Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 804/8520/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 червня 2021 року м. Дніпросправа № 804/8520/17 (суддя Турлакова Н.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі №804/8520/17 за позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 13 грудня 2017 року звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), згідно з яким просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р. щодо відмови в прийнятті документів від громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 для продовження строку дії посвідки. - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо продовження терміну перебування в Україні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт № НОМЕР_1 . Позов обґрунтовано тим, що рішення, яке оформлене листом від 10.11.2017 року, відповідач-1 протиправно відмовив позивачу у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки, оскільки законодавство не передбачає відмови в продовженні терміну перебування на тимчасове проживання в Україні за несвоєчасне звернення із відповідною заявою на продовження терміну посвідки, а за дане порушення передбачена відповідальність ч.1 ст.203 КУпАП. Також зазначає про те, що відповідачем не було враховано вимоги ч.3 ст.17 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», де чітко визначено умови відмови у видачі посвідки іноземцю та особі без громадянства. Посилається на те, що він не може зараз повернутись в країну свого походження в зв`язку з тим, що у Сирії на сьогоднішній час відбувається озброєний конфлікт не міжнародного характеру. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправним та скасував рішення оформлене листом Шевченківського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р. щодо відмови в прийнятті документів від громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та зобов`язав Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за результатами поданих громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем-1 без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення (вчинення дії), та з порушенням принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Разом з тим, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача-2 прийняти рішення щодо продовження терміну перебування в Україні, оскільки суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб`єкта владних повноважень, що віднесена до його виключної компетенції, та переймати на себе його дискреційні повноваження, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти за результатами розгляду певної заяви. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-2, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк на подання заяви з відповідними документами для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, а тому відповідач обґрунтовано не прийняв такі документи та повідомив позивача про те, що йому необхідно залишити територію України та прибути за візою «D». Зазначає про те, що позивач повинен був особисто або через уповноваженого представника звернутися до відповідача з заявою і відповідними документами для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, а не направляти їх поштовим зв`язком. Також відповідач вказує на те, що позивачем до заяви не було долучено усіх документів передбачених законом, а саме копії сторінки паспорта діючою візою типу ОСОБА_2 . Посилання суду першої інстанції як на підставу для задоволення позову на існування військового конфлікту у Сирії не може бути підставою для задоволення цього позову, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися з заявою та відповідними документами для встановлення статусу біженця. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , неодноразово звертався особисто до Шевченківського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявами для отримання посвідки на тимчасове проживання. 02.11.2017 року позивач через засоби поштового зв`язку звернувся до Шевченківського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2 у якій дата закінчення строку дії 03.11.2017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків, описом вкладу поштового відправлення (т.1 а.с. 47-49) та не заперечується самим відповідачем. Рішенням начальника Шевченківського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом №1211/5321 від 10.11.2017 року у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки позивачу відмовлено (т.1 а.с.14). У вказаному рішенні зазначено, що посвідка на тимчасове проживання закінчилась 03.11.2017 року, а заяву для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання було надіслано поштою за день до закінчення посвідки. Для оформлення документів позивачу необхідно залишити територію України та прибути за візою «D». Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Процедуру розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок визначає Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Наказом МВС України №681 від 15.07.2013 року. Розділом V Тимчасового порядку №681, визначено порядок розгляд заяв про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання. Згідно з п.5.1 Тимчасового порядку №681, продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання здійснюється відповідно до пункту 10 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, на підставі заяви про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та документів, зазначених у пункті 3.3 розділу ІІІ цього Тимчасового порядку. Відповідно до п.5.2 Тимчасового порядку №681, розгляд заяв про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання здійснюється відповідно до пунктів 3.5-3.7 розділу ІІІ цього Тимчасового порядку. Так, згідно з п.3.5 Тимчасового порядку №681, працівник територіального органу ДМС при надходженні заяви про оформлення посвідки на тимчасове проживання перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, з`ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні. Відповідно до п.3.7 Тимчасового порядку №681, за результатами розгляду заяви у строк не більше п`ятнадцяти днів з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки. Пунктом 3.11 Тимчасового порядку №681 передбачено, що у видачі посвідки на тимчасове проживання відмовляється у випадках, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. В свою чергу, пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року № 251 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами. Пунктом 21 вказаного Порядку №251 передбачено, що іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання. З аналізу вищезазначених норм випливає, що начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником може бути прийнято рішення про відмову у видачі посвідки у випадках, передбачених пунктом 17 Порядку № 251, в тому числі у відповідності до пункту 6 зазначеного порядку з інших випадках, передбачених законами. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що передумовою для прийняття одного із рішень є розгляд поданих документів та заяви на відповідність їх вимогам законодавства. Однак, як вбачається з листа №1211/5321 від 10.11.2017 року у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки позивачу було відмовлено, тобто такі документи взагалі не приймалися та відповідачем не розглядалися. Суд апеляційної інстанції зауважує, що ані лист №1211/5321 від 10.11.2017 року ані доводи апеляційної скарги не містять законодавчого обґрунтування правомірності дій відповідача, які полягають у не прийнятті проданих позивачем документів. Враховуючи те, що відповідач-1 відмовив у прийнятті поданих позивачем документів та не здійснював розгляд цих документів, не надав їм оцінки, при цьому законодавством не передбачена відмова у прийнятті документів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення оформленого листом Шевченківського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017 року щодо відмови в прийнятті документів на як наслідок наявності підстав для його скасування. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача через не долучення позивачем до заяви усіх документів передбачених законом, а саме копії сторінки паспорта діючою візою типу ОСОБА_2 , оскільки з листа №1211/5321 від 10.11.2017 року вбачається, що відповідач-1 цих документів не прийняв, а тому під час прийняття оскаржуваного рішення їм оцінку не надавав, як наслідок перевірка правильності цих документів на стадії апеляційного розгляду справи є безпідставною. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач повинен був особисто або через уповноваженого представника звернутися до відповідача з заявою і відповідними документами для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, а не направляти їх поштовим зв`язком суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідач-1 відмовляючи у прийнятті документів у своєму листі №1211/5321 від 10.11.2017 року не вказував про наявність встановленої законом заборони звернення до міграційної служби з такою заявою засобами поштового зв`язку. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що встановлення факту наявності чи відсутності існування військового конфлікту у Сирії не впливає на вирішення спірних відносин. Враховуючи те, що рішення оформлене листом Шевченківського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017 року підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав у спірних відносинах буде зобов`язання відповідача-2 за результатами поданих громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі №804/8520/17 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 червня 2021 року. Повне судове рішення складено 04 червня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко