґрунтування правомірності дій щодо оприбуткування готівки Товариством не надано, що слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Вищевикладене слугувало підставою для часткового задоволення позовних вимог. На зазначене рішення сторонами подано апеляційні скарги. Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Триплекс" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. у справі № 160/8251/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку позивача суд не врахував, що жоден нормативно-правовий акт не встановлює обов`язку при списанні безнадійної кредиторської заборгованості враховувати суму ПДВ при збільшені доходів, оскільки ПДВ є непрямим податком, який нараховується на вартість товару у вигляді надбавки (ставки) та не включається до собівартості товару, не враховується при визначені витрат, не визнається доходом та не може бути об`єктом оподаткування податком на прибуток. Щодо сум ПДВ від списаної кредиторської заборгованості та від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості позивач зазначає, що поняття «безнадійна заборгованість» та «безоплатно отримані товари» не є тотожними. Право на податковий кредит виникло на підставі першої з подій (отримання товару та реєстрація податкових накладних), а чинним законодавством не передбачено обов`язку коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості. Щодо застосування штрафної санкції у п`ятикратному розмірі від неоприбуткованої готівки відповідно до Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, скаржник звертає увагу суду на те, що даний Указ втратив чинність 20.06.2019 року, а тому він має зворотну дію у часі, а отже відміняє відповідальність позивача. Позивач на вимогу Порядку №547, після встановлення відремонтованого РРО, провів через РРО суми розрахунків за час роботи, що передував виходу РРО з ладу (тобто 05.12.2016 року) та роздрукував Z-звіт №0283. З приводу не оприбуткування суми 20.06.2018 року в розмірі 153485,00грн. зазначає що через РРО було помилково проведено операцію «Службове внесення» на суму 153485,00грн. З метою виправлення помилки (скасування помилкової суми) в той же день за допомогою операції «Службова видача» було скасовано помилкову суму в розмірі 153485,00грн., що підтверджується відповідними чеками, денним Z-звітом №0658 та актом про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку від 20.06.2018 року. Таким чином, судом зроблено безпідставний висновок про не оприбуткування готівки та застосування штрафу. Так само з апеляційною скаргою до суду звернулось ГУ ДПС у Дніпропетровській області, просило скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позву. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що судом не враховано, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень-грудень 2016 року на суму 1171212грн. Під час перевірки встановлено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні печатки та підписи перевізників. За даними АІС «Податковий блок» ТОВ «АТО» перебуває на обліку в м. Запоріжжя, стан платника 11 (припинено, але не знято з обліку), остання звітність з ПДВ надана за червень 2017 року; кількість працюючих 2 особи, основні фонди відсутні, є фігурантом кримінальних проваджень за ст. 205, 212 ККУ. В ході перевірки досліджено ланцюг постачання (1-2 ланка) за період з початку здійснення фінансово-господарської діяльності постачальника та встановлено відсутність походження товарів, що були реалізовані ТОВ «АТО» на адресу позивача. Також перевіркою встановлено, що позивачем самостійно не нараховано податкові зобов`язання в сумі 34672грн. на вартість товарів, послуг, використання яких в господарській діяльності за висновками акту перевірки не підтверджено первинними документами. Представниками сторін під час апеляційного розгляду справи надавались пояснення щодо обставин по справі та щодо доводів апеляційних скарг, також представниками сторін підтримано доводи заперечень на подані апеляційні скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 ПКУ у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2019 рік та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2019 року №731-п проведена документальна планова виїзна перевірки позивача. За результатом проведення перевірки відповідачем складено акт №18424/04-36-14-05/20244069 від 03.04.2019 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме: 1). пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-Vl (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 095 466грн., в т.ч: - 2 квартал 2016 року на суму 328 809грн.; - 3 квартал 2016 року на суму 339 409грн.; - 4 квартал 2016 року на суму 385 873грн.; - 3 квартал 2018 року на суму 41 375грн.; 2). п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI встановлено завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2018 у сумі 1 526 868грн.; 3). п. 201.10 ст. 201, п.120-1.2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI TOB фірма «Триплекс» несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, а також незареєстровані податкові накладні починаючи з 01.01.2017 року внаслідок порушень акту перевірки в частині заниження податкових зобов`язань.; 4). п. 2,6 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 року та п.11 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 148 від 29.12.2017 року. Неоприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства на підставі прибуткового касового ордеру в день їх фактичного надходження 13.12.2016 року в сумі 159711,70 грн. та 20.06.2018 року в сумі 153485,00 грн. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: - №0022471405 від 31.07.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1516225 грн.; - №0012971405 від 03.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1095466,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 547733,00 грн. - №0012991405 від 03.05.2019 року, яким застосовано штраф в розмірі 50% на загальну суму 884,00 грн.; -№0014681306 від 03.05.2019 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.; - №0013201410 від 03.05.2019 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1565983,50 грн. 22.07.2019 року позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 22.07.2019 року за №34577/6/99-99-11-04-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2019 року №0012981405 в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на 10643 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення рішення №0012971405, №0012991405, №0014681306, №0013201410 залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила. Не погодившись з позицією контролюючого органу Товариство звернулось до суду. Згідно до пояснень представників сторін, та підтверджено матеріалами справи, 11.01.2016 року між ТОВ Фірма «Триплекс» (покупець) та ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» (постачальник) укладено договір поставки №110116, предметом якого є передача у власність покупця товару постачальником та зобов`язання покупця прийняти та оплатити даний товар (п.1.1 Договору). Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказується у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. Договору). Поставка товару здійснюється партіями, кур`єрськими службами доставки, або автотранспортом протягом всього строку дії даного договору, в узгоджені сторонами строки на наступних умовах: DAP Україна, склад ТОВ «Інбел», Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орловщина, вул. Піщанська, 1, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) (п.3.1. Договору). Відповідно до умов постачання товару (п.3 Договору), постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: рахунок-фактуру; видаткову накладну на партію товару; ТТН (оформлена належним чином), крім випадків поставки товару кур`єрськими службами; посвідчення про якість товару від виробника з живою печаткою, або завірене живою печаткою постачальника та підписом відповідальної особи; підтвердження наявності у виробника товару сертифікації відповідно до вимог GMR+ або FAMI-QS (в разі наявності); документи, що підтверджують безпечність продукції (паспорт безпечності, сертифікат аналізу щодо контролю показників безпеки); копію сертифікату на систему безпечності кормів; копію експертного висновку на товар, завірену печаткою підприємства та підписом відповідальної особи; ветеринарне свідоцтво форми 2; копії реєстраційного посвідчення на товар, та всіх додатків, завірені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. На виконання умов договору №110116 виписано наступні видаткові накладні: №236 від 06.04.2016 року на суму 307623,00 грн. в т.ч. ПДВ 51270,50грн.; №274 від 21.04.2016 року на суму 346876,50 грн. в т.ч. ПДВ 57812,75грн.; №280 від 25.04.2016 року на суму 395352,00 грн. в т.ч. ПДВ 65892,00грн.; №360 від 13.05.2016 року на суму 329912,00 грн. в т.ч. ПДВ 54985,33грн.; №426 від 31.05.2016 року на суму 352312,00 грн. в т.ч. ПДВ 58718,67грн.; №491 від 23.06.2016 року на суму 345987,00 грн. в т.ч. ПДВ 76664,50грн.; №566 від 13.07.2016 року на суму 404596,50 грн. в т.ч. ПДВ 67432,75грн.; №612 від 25.07.2016 року на суму 311055,00 грн. в т.ч. ПДВ 51842,50грн.; №616 від 27.07.2016 року на суму 278817,00 грн. в т.ч. ПДВ 46469,50грн.; №647 від 03.08.2016 року на суму 490172,00 грн. в т.ч. ПДВ 81695,33грн.; №768 від 22.09.2016 року на суму 418320,00 грн. в т.ч. ПДВ 69720,00грн.; №788 від 28.09.2016 року на суму 359766,00 грн. в т.ч. ПДВ 59961,00грн.; №858 від 17.10.2016 року на суму 362792,00 грн. в т.ч. ПДВ 60465,33грн.; №898 від 27.10.2016 року на суму 293056,00 грн. в т.ч. ПДВ 48842,67грн.; №921 від 03.11.2016 року на суму 348248,00 грн. в т.ч. ПДВ 58041,33грн.; №957 від 15.11.2016 року на суму 431356,80 грн. в т.ч. ПДВ 71892,80грн.; №967 від 17.11.2016 року на суму 342188,00 грн. в т.ч. ПДВ 57031,33грн.; №1035 від 06.12.2016 року на суму 359964,00 грн. в т.ч. ПДВ 59994,00грн.; №1040 від 07.12.2016 року на суму 434880,00 грн. в т.ч. ПДВ 72480,00грн. На підтвердження перевезення позивачем надані наступні товарно-транспортні накладні: №000000128 від 06.04.2016 року, №000000132 від 21.04.2016 року, №000000136 від 25.04.2016 року, №000001305 від 13.05.2016 року, №000000165 від 31.05.2016 року, №000000252 від 13.07.2016 року, №000000278 від 25.07.2016 року, №000000280 від 27.07.2016 року, №000000302 від 03.08.2016 року, №000002209 від 22.09.2016 року, №000002809 від 28.09.2016 року, №000042658 від 17.10.2016 року, №000002610 від 27.10.2016 року, №000000111 від 03.11.2016 року, №000001411 від 15.11.2016 року, №000000512 від 06.12.2016 року, №000001611 від 17.11.2016 року, №000000612 від 07.12.2016 року. Податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» зареєстровані в ЄРПН та включені до складу податкових декларації з ПДВ у відповідних періодах: №19 від 06.04.2016 року на суму 307623,00 грн. в т.ч. ПДВ 51270,50грн.; №68 від 21.04.2016 року на суму 346876,50 грн. в т.ч. ПДВ 57812,75грн.; №86 від 25.04.2016 року на суму 395352,00 грн. в т.ч. ПДВ 65892,00грн.; №28 від 13.05.2016 року на суму 329912,00 грн. в т.ч. ПДВ 54985,33грн.; №118 від 31.05.2016 року на суму 352312,00 грн. в т.ч. ПДВ 58718,67грн.; №103 від 23.06.2016 року на суму 345987,00 грн. в т.ч. ПДВ 76664,50грн.; №32 від 13.07.2016 року на суму 404596,50 грн. в т.ч. ПДВ 67432,75грн.; №72 від 25.07.2016 року на суму 311055,00 грн. в т.ч. ПДВ 51842,50грн.; №87 від 27.07.2016 року на суму 278817,00 грн. в т.ч. ПДВ 46469,50грн.; №9 від 03.08.2016 року на суму 490172,00 грн. в т.ч. ПДВ 81695,33грн.; №50 від 22.09.2016 року на суму 418320,00 грн. в т.ч. ПДВ 69720,00грн.; №81 від 28.09.2016 року на суму 359766,00 грн. в т.ч. ПДВ 59961,00грн.; №70 від 17.10.2016 року на суму 362792,00 грн. в т.ч. ПДВ 60465,33грн.; №116 від 27.10.2016 року на суму 293056,00 грн. в т.ч. ПДВ 48842,67грн.; №14 від 03.11.2016 року на суму 348248,00 грн. в т.ч. ПДВ 58041,33грн.; №56 від 15.11.2016 року на суму 431356,80 грн. в т.ч. ПДВ 71892,80грн.; №58 від 17.11.2016 року на суму 342188,00 грн. в т.ч. ПДВ 57031,33грн.; №21 від 06.12.2016 року на суму 359964,00 грн. в т.ч. ПДВ 59994,00грн.; №29 від 07.12.2016 року на суму 434880,00 грн. в т.ч. ПДВ 72480,00грн. Також позивачем надані посвідчення якості товару від 11.01.2016 року №1103, №1903 від 19.01.2016 року, №2603 від 26.01.2016 року, №1303 від 13.02.2016 року, № 3115 від 22.02.2016 року, №1603 від 16.03.2016 року, №1770 від 05.04.2016 року, №1412 від 19.04.2016 року, №7552 від 24.04.2016 року, від 12.05.2016 року, від 30.05.2016 року, від 22.06.2016 року, від 12.07.2016 року, від 24.07.2016 року, від 26.07.2016 року, №020801 від 02.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 27.09.2016 року, від 16.10.2016 року, від 26.10.2016 року, від 02.11.2016 року, від 14.11.2016 року, від 16.11.2016 року, від 05.12.2016 року, від 06.12.2016 року. Разом з тим, незважаючи на надану первинну документацію, контролюючий орган посилаючись на наявність кримінальних проваджень порушених відносно ТОВ «Запоріжагропродукт», ТОВ «Білдінг Трейд ЛТД», ТОВ «АТО» по ланцюгу постачання 1-2 ланка, дійшов висновку, що Товариством не підтверджено реальний характер здійснення господарської діяльності з зазначеними контрагентами та виніс рішення про донарахування податкових зобов`язань. Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні. Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Тріплекс» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту. Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При укладенні договорів сторонами досягнуто усіх істотних умов, дії по виконанню договору спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача. З огляду на викладене в акті перевірки, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій. Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування. Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірки контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними. Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Судом першої інстанції досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів. Посилання скаржника контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне. В силу норм статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Також ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За таких обставин, належним доказом порушення платником податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому досліджено та надано оцінку діяльності підприємства. Доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно контрагентів позивача, які набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Сам по собі факт порушення кримінальних справ щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов`язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових преференцій або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено та не встановлено судом, що між позивачем та зазначеними вище контрагентами мали місце узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкової вигоди та, що позивач був обізнаним з приводу дійсного стану їх правосуб`єктності. При цьому, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання господарських договорів з ними у позивача не було. На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області. Щодо апеляційної скарги ТОВ «Триплекс», колегія суддів зазначає наступне. Так, відмовляючи в задоволенні частин позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що на рахунках підприємства рахується безнадійна та прострочена кредиторська заборгованість, яка виникла за взаєморозрахунками з контрагентами-постачальниками. Суд погодився з висновками контролюючого органу, що сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання яке не підлягає погашенню повинна включатись до складу доходу, та на дану суму повинен бути відкоригований податковий кредит. Крім того, судом досліджено, що податковою перевіркою встановлено відсутність записів про оприбуткування готівкових коштів, також рух даних коштів взагалі не відображено в даних оборотно-сальдової відомості. Належних пояснень та доказів щодо обґрунтування правомірності дій щодо оприбуткування готівки Товариством не надано, що слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів частково погодилась з цими доводами, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ « Тріплекс» підлягає задоволенню, оскільки: Перевіркою зроблено висновок, що кредиторська заборгованість у загальній сумі 229 860 грн., у тому числі ПДВ - 26 934,52 грн., яка виникла за взаєморозрахунками з вищезазначеними контрагентами-постачальниками с безнадійною та простроченою заборгованістю та повинна відображатися у складі доходу ТОВ фірма «Триплекс» в сумі 229 860 грн., а податок на додану вартість, віднесений платником до складу податкового кредиту у загальній сумі 26 934,52 грн., відкоригований. Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ фірма «Триплекс» на порушення пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено доходи за 3 квартал 2018 року на суму 229 860 грн. Крім того, на порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час списання кредиторської заборгованості завищено податковий кредит за вересень 2018 всього у сумі 26935 грн. Також, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ фірма «Триплекс» самостійно списано кредиторську заборгованість, що обліковувалась по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 685 «Розрахунки з підзвітними особами», у грудні 2016 року, грудні 2017 року, червні 2017 року, червні 2018 року на суму 1 757 831,28 грн., в т.ч. ПДВ - 292 969 грн., при цьому позивачем не відкориговано суму ПДВ. Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ фірма «Триплекс» на порушення л. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України під час списання кредиторської заборгованості завищено податковий кредит всього у сумі 292 969 грн., в т.ч.: за грудень 2016 на суму 24 285 грн.; червень 2017 на суму 3 760 грн.; грудень 2017 на суму 256 757 грн.; червень 2018 на суму 8 167 грн. Суд першої інстанції зазначив, що товари/послуги, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит стосовно таких товарів/послуг платник податків втрачає. Товари/послуги, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит стосовно таких товарів/послуг платник податків втрачає. Підстави коригування раніше відображеного ПДВ наведені в п. 192.1 ст.192 ПК України, згідно з яким якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №290 від 29.11.1999р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р.) та за правилами підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для коригування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Посилання позивача на вичерпний перелік підстав корегування податкового кредиту встановлений цією нормою суд першої інстанції визнав помилковим, з огляду на те, що будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого корегування. Вислів «включаючи» вказує на орієнтовний, а не виключний перелік підстав такого корегування. В той же час, право позивача на податковий кредит виникло на підставі першої з подій, а саме отримання товару та реєстрація податкових накладних, обов`язок коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості, ПК України не передбачає, зміна суми компенсації вартості отриманих товарів, повернення товару не відбулося, отже слід погодитись з позицією позивача, що у нього були відсутні підстави для коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань у відповідності до ст. 192 ПК України. Судом було відмовлено у визнанні протиправними донарахувань податкових зобов`язань (податок на прибуток) на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість (арк. З Акту перевірки): 41 375 грн. = 18% х 229 860 грн. (в т.ч. ПДВ 26 934,52 грн.) та зменшення розміру податкового кредиту на суму 319 904 грн. = 292 969,00 грн. - ПДВ від списаної кредиторської заборгованості (арк.22 Акту перевірки) + 26 934,52 грн. - ПДВ від неописаної безнадійної кредиторської заборгованості (арк.23 Акту перевірки). Податок на прибуток, який підлягає донарахуванню, визначено контролюючим органом шляхом розрахунку від всієї суми вартості неоплачених товарів 229 860 грн. податком за ставкою 18%. Таким чином сума нарахування становить 41 375 грн. З урахуванням того, що у вартості неоплачених товарів є непрямий податок на додану вартість ПДВ, який не може оподатковуватися податком на прибуток, контролюючим органом неправильно визначено розмір ПДВ у складі вартості товарів. На аркуші 3 акту перевірки зазначено, що ПДВ становить 26 934,52 грн., в той час як розмір ПДВ становить 34 242,38 грн. Щодо податкового повідомлення рішення № 0013201410 на суму 1 565 983,50 грн. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог у цій частині, зазначив, що по рахунку 301 ТОВ « Триплекс» за 13.12.2016 р. та 20.06.2018 р. відсутній рух коштів. В доводах апеляційної скарги, ТОВ «Триплекс» обґрунтовує неправомірність застосованої штрафної санкції саме встановленим судом першої інстанції фактом відсутності руху вказаних грошових коштів. 13.12.2016 р. позивач на виконання вимог Порядку № 547 після відновлення відремонтованого РРО, провів через РРО суми розрахунків за час роботи, що передував виходу РРО з ладу тобто 5.12.2016 року та виконав Z-звіт № 0283. Сума готівкових коштів отримана 5.12.2016 року проіндексована у встановленому порядку, що підтверджується витягом з касової книги від 5.12.2016 року сторінка № 232 та копією супровідної відомості до сумки з готівковими коштами № 249 з відмітками банку. У випадку 20.06.2018 року рух коштів по рахунку 301 не відображався, оскільки сума внесена у РРО помилково на зазначену дату і помилковість внесення належно оформлена. З приводу порушення , встановленого контролюючим органом щодо не оприбуткування суми 153 485,00 грн. датою 20.06.2018 року до матеріалів справи надано відповідні докази, а саме у денному звіті № 0658 відображено вказану суму помилкового внесення коштів. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача, що штраф за не оприбуткування готівки застосовується у випадку не проведення обліку готівки в касі на суму її фактичного надходження. Позивачем наданими відповідними чеками, денним звітом № 0658, та актами про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, спростовуються доводи відповідача про не оприбуткування готівки. Відповідно до п.п.18 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017 р. № 148 оприбуткування готівки проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі підприємства на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/ книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/ розрахунковій квитанції. Фактично суть такого порушення полягає у приховуванні реальних доходів та проведення готівкових коштів поза меж каси. Реальне дослідження обставин та долучених доказів справи свідчить про зворотне. З огляду на вищевикладене, судова колегія, з урахуванням правових позицій сторін по даній справі, прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Триплекс» підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, апеляційна скарга ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову суду першої інстанції залишається без задоволення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. у справі № 160/8251/19 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. у справі № 160/8251/19 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. у справі № 160/8251/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року №0012971405 в частині 1590381,60, 00 грн. (1060254,76 грн. грошового зобов`язання з податку на прибуток та 530127,00 грн. штрафні санкції). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.05.2019 року №0013201410 на суму 1565983,50 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.2019 року №0022471405, на суму 1516225,00 грн. В решті Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. у справі № 160/8251/19 - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко